ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р.                                                            Справа № 59/258-10

вх. № 6776/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - не з’явився;

позивача - Гопцій Ю.С., за довіреністю № 48 від 18.11.2008р.;

3-ї особи 1 – не з’явився;

3-ї особи 2 – не з’явився;

 відповідача - Світлична Я.О., за довіреністю № 2 від 10.06.2010р.

розглянувши справу за позовом  Первомайського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави - в особі Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, м. Харків; 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Державний комітет України по водному господарству, м. Київ; 2. Радгосп «Комсомольська правда», Харківська область, с. Правда  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет", с. Правда  

про витребування майна з чужого волождіння

ВСТАНОВИВ:

28.07.2010р. Первомайський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Харківського обласного управління меліорації і водного господарства, в якій просить зобов’язати відповідача – ТОВ “Артамет”, повернути державне майно, а саме сталеві труби діаметром 630 мм в кількості 610 м позивачу. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на ст.ст.321, 387 ЦК України, стверджує, що спірне майно є власністю держави в особі позивача, знаходиться у незаконному володінні відповідача і тому підлягає передачі позивачеві.

Прокурор в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Позивач письмових пояснень що позову прокурора та витребуваних судом документів не надав. Натомість до суду були надіслані письмові пояснення підписані начальником відокремленого підрозділу позивача Балаклійського міжрайонного управління водного господарства  Ю.В. Крамом. Втім, доказів наявності в нього повноважень представляти позивача матеріали справи не містять. Згідно ст. 28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Такі обставини унеможливлюють визнання наданих за його, ОСОБА_1., підписом належними доказами у справі.

Такий, що брав участь у судових засіданнях представник позивача Гопцій Ю.С., який діє підставі довіреності від 18.11.2008р. №48 (т.І а.с.98) підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. Представник стверджує, що у незаконному володінні відповідача знаходиться майно, а саме сталеві труби діаметром 630 мм в кількості 610 м, які належать на праві власності позивачу, і тому підлягають поверненню.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний комітет України по водному господарству та Радгосп «Комсомольська правда», залучені до участі у справі ухвалою від 08.09.2010р., правом на участь своїх повноважних представників не скористались, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі господарського суду про відкладення розгляду справи та відповідні поштові повідомлення.

Відповідач ТОВ «Артамет» у відзиві на позов проти задоволення позову заперечує, вказує, що він є власником зрошувальної системи, що була на балансі ВАТ «Комсомольська правда». Ця система була придбана ним на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Комсомольська правда». Крім того, стверджує відповідач, він є власником окремо труб  діаметром 630 мм. довжиною 618 метрів, які спочатку знаходились у нього на зберіганні на підставі договору схову від 22.02.2006р. укладеного з позивачем, а потім були прийняті у власність в якості оплати послуг наданих за цим договором на підставі листа позивача від 11.10.2006р., рахунку-фактури  від 10.10.2006р. №39, платіжного доручення від 11.10.2006р. №88 та видаткової накладної від 11.10.2006р. №30. Представники відповідача в судовому засіданні стверджують, що придбане таким чином майно є, власністю відповідача незважаючи на те, що рішення третейського суду від 20.11.2006р. у справі 23/ПТС-06, котрим право власності було на нього визнано, потім було скасоване. Крім того, представники відповідача стверджують, що відповідачем ніколи не проводились роботи по викопуванню зрошувальної системи і, що у відповідача  немає у володінні спірних труб. На цій підставі представники відповідача просять в задоволенні позову відмовити.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

До Первомайської міжрайонної прокуратури звернулось Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства в особі Балаклійського міжрайонного управління водного господарства (позивач по справі) з заявою щодо демонтажу магістрального трубопроводу зрошувальної системи ТОВ “Артамет”(відповідач по справі), розташованої на території с. Правда, Первомайського району Харківської області без відповідного на те дозволу наданого позивачем.

Позивач у своїх письмових зверненнях до прокуратури та до Первомайського РВУ МВС в Харківській області зазначає, що в період з 13.04.2007р. по 17.04.2007р. відповідач самовільно проводив роботи по демонтажу і вивозу магістрального трубопроводу, що розташований в межах території колишнього радгоспу “Комсомольська правда”.

Однак, в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог відповідачем був наданий суду договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства “Комсомольська правда” від 13.12.2003р., укладений між ліквідатором ВАТ “Комсомольська правда” та ТОВ “Агромет”, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого ТОВ “Агромет”купив цілісний майновий комплекс з усіма його активами, будівлями, спорудами, обладнанням  та іншим майном згідно переліку, в якому зазначено і зрошувальну систему.

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу № 23/09 від 23.09.2004 року, укладений між ТОА “Агромет”та ТОВ “Артамет”, відповідно до якого відповідач купив обладнання та інші матеріальні цінності, перелік яких викладений у додатку № 1 до договору, яким у п. 37 зазначено внутрігосподарську меліоративну систему (зрошувальну систему) на площі 845 га вартістю156603,00 грн.

Листом № 749 від 19.05.2006р. позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити збереження труб, що затримані під час крадіжки (труби діаметром 630 мм довжиною 618 м, труби трубопроводу ГТ-1 зрошувальної системи колишнього радгоспу “Комсомольська правда”.

22.05.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір збереження зазначених труб, який наявний в матеріалах справи.

Відповідач у своєму відзиві (вх.22337) зазначає, що Харківським обласним виробничим управліннмя меліорації та водного господарства було прийнято рішення про реалізацію даних труб ТОВ “Атрамет”. Листом від 11.10.2006р. начальник управління Харківського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства просив ТОВ “Артамет”врахувати оплату за послуги зберігання при оплаті вартості труб. Вартість послуг зберігання згідно акту виконаних робіт склала 17552,43 грн. Згідно виставленою позивачем рахунок-фактурою від 10.10.2006р. вартість труб склала 24282,00 грн. Платіжним дорученням №88 від 11.10.2006р. ТОВ “Артамет”було доплачено 6729,57 грн., в обгрунтування чього відповідачем до відзиву наданий лист позивача № 1355 від 11.10.2006р., копія рахунку-фактури від 10.10.2006р., а також копії видаткової накладної та платіжного доручення № 88 від 11.10.2006р.

Позивачем, в свою чергу, 19.04.2007р. був складений акт інвентаризації, в якому зазначено, що на магістральному трубопроводі ЗС “Комправда” здійснено крадіжку 17.04.2007р. труби сталевої 630 мм.

22.04.2007р. була винесена постанова Первомайського РВУ МВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ТОВ “Артомет”у зв’язку з тим, що господарським судом Харківської області  05.02.2007р. було визнано право власності на магістральний трубопровід зрошувальної системи “Комправда”за ТОВ “Артамет”.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 31.01.2007р. господарським судом Харківської області було порушено провадження по справі № 29/77-07 за заявою відповідач про видачу наказу на підставі рішення Третейського суду по справі № 23/ПТС-06 від 20.11.2006р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2007р. заяву відповідача було задоволено, видано наказ на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі “Санвест”від 20.11.2006р. по справі № 23/ПТС-06, в якій визнано за ТОВ “Артомет”право власності на господарський та магістральний трубопровід напірно-зрошувальної мережі трубопроводів, що розташована в межах території колишнього радгоспу “Комсомольська правда”.

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив скасувати рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі “Санвест” від 20.11.2006р. по справі № 23/ПТС-06 за позовом ФОП ОСОБА_2. до ТОВ “Артамет”про розірвання договору підряду та за зустрічним позовом ТОВ “Артамет”до ФОП ОСОБА_2. про визнання права власності на майно та спонукання до вчинення дій за договором підряду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2008р. у справі №47/255-08, яке наявне в матеріалах справи, було скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі “Санвест” від 20.11.2006р. по справі №23/ПТС-06. Постановою другої інстанції від 11.03.2009р. та Постановою Вищого господарського суду від 14.07.2009р. рішення у справі № 47/255-08 було залишено без змін.

Прокурором та позивачем в обґрунтування позовних вимог були також надані Наказ Міністерства меліорації та водного господарства № 549 від 28.10.1974р. щодо введення в експлуатацію зрошувальної системи в радгоспі “Комсомольська Правда”Первомайського району Харківської області, яким на баланс позивачу було передано водозабірні споруди з насосною станцією 1-го підйому, трансформаторна підстанція до насосної станції, магістральний трубопровід, лінійний пост балансовою вартістю 282 тис. руб.; інвентаризаційна картка № 137 обліку основних засобів в бюджетних установах на магістральний трубопровід  основним об’єктом якого є сталева труба діаметром 630 мм та зазначено щодо її списання в 2004 та 2006 р.р.; лист Державного комітету України  по водному господарству № 996/6/11-07 від 26.03.2007р., яким зазначено, що зрошувальна система “Комправда”інвентарний № 10640036 з 1974 року перебуває на балансі Балаклійського МУВГ.

Прокурор та позивач вважають, що оскільки сталеві труби діаметром 630 мм в кількості 610 м магістрального трубопроводу, що розташовані в межах території колишнього радгоспу “Комсомольська правда”, демонтовані, на їх думку, ТОВ “Артамет”в період з 13.04.2007р. по 17.04.2007р., то такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача та є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 321 ЦК України та у відповідності до ст. 387 ЦК України, на які посилається відповідач, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Викладені норми з урахуванням п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» від 02.04.94 р. N 02-5/225 та п.6 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98  означають що  підставою задоволення віндикаційного позову є одночасна наявність таких умов: по-перше, того, що спірне майно взагалі існувало і існує на момент розгляду справи; по-друге, що позивач є власником спірного майна; по-третє, що майно знаходиться у володінні відповідача; по-четверте, що це володіння є незаконним.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності господарського судового процесу, закріплених в ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) обов’язок по доведенню цих умов покладений на прокурора та позивача.

При цьому з положень ст. 387 ЦК України випливає, що предметом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, а не майно яке визначається родовими ознаками. Таке тлумачення  змісту ст. 387 ЦК України є загальновизнаним і викладене зокрема в листі Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98 . В п. 6.1. цього листа Вищий арбітражний суд зокрема звертає увагу на таке.  6.1. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або іншими характерними позначками). У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.

Втім, предмет позову визначений прокурором не про витребування індивідуально визначеної речі (речей), а про витребування речей визначених родовими ознаками («… повернути державне майно, а саме сталеві труби діаметром 630 мм. в кількості 610 м…»).

Всупереч вимог ухвали суду від 30.07.2010р. прокурор та відповідач доказів, які б дозволили ідентифікувати витребуване майно не надали. Надані позивачем дані про інвентарний номер відносяться не до сірного майна, а до магістрального трубопроводу вцілому (т.І а.с 18).

Натомість наявні у справі документи свідчать про існування різних по своїй суті об’єктів як видового так і родового порядку – «магістрального трубопроводу зрошувальної системи «Комправда» (т.І а.с. 18, 19, 22) «магістрального трубопроводу протяж. – 5км.», «магістрального трубопроводу протяж 5,45» (т.І а.с. 35), «труба ст. 630мм з якого 1690м. списано 27.05.2004р.; 618 м. списано  21.06.2006р., 2692 м. металолом передано в облводгосп 10.10.2006р.» (т.І а.с. 37), «труба сталева 630 мм» (т.І а.с. 38), «сталеві труби на магістральному трубопроводі зрошувальної системи Комправда» (т. І а.с. 39), «магістральний трубпровід «Комправдинської ЗС Первомайського району» (т.І а.с. 41) та ін..

Що саме з названого відноситься до предмету позову прокурором та позивачем не вказано. Матеріали справи не містять ні проекту, ні іншого технічного висновку, який би дозволяв ідентифікувати витребовуване майно, не містять жодної іншої індивідуалізуючої ознаки, яка б дозволяла встановити точну відповідність майна вказано у позові майну – яке існує (чи існувало) в натурі.

За таких обставин суд не знаходить можливим задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Заяв про зміну  предмету позову (про відшкодування збитків тощо) чи заяв про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України ні прокурором ні позивачем не заявлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і про необхідність відмови в позові.

Відмовляючи в позові суд також враховує, що позивачем та прокурором не доведено і наявність інших необхідних для задоволення індикаційного позову умов (існування майна взагалі та існування його на момент розгляду справи;  належність права власності на майно позивачеві;  знаходження майна у володінні відповідача; незаконність володіння майна відповідачем).

Відсутність індивідуалізуючх ознак спірного майна позбавляє можливості встановити, як факт власне існування майна так  і факт володіння ним відповідачем на момент розгляду справи.

Також це унеможливлює висновок про приналежність права власності на це майно. Зокрема суд зауважує, що підтвердження рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2008р. у справі №47/255-08 права державної власності на «магістральний трубопровід зрошувальної системи «Комосомольская правда» Первомайського району Харківської області» не означає, що спірне майно (сталеві труби діаметром 630 мм в кількості 610 м) є цим самим магістральним трубопроводом чи його частиною. Жодних доказів про те яке відношення спірні труби мають до цього магістрального трубопроводу прокурором та позивачем не надано. Так у справі немає ні відповідного проекту, ні висновку спеціаліста, ні технічного звіту ні жодного іншого документу з такою інформацією. Клопотань про залучення спеціалістів, огляд доказів в місці їх знаходження, про призначення судової будівельно-технічної, товарознавчої чи іншої експертизи ні прокурором ні позивачем не заявлено.

Разом з тим, точна ідентифікація спірного майна є не тільки необхідною умовою індикаційного позову взагалі, а й даного позову зокрема з огляду на те, що відповідачем в обґрунтування своїх заперечень також надані певні докази, які свідчать про перехід до нього права власності і на зрошувальну систему взагалі і на окремі труби сталеві діаметром 630 мм зокрема (договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Комсомольська правда» від 13.12.2003р., договір схову від 22.02.2006р., лист позивача від 11.10.2006р., рахунок-фактура  від 10.10.2006р. №39, платіжне доручення від 11.10.2006р. №88, видаткова накладна від 11.10.2006р. №30 та ін..). Відмежувати майно яке є власністю держави від майна, яке є власністю відповідача без точної його ідентифікації неможливо.

Стосовно права власності відповідача суд також зауважу, що само по собі скасування рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі “Санвест” від 20.11.2006р. по справі №23/ПТС-06 недостатньо для того, що би визнати, що у відповідача немає і взагалі не може бути права власності на  відповідні сталеві труби. Прокурором та позивачем до матеріалів справи взагалі не надано назване рішення третейського суду від 20.11.2006р. по справі №23/ПТС-06. Такі обставини унеможливлюють висновок про те, яке саме майно було предметом відповідного спору, на яке було визнане право власності, і чи входить до цього майна спірне майно (сталеві труби діаметром 630 мм в кількості 610 м). Так само, у зв’язку із ненаданням цього рішення неможливим є встановлення чи спростування факту правомірності володіння відповідачем спірним майном на підстав наданих ним документів (в разі якщо факт володіння був би доведений).

Докази надані прокурором та позивачем на підтвердження факту заволодіння спірним майном відповідачем (не посвідчена копія листа від 09.11.2009р. №823 Балаклійського міжрайонного управління водного господарства, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.04.2007р. та ін.) суд оцінює критично. Ці документи можуть свідчити лише про наявність підозри позивача у скоєнні відповідачем відповідного злочину. Втім, в силу презумпції невинуватості гарантованою ст.62 Конституції України (особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду) та за відсутності вироку суду такі односторонні листи позивача не можуть бути доказом того, що даний факт дійсно мав місце.

Позивачем і прокурором господарському суду навіть не надано матеріалів перевірки, яка проводилась під час вирішення питання про порушення кримінальної справи, чи інших доказів, які б свідчили про те, що саме співробітники відповідача здійснили заволодіння трубою. При цьому значення має не тільки факт, що це є співробітники а й те, що ці особи діяли саме в порядку виконання своїх трудових обов’язків, адже не виключено, що такі дії (якщо вони мали місце) могли бути вчинені окремими фізичними особами за власною ініціативою без відома відповідача, і в такому разі саме такі фізичні особи мали б бути належними відповідачами за віндикаційним позовом чи позовом про відшкодування збитків. Проте жодного з можливих доказів на підтвердження факту заволодіння відповідачем спірним майном прокурором та позивачем не надано.

Приходячи до висновку про недоведеність правової позиції прокурора та позивача у цій справі та необхідність у зв’язку з цим відмови в позові суд керується такими процесуальними нормами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно ст. 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Під час вирішення даного спору суд створив усі належні умови учасникам судового процесу, в т.ч. позивачеві, для надання необхідних доказів, встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Суд витребував у учасників судового процесу необхідні матеріали. Суд неодноразово, в т.ч. за клопотанням позивача (т.І а.с. 109) відкладав розгляд справи, надаючи тим самим ознайомитись з матеріалами справи, надати витребувані судом та додаткові докази, вчинити інші дії спрямовані на забезпечення доведення своєї процесуальної позиції у справі. Проте ні прокурор, ні позивач цими умовами не скористалися, доказів на підтвердження своїх позовних вимог не надали.

Зокрема, прокурор та відповідач залишили без виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.07.2010р., від 08.09.2010р. та від 22.09.2010р. якою його було зобов’язано надати докази щодо дійсної вартості спірного майна; докази набуття позивачем (та/або правопопередником) права власності на спірне майно; докази, які дозволяють ідентифікувати кожну річ з числа витребовуваних; докази знаходження спірного майна у відповідача; а також інші необхідні документи.

Тобто прокурор і позивач в силу змагальності судового процесу (ст. 4-3 ГПК України) власними діями (бездіяльністю) створили умови, які унеможливлюють задоволення позову і крім, того свідчать про необхідність винесення окремої ухвали в порядку ст.90 ГПК України (господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача. Проте, враховуючи, що позов подано прокурором в даному разі державне мито не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст., 321, 387 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 47, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                              

/Повний текст рішення

підписано 11.10.2010р.

Справа № 59/258-10/