ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2010 р. Справа № 59/274-10
вх. № 7948/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - Гавриленко О.В., за посвідченням № 173 від 23.08.2007р.;
позивача - Грєнков І.В., за довір.№ 08-11/650/2-10 від 23.03.2010р.;
3-й особи - Ремінний В.І., за довір.№ 13-01-34/5117 від 17.05.2010р.;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Харкова, м. Харків в інтересах держави - в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області ,м.Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 8587,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 8587,68 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0162 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81 на території КП "ПКтВ Парк ім. Горького".
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи також підтримують позов заявлений прокурором в повному обсязі.
Відповідач в призначене судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідного відправлення.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позтвача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
03 червня 2010 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області було проведено перевірку, у ході якої було виявлене, що ФОП ОСОБА_3 самовільно в порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу без правовстановлюючих документів зайнята та використовується земельна ділянка в АДРЕСА_2 на території парку ім. Горького, загальною площею, орієнтовно 0,0162 га для експлуатації та обслуговування літнього майданчику кафе, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.06.2010р.
За результатами проведеної перевірки було складено постанову від 04.06.2010 року № 340038, якою на ФОП ОСОБА_3 було накладено адміністративний штраф.
03 червня 2010 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області за результатами перевірки, був виданий припис № 340080, яким відповідача зобов’язано усунути правопорушення вимог земельного законодавства до 02 липня 2010 р.
Під час повторної переврки 08 липня 2010 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не виконано припис № 340080 від 04.06.2010р. та продовжується використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 на території парку ім. Горького для експлуатації та обслуговування літнього майданчику кафе без правовстановлюючих документів на земельну ділянку (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2010р. наявний в матеріалах справи).
За результатами даної перевірки було складено постанову від 09.07.2010 року № 340058, якою на ФОП ОСОБА_3 було знов накладено адміністративний штраф.
08.07.2010р. був виданий припис № 340159, яким відповідача зобов’язано усунути правопорушення вимог земельного законодавства до 06 серпня 2010 р.
Згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 нараховано збитки, заподіяні відповідачем у зв"язку з самовільним використанням земельної ділянки площею 0,0162 га в м. Харкові, сума яких склала 8587,68 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону – частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент вирішення справи не укладений, державний акт на право власності не отриманий, земельна ділянка не звільнена.
Відповідно до частини першої статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.
За статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі й за самовільне зайняття земельних ділянок.
Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені Законом України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". Зокрема, згідно з статтями 6, 9 і 10 цього Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (інспекції) належить вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Пунктом 4.1 «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» (далі Порядок), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544) визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ним осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ним осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Відповідно до пункту 5.1 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства, уповноваженим органом - Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, були складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.06.2010р. та 08.07.2010р., якими було визначено, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,0162 га. Дані акти відповідачем не оскаржувались.
У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що самовільно використовує земельну ділянку площею 0,0162 га в м. Харкові, що свідчить про протиправність та винність його дій, якими спричинено, шкоду державі, розрахунок якої здійснено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву родючого шару (грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963. Матеріалами справи підтверджується наявність прямого причинного зв’язку між самовільним зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки та шкодою, завданою державі.
Таким чином, вимоги прокурора та позивача щодо стягнення 8587,68 грн. шкоди, заподіяної самовільним використанням землі, обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 11, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 91, 124, 125, 126, 152, 156 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 46,47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р № 33213812800002 в УДК у Харківській обл. м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490, код оплати 13050200;01 одержувач : ВДК у м. Харкові) 8587,68 грн. шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 102,00 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 06.10.2010р.
Справа № 59/274-10