Справа № 2 – 2654 \10
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
в складі:
головуючої – судді Куліченко М.В.
при секретарі Мишко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства АТЗТ «Коростенський фарзавод»про поновлення на роботі, стягнення плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з даним позовом і зазначає, вона з 1967 року працювала у відповідача на різних посадах , з 1997 року працювала начальником формувального цеху підприємства.
Наказом № 19-к від 22.4.2010 року , її було звільнено з займаної посади, на підставі п.2 ст. 41 КЗПП України без зазначення причин звільнення. Позивач вважає, що такий наказ видано з метою навмисного усунення її з займаної посади, через упереджене ставлення до неї керівництва ЗАТ. Просила поновити її на раніше займану посаду, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та 50000 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням. Ці вимоги в суді нею підтримано ,однак уточнено суму стягнення моральної шкоди,яку позивач просить стягнути на її користь в сумі 1 грн.
Представник відповідача своїм правом на участь в розгляді справи не скористався, належно повідомлений про розгляд справи(л.с.52), судом проведено розгляд справи за правилами ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши позивача ,свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що витікають з умов укладеного трудового договору і врегульовані гл. 3 КЗПП України.
Позивач з 1997 року працювала начальником формувального цеху Закритого акціонерного товариства АТЗТ «Коростенський фарзавод» (л.с. 7). Наказом № 19-к від 22.4.2010 року , її було звільнено з займаної посади, на підставі п.2 ст. 41 КЗПП України, без зазначення в ньому причин звільнення. (л.с. 5) Підставою тому , як зазначає відповідач в надісланих ним суду письмових запереченнях позову (л.с. 23-25) була втрата довір»я до позивачки, через порушення нею комерційної таємниці , що потягло негативні наслідки для підприємства.
Позивачка заперечує таку мотивацію її дій відповідачем.
За правилами п.2 ст. 41 КЗПП України - з ініціативи власника трудовий договір з працівником може бути розірвано у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності,якщо такі дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника.
Як встановлено судом, фактично підставою для видання відповідачем наказу про звільнення позивачки було те,що підприємство заборгувало позивачці 26642 грн. заробітної плати. Ця сума була стягнена за рішенням суду на користь позивача і по цій вимозі відкрито виконавче провадження. (л.с. 9,10) Такі ж рішення було ухвалено судами і на користь інших працівників ЗАТ. Через тривале невиконання рішень суду, державний виконавець з метою опису майна ЗАТ , яке можливе для реалізації та виплати цього боргу працівникам ЗАТ , в т.ч. позивачці, вийшов на підприємство, відвідав його підрозділи, зайшов і до формувального цеху, де працювала позивач. Таким чином,на думку відповідача , позивач порушила вимоги норми про комерційну таємницю на підприємстві, оскільки допустила працівника ДВС до цеху, «переслідуючи свої особисті інтереси, всупереч моральним нормам».
Допитані по справі свідки: ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, підтвердили, що державні виконавці дійсно приходили на підприємство з метою опису майна підприємства , яке можливе для реалізації та виплати боргів по заробітній платі працівникам ЗАТ за рішеннями судів, в т.ч. і позивачці. Держвиконавці відвідували різні підрозділи ЗАТ, можливо,що вони і заходили до формувального цеху, позивачка особисто , жодних дій для того,щоб працівники ДВС пройшли на територію підприємства чи їх можливості зайти до цеху, де вона працювала - не вчиняла.
Відповідачем не надано суду переконливих доказів тому,що позивачка , як працівник ЗАТ, вчинила винні дії, які дають підстави для втрати довір»я до неї з боку власника. Відповідач не вказує, яку таємну (комерційну) інформацію розголосила позивачка, та як такі дії завдали шкоди підприємству. Представник ДВС, відповідно до Закону »Про виконавче провадження», як посадова для виконання своїх функціональних обов»язків має право входити в житлові приміщення, приміщення підприємств, установ та організацій. Будь-яких дій сприяння їм чи інших порушень , з боку позивачки, при цьому суд не встановив. Крім того, всупереч вимогам ст. 43 КЗПП відповідач не погодив таке звільнення позивачки з профспілковою організацією. Судом надавався час ЗАТ, внести відповідне подання та запитати згоду профспілки для можливості звільнення позивачки за ст. 41 п.2 КЗПП, така пропозиція суду відповідачем не використана.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивачкою не вчинено жодних дій, які б слугували підставою для її звільнення з причин втрати довір»я, таке звільнення слід визнати незаконним, позивачка підлягає поновленню на раніше займану посаду, їй слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу , виходячи з розрахунку: з довідки (л.с.38 ) видно, що середньоденний заробіток позивача складає 54.30 грн., заробітна плата за час вимушеного прогулу складе ( з 23 квітня по 11 жовтня 2010 року ) всього 121 день х 54. 30= 6570.30 грн.
Що стосується вимог позову, про стягнення моральної шкоди в сумі 1 грн., то цю вимогу суд задовольняє , погоджуючись з доводами позивача про те, що незаконним звільненням їй спричинено моральної шкоди, було порушено нормальні життєві зв”язки . Суд враховує також, характер порушення трудових прав позивача, позбавлення можливості реалізації свого права на працю, глибину душевних страждань , вимоги розумності і справедливості .
Керуючись ст. ст.213 – 218 ЦПК України, ст.40, 147,149 , 237-1 КЗПП України, ,-суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_1 на раніше займану посаду - начальника формувального цеху ЗАТ АТЗК «Кростенський фарфор»
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 – 6570 грн. 03 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1грн. в відшкодування моральної шкоди. Стягнути з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. за ІТЗ судового процесу.
Рішення, в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, в межах платежу за 1 місяць в сумі 1656.13грн., підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду на протягом 10 днів, з дня його проголошення.
Копію рішення невідкладно направити відповідачу для можливої подачі заяви по перегляд заочного рішення, яка подається протягом 10 днів, з дня отримання його копії.
Суддя: