Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року справа №2а-14152/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Лях О.П., при секретарі Дровниковій К.В., за участю представника позивача Шишкіної Л.І., представника відповідача Кононеко В.К. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі № 2а-14152/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об'єднання ”Аріста” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем,-
В С Т А Н О В И Л А:
03 червня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми переплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі № 2а-14152/10/0570 позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з таким судовим рішенням Східна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно – промислове об’єднання “Аріста” є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33221885.
Між позивачем та ТОВ «ТД Техносорб» (Росія) 25 травня 2010 року було укладено контракт № 06, відповідно до умов якого позивач придбав вугілля активне древесне дроблене марки БАУ-А згідно ДСТУ 6217-74 в кількості 14 тонн, вартістю 1285970,00 руб. Покупець повинен сплатити 100 відсотків передплати протягом десяти днів з дати пред’явлення постачальником рахунку на передплату (арк. справи 9 - 12).
Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача 20 квітня 2010 року митному органу була подана вантажна митна декларація МД-2 № 700000010/2010/004179. Одночасно з ВМД декларантом позивача була подана декларація митної вартості (арк. справи 20, 21), у якій заявлена митна вартість в іноземній валюті – російських рублях – 132807,85 руб., та у гривні – 359089,42 грн.
Митна вартість визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митим органом під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення відповідно до вимог ст.ст. 41, 265 Митного кодексу України (далі – МК України), зокрема, шляхом перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Відповідно до ст. 88 МК України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Відповідно до ч.2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
В рамках положень п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою КМУ від 20.12.06 № 1766 (далі Порядок), для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом.
Перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару
Підставою для надання додаткових документів є факт встановлення значної різниці між заявленою митною вартістю та вартістю, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ, яку відповідач надавав в судове засідання, і яку суд першої інстанції не прийняв до уваги в якості доказу.
22.04.10 позивачем було надано документи до митного оформлення вантажу «вугілля активоване», заявленого за ВМД № 700000010/10/004179. Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що митна вартість товару значно нижча у порівнянні з цінами на аналогічні товари, згідно цінової бази даних ЄАІС ДМСУ. А саме, митна вартість заявленого позивачем до митного оформлення вантажу склала 3,24 дол.США/кг на умовах поставки РСА м. Люблін (згідно Правил Інкотермс 2000). В той час, як згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості аналогічного товару, найближчого за датою до поточного митного оформлення, складав 4,53 дол.США/кг.
Враховуючи те, що заявлена позивачем митна вартість товару нижча в порівнянні з наявною інформацією митного органу, відповідно до ЄАІС ДМСУ, позивачу з метою обґрунтування заявленої митної вартості товару, посадовою особою митного органу було запропоновано додатково надати документи, згідно вимог пункту 11 Порядку № 1766, про що 20 квітня 2010 року зроблено запис на декларації митної вартості.
В матеріалах справи міститься декларація митної вартості № 700000010/2010/004179 (арк. справи 20, 21), в якій зазначено перелік додаткових документів, які необхідно надати позивачу: калькуляцію фірми – виробника товару (оригінал), каталоги, прейскуранти, прас-листи фірми – виробника товару (оригінал), висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією (оригінал), договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, бухгалтерська документація про оплату товару, ліцензійний чи авторський договір (при наявності).
На зворотному боці декларації зазначені додаткові документи, надані митному органу: договір № 001 від 1 листопада 2008 року, рахунок № 57 від 8 квітня 2010 року, рахунок-фактура № 00047 від 9 квітня 2010 року, товарна накладна № 47 від 09.04.2007р. ,звіт фахівця про ринкову вартість товару № 184/2, планова калькуляція, лист виробника № 115 від 20 квітня 2010 року.
У разі якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до приписів ст. 265 МК України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. 16.09.09 декларант надала до митного органу була надана лише частина документів.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 267 Митного кодексу України Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:
а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
б) витрати на транспортування після ввезення;
в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених
операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.
У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними
товарами.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Відповідно до статті 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 -272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Оскільки декларант надав лише частину документів, враховуючи необґрунтованість заявленої митної вартості за першим методом, а також відсутності можливості у митного органу застосування інших методів, Східною митницею самостійно була скоригована митна вартість товару до 4,53 дол.США/кг на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст.ст. 265, 273 Митного кодексу України та винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 22 квітня 2010 року № 700000006/2010/000324/1 (арк. справи 26).
Визначення відповідачем митної вартості за шостим - резервним методом зроблено враховуючи те, що: 1-ий метод неможливо застосувати із-за відсутності документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів ; 2-ий, 3-ий методи - за відсутністю як у митного органу так і у декларанта об'єктивного джерела інформації, а саме документів на ідентичні та аналогічні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів; 4-ий,5-ий методи - за відсутності необхідної інформації для визначення митної вартості за методом визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості. У зв’язку з чим, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару, з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості зазначених товарів відповідно до чинного законодавства.
Згідно зазначеного рішення Східною митницею складена картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 квітня 2010 року № 700000006/0/20290 (арк. справи 24, 25).
Відповідно до вищезгаданої картки відмови, митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають митному оформленню, товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з причин неподання на вимогу митного органу всіх додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, згідно статті 88 Митного кодексу України, пунктів 11, 12 Порядку.
Позивачем було здійснено митне оформлення товару за декларацією № 20641 (арк. справи 22, 23) за митною вартістю в розмірі 503821 грн. 11 коп., визначеною митним органом та сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 100764 грн. 22 коп.
Зазначена декларація містить відмітку Східної митниці про сплату митних платежів на день розгляду справи. Митне оформлення товару здійснено на підставі вищевказаної митної декларації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції, що Східною митницею безпідставно визначено митну вартість товарів, ввезених на підставі митної декларації із застосуванням резервного методу та протиправно надано відмову у прийнятті митної декларації.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Східної митниці – задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі № 2а-14152/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об'єднання ”Аріста” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем - скасувати.
У задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об'єднання ”Аріста” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем відмовити у повному обсязі.
Постанова прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 21.09.2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 24.09.2010 року.
Колегія суддів : А.А. Блохін
С.А. Малашкевич
О.П. Лях