Головуючий у 1 інстанції - Іванченков А.С.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року справа №2а-13727/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Лях О.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі № 2а-13727/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Добропіллявугілля”, третя особа - Добропільський міський центр зайнятості про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2092452,11 грн. та пені у сумі 25109,40 грн.,-
В С Т А Н О В И Л А:
31 травня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства “Добропіллявугілля”, третя особа - Добропільський міський центр зайнятості про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2092452,11 грн. та пені у сумі 25109,40 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі № 2а-13727/10/0570 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне.
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Державного підприємства «Добропіллявугілля» у 2009 році склала 12619 осіб, а тому, за вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі –Закон №875), відповідачем має бути створено 505 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а працевлаштовано 446 інвалідів. Отже, підприємством фактично не було працевлаштовано 59 інвалідів.
На виконання вимог положень наведеного вище законодавства Державне підприємство «Добропіллявугілля» та його відокремлені підрозділи упродовж 2009 року надавали до Добропільського міського центру зайнятості відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів у формі звітів №3-ПН, в яких відображено кількість вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
22 січня 2010 року Державним підприємством «Добропіллявугілля» позивачеві надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ (арк. справи 7).
У листі № 02-1755 від 04 серпня 2010 року Добропільський центр зайнятості повідомив про участь відповідача в ярмарках вакансій та професій для молоді, що відбулися 29 квітня 2009 року та 11 вересня 2009 року, а також про те, що відокремленим підрозділом «Шахта Алмазна» заявлено 25 вакансій.
Спірні правовідносини врегульовано Законом №875-XII, Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» від 26 вересня 2002 року №1434 (далі –Положення №1434) та «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31 січня 2007 №70 (далі –Постанова №70).
Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону №875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі – організації та інші роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 вказаного вище Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною третьою статті 19 Закону №875 передбачено, що організації та інші роботодавці мають самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини п’ятої статті 19, вважається працевлаштування організацією та іншими роботодавцями, які використовують найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону №875 встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно до вимог ч. 8 ст. 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою №70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі –Порядок сплати санкцій), у пункті другому якого визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював належне повідомлення центру зайнятості, а саме, щомісячно протягом 2009 року надсилав звіти за формою № 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Державним підприємством “Добропіллявугілля” вжито всіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для інвалідів, та відповідно підстав для задоволення позову про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2092452,11 грн. та пені у сумі 25109,40 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі № 2а-13727/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Добропіллявугілля”, третя особа - Добропільський міський центр зайнятості про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2092452,11 грн. та пені у сумі 25109,40 грн. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий : А.А. Блохін
Судді: С.А. Малашкевич
О.П. Лях