Справа № 2-489

2010р.

  Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          30 вересня 2010 року            Збаразький районний суд Тернопільської області в складі:

                     головуючого суду             Левків А.І.

                     при секретарі                           Бучинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей,  

в с т а н о в и в :

    До суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 300 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

    Свої вимоги позивачка мотивує своїм скрутним майновим становищем, оскільки вона ніде не працює, та тим, що відповідач не дає дитині матеріального утримання в добровільному порядку, хоча працездатний  та має можливість надавати дітям допомогу.

    В судовому засіданні позивачка позов підтримала пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча про час та місце розгляду справи йому було повідомлено належним чином.

Позивач не заперечує щодо можливості ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає за можливе прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

    Судом встановлено наступні обставини.

    Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між сторона розірвано 27.10.2004р. відділом РАЦС Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області.

    ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Збараж Тернопільської області. Його батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

    Це підтверджується повторним свідоцтвам про народження дитини, виданим відділом РАЦС Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 25 березня 2009р.

    Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 13 липня 2010р., дитина проживає разом з позивачкою і знаходяться на її утриманні.

    Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язанні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Таким чином, беручи до уваги те, що оскільки вищенаведені встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач в добровільному порядку належного матеріального утримання дитині не надає, хоча має можливість виконувати свій обов`язок по її утриманню, суд вважає, що даний позов слід задовольнити.

    Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 169, 213-215, 218, 224, 367 п.1 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184 СК України, суд,

в и р і ш и в :

    Позов задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Розношинці, Збаразького району, Тернопільської області, в користь ОСОБА_2, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 300 (триста) гривень щомісячно, починаючи з 19 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 51 грн. (п`ятдесят одну гривню) судового збору.

    Стягнути з ОСОБА_3 120 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи перерахувавши їх в УДК у Збаразькому районі МФО 838012 на рахунок 31214259700198 в код одержувача 23588094 найменування рахунку Збаразький район 22050000.

    Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вказане заочне рішення суду може бути переглянуте Збаразьким районним судом за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для відповідача з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                                                  А.І.Левків