Справа № 2-396

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

вступна та резолютивна частини

07 жовтня 2010 року.         Збаразький районний суд Тернопільської області  в складі:

        головуючого судді                                       Левків А.І.

             при секретарях                                  Іванюк Л.О., Бучинському О.І.             з участю представника позивача                 ОСОБА_1

        представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката      ОСОБА_3    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Української товарної біржі, м.Кременець Тернопільської області, про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 119, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 50, 237, 238, 387, 390 ЦК України,  суд,

                                                      вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя:                                     А.І.Левків

Справа № 2-396

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року.         Збаразький районний суд Тернопільської області  в складі:

        головуючого судді                                       Левків А.І.

             при секретарях                                  Іванюк Л.О., Бучинському О.І.             з участю представника позивача                 ОСОБА_1

        представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката      ОСОБА_3    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Української товарної біржі, м.Кременець Тернопільської області, про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння,

                                                                встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Української товарної біржі про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Зокрема позивач просить визнати недійсним біржовий договір купівлі продажу транспортного засобу (реєстраційний № НОМЕР_9) – автобуса моделі ПАЗ-32054 07, 2006 року випуску, № шасі НОМЕР_3, укладений 12 вересня 2007 року на Українській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Витребувати від ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу та скасувати його. Витребувати від ОСОБА_5 належний позивачу вищевказаний автобус та зобов`язати передати його позивачу. Стягнути з ОСОБА_2 та          ОСОБА_5 в користь позивача солідарно усі доходи від належного позивачу майна, які вони одержали за весь час незаконного володіння ним та його експлуатації, а саме 812000 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в грудні 2006 року. Ним було придбано в іноземному підприємстві «АІС-Тернопіль» за 139030 грн. автобус марки ПАЗ 32054 07, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_3, який було зареєстровано на його ім`я 04 квітня 2007 року Кременецьким МРЕВ УДАІ УМВСУ в Тернопільській області. 12 вересня 2007 року цей автобус було незаконно зареєстровано на відповідача ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_9 на підставі довіреності позивача від 19 травня 2007 року. З самого початку заволодіння цим автобусом ОСОБА_5 здійснює ним пасажирські перевезення, тобто отримує постійний чистий дохід, який складає в день 800-1000 грн. при виконання 20 рейсів на Збаразькому міському маршруту «Цукровий завод – Центральна районна лікарня». Таким чином, в порушення ч.3 ст.238 ЦК України відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно до довіреності були представниками позивача одночасно, а тому ОСОБА_5 не вправі був вчиняти правочин купівлі-продажу вказаного автобуса у своїх інтересах ні як продавець, ні як покупець. Таким чином ОСОБА_2 вчинила договір купівлі-продажу в своїх інтересах продавши автобус своєму сину ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, відмовившись від позовних вимог до Української товарної біржі, а також збільшили розмір позовних вимог, просивши суд стягнути  з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в користь позивача солідарно усі доходи від належного позивачу майна,  які вони одержали за весь час незаконного володіння ним та його експлуатації за період з          12 вересня 2007 року по даний час, а саме 995400 грн., оскільки вищевказаний належний позивачу автобус використовується ОСОБА_5 для пасажирських перевезень на Збаразькому міському маршруту «Цукровий завод – Центральна районна лікарня» і при виконанні 20 рейсів він перевозить щоденно понад 2000 пасажирів вартістю проїзду по 1 грн..

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи йому було повідомлено належним чином.

Відповідачка ОСОБА_2, яка також є представником ОСОБА_5 по довіреності, та її представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснили, що дійсно 19 травня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 була посвідчена довіреність, якою позивач ОСОБА_4 уповноважив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продати за ціну і на умовах на свій розсуд, належний йому спірний автобус. Відповідно до біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 вересня 2007 року, член біржі ОСОБА_4, в особі якого діяла ОСОБА_8  на підставі вищевказаної довіреності, на підставі договору оренди біржового місця, як продавець, з однієї сторони, та член біржі ОСОБА_5, який діяв на підставі договору оренди біржового місця, як покупець, уклали договір купівлі-продажу спірного автобуса. Законом встановлена заборона укладенні угоди представником відносно себе особисто, або відносно іншої особи, представником якої він одночасно є. В даному випадку ОСОБА_8 виступала як представник позивача ОСОБА_4, а ОСОБА_5 в своїх інтересах, як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність придбаним спірним автобусом на маршрутних перевезеннях пасажирів. Позивач невірно тлумачить дану норму закону, а тому вони вважають, що даний позов безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.    

Відповідно до копії накладної № 507 від 09 грудня 2006 року., ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу купив автобус марки ПАЗ-32054-07.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 транспортний засіб марки ПАЗ модель 32054 07 № шасі НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_1 04 квітня 2007 року зареєстрований за ОСОБА_4.

Відповідно до копії ліцензійної картки НОМЕР_5 до ліцензії НОМЕР_6, ОСОБА_4 транспортним засобом марки ПАЗ 32054 07 дозволено здійснювати внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно копії довіреності від 19 травня 2007 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_5, кожен з яких діє самостійно – продати за ціну і на умовах, на свій розсуд, здавати в оренду, обміняти, укласти договір позички, давати в заставу або заставляти належний йому автомобіль марки ПАЗ 32054 07, 2006 року випуску, кузов  НОМЕР_3, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.    

Відповідно до біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № НОМЕР_9 від 12 вересня 2007 року член біржі ОСОБА_4 в особі якого діє ОСОБА_2, яка діє на підставі вищевказаної довіреності, яка діє на підставі договору оренди біржового місця № 31302 № 1-701347 від 12 вересня 2007 року, як  продавець, з однієї сторони та член біржі ОСОБА_5, який діє на підставі договору оренди біржового місця № 24010 № 2-НОМЕР_9 від 12 вересня 2007 року, як покупець, вчинили договір купівлі-продажу спірного автобуса.    

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 транспортний засіб марки ПАЗ модель 32054 07 № шасі НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2 15 вересня 2007 року зареєстрований за ОСОБА_5.

ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем від 27 січня 2005 року.

Це підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 27.01.2005р. НОМЕР_10.

ОСОБА_5  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Збараж Тернопільської області.

Це підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_8 виданого 14 лютого 2002 року Збаразьким РВ УМВСУ в Тернопільській області.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог, суд, приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього  Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до довіреності від 19 травня 2007 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_5, кожен з яких діє самостійно – продати за ціну і на умовах, на свій розсуд, здавати в оренду, обміняти, укласти договір позички, давати в заставу або заставляти належний йому автомобіль марки ПАЗ 32054 07, 2006 року випуску, кузов  НОМЕР_3, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Даний автобус відповідно до біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № НОМЕР_9 від 12 вересня 2007 року ОСОБА_4 в особі якого діяла ОСОБА_2 на підставі вищевказаної довіреності, як  продавець, продала              ОСОБА_5 вищевказаний спірний автобус.  

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

ОСОБА_5 на Українській товарній біржі діяв як самостійна особа  - підприємець, а не в чиїхось інтересах і не був нічиїм представником, а тому мав право в своїх інтересах придбати спірний автобус і придбав його у своєї матері, яка діяла від імені продавця ОСОБА_4 на підставі виданого ним доручення. На час вчинення даної угоди ОСОБА_5 був повнолітнім та займався підприємницькою діяльністю. Придбаний ним автобус використовувався для одержання власного доходу по Збаразькому маршруті «Цукровий завод –Центральна районна лікарня», що підтвердили сторони по справі. Таким чином, твердження позивача та його представника, що ОСОБА_2 вчинила правочин купівлі-продажу фактично в своїх інтересах, продавши автобус своєму сину ОСОБА_5 є хибним, оскільки вона не була його представником, він був повністю дієздатним, тобто ОСОБА_2 діяла як представник ОСОБА_4, а ОСОБА_5 був покупцем самостійно і представляв лише свої інтереси.    

Згідно ст.50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

За вищенаведених обставин вимоги позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення одержаного відповідачами доходу є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 придбав спірний автобус законно.        

Таким чином, позивачем у судовому засіданні не наведено і судом не здобуто об’єктивних доказів переконливого характеру, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 12 вересня 2007 року вчинила продаж автобуса ОСОБА_4 в своїх інтересах чи в інтересах іншої особи представником якої одночасно вона була, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 119, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 50, 237, 238, 387, 390 ЦК України,  суд,

                                                      вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя:                                     А.І.Левків