Справа № 11-212/2007 Головуючий І інстанції: Бараненко С.М.
категорія - ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Кузюри М.М., Оседача М.М.,
при секретарі Терешко В.В.,
з участю прокурора Євхименко В.В.,
адвоката ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Новгород-Сіверського району та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 січня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Бутівка, Сосницького району Чернігівської області, громадянин України, з середньою технічною освітою, працюючий техніком-механіком Київського заводу залізобетонних конструкцій їм. Ковальської, розлучений, має неповнолітню дитину, не військовозобов'язаний, мешканець АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України - до 2 років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік.
Стягнуто з засудженого:
- 549,24 грн. судових витрат за проведення експертизи зброї;
2
- 1000 грн. на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат по отриманню юридичної допомоги та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог потерпілого відмовлено.
Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
Запобіжним заходом засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишено підписку про невиїзд.
Судом ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за умисне заподіяння 11 листопада 2005 року, близько 15 години, на території подвір'я будинку АДРЕСА_2, тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_2
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_2 та заступник прокурора Новгород-Сіверського району подали апеляції в яких:
Потерпілий ОСОБА_2 просить вирок скасувати та направити справу для проведення додаткового розслідування. Вважає вирок таким, що постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що до кримінальної відповідальності не були притягнуті всі особи, причетні до скоєння злочину, а саме ОСОБА_3. На його думку суд необґрунтовано не взяв до уваги його покази, покази свідків та інші матеріали справи, які вказують на причетність ОСОБА_3 до скоєння злочинів проти нього. Вважає, що в діях ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_3 містяться ознаки інших злочинів, що залишилось поза увагою слідства і суду. Зазначає, що вирок ґрунтується на припущеннях та неправдивих показах осіб, які є зацікавленими у справі, є упередженим та необґрунтованим. Крім того, вважає призначену засудженому ОСОБА_3 міру покарання занадто м'якою, такою, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.
Заступник прокурора Новгород-Сіверського району, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш сувору міру покарання з іспитовим строком. Вказує, що при призначенні засудженому покарання суд не врахував тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, який вину визнав лише частково, не врахував всі обтяжуючі покарання обставини та призначив занадто м'яке покарання.
Заслухавши доповідача, прохання прокурора задовольнити його апеляцію і відмовити в задоволенні апеляції потерпілого, потерпілого та його адвоката, які, в свою чергу, просили задовольнити їхню апеляцію і відмовити в задоволенні апеляції прокурора, засудженого, який вважав обидві апеляції
3
безпідставними, провівши часткове слідство та перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Вина засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів та не заперечується, по суті, і самим засудженим.
Будучи допитаним у апеляційному суді, ОСОБА_3 не заперечував факт сутички з потерпілим ОСОБА_2 та нанесення останньому удару кулаком в обличчя 11 листопада 2005 року. Про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ще й іншою особою ОСОБА_3 не зазначав як під час досудового, так і під час судового слідства.
Згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи №139 від 26 травня 2006 року, ОСОБА_2 був госпіталізований до лікарні о 17.30 год. 11 листопада 2005 року, тобто через дві з половиною години після інциденту з засудженим, та заявляв при цьому, що його побила відома людина, (т. 1. а.с. 126)
Тому колегія суддів критично ставиться до заяви засудженого про кількість нанесених ним ударів потерпілому і вважає, що вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах, які узгоджуються між собою.
Потерпілий ОСОБА_2 заявляв як у суді першої інстанції так і при розгляді справи в апеляційному суді, що його побили ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_3.. В апеляційному суді просив розглянути його збільшені позовні вимоги, та направити справу прокурору для додаткового розслідування з метою притягнення до відповідальності ще й ОСОБА_3.
На думку колегії суддів, апеляція потерпілого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У матеріалах справи є ніким не скасовані постанови слідчого від 26 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_3. за відсутністю в їх діях ознак злочинів, передбачених, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 296, а щодо ОСОБА_3. - ще й злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, (т. 1 а.с. 152-156)
ОСОБА_2 хоч і заявляв в апеляційному суді, що оскаржив ці постанови, але жодних доказів на підтвердження цього та результатів розгляду скарг не представив.
Суд першої інстанції розглянув цивільний позов ОСОБА_2. у
4
відповідності з вимогами чинного законодавства та на підставі доказів, наданих потерпілим на його обґрунтування.
Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати якусь із обставин такою, що обтяжує покарання. Що стосується призначеного покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 Кримінального кодексу України. Судом враховано характер і ступень суспільної небезпеки скоєного злочину. Всі заподіяні потерпілому тілесні ушкодження, у своїй сукупності, відносяться до легких з короткочасним розладом здоров'я. І лише єдине тілесне ушкодження у вигляді перелому ребра відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості. Правильно суд врахував і дані про особу засудженого.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
ухвалила:
Залишити без задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_2 та заступника прокурора Новгород-Сіверського району, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 січня 2007 року щодо ОСОБА_3- без змін.