СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 лютого 2009 року Справа № 2-17/12416-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Аблялімов Рустем Єрпанович, довіреність № б/н від 31.12.08, Приватне підприємство "Сеит-Аріф";
представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.10.08, Відкрите акціонерне товариство "Кримресоптторг";
представник третьої особи: не з'явився, Приватне підприємство "Кримметиз";
третя особа: не з'явився, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
представник третьої особи: не з'явився, Приватне підприємство "Агро-Спец-Механіка";
представник позивача: Бакулін Віталій Вікторович, довіреність № б/н від 07.10.08, приватне підприємство "Сеит-Аріф";
представник відповідача: ОСОБА_6 (повноваження перевірені), паспорт НОМЕР_1 від 24.07.97, Директор, відкрите акціонерне товариство "Кримресоптторг";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 14 січня 2009 року у справі № 2-17/12416-2007
за позовом приватного підприємства "Сеит-Аріф" (вул. Аппазова, 52,Сімферополь,95049)
до відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" (Московське шосе 12 км.,Сімферополь,95053)
3-ті особи: 1) приватне підприємство "Кримметиз" (вул. Миру, 4,Пруди, Совєтський р-н,97240)
2) фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
3) приватне підприємство "Агро-Спец-Механіка" (вул. Миру, 4,Пруди, Совєтський р-н,97240)
про стягнення 298363,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2007 року позивач –приватне підприємство "Сеит-Аріф" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим, з посиланням на статті 319, 1172, 1190 Цивільного кодексу України, з позовом до відповідачів: відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг", приватного підприємства "Кримметиз", фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства "Агро-Спец-Механіка" про стягнення 298363,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що неправомірними діями відповідачів, а саме: заблокування в’їзду на територію, що безпосередньо прилягає до складів літери "Г" і "Е" за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 12-й км, які є власністю приватного підприємства "Сеит-Аріф", останньому була завдана шкода у заявленої до стягнення сумі, яка складає з повернутих позивачем контрагентам грошових коштів за договорами оренди зазначених складів та штрафних санкцій.
Заявою про зміну позовних вимог від 07 листопада 2008 року позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" суму збитків у розмірі 298363,00 грн. (т. 2, акр. с. 20-21), а заявою від 18 листопада 2008 року, просив виключити з числа відповідачів приватне підприємство "Кримметиз", фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 та приватне підприємство "Агро-Спец-Механіка".
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року у справі № 2-17/12416-2007 виключено з числа відповідачів приватне підприємство "Кримметиз", фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 та приватне підприємство "Агро-Спец-Механіка"; зазначених осіб залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (т. 2, акр. с. 57).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 14 січня 2009 року у справі № 2-17/12416-2007 задоволено позов приватного підприємства "Сеит-Аріф" до відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" про стягнення 298363,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на статті 3, 391, 1166 Цивільного кодексу України, виходив з наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує про безпідставність посилання суду першої інстанції на приписи статті 391 Цивільного кодексу України, яка передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядженням своїм майном, оскільки питання про усунення перешкод у користуванні власністю позивач не ставив.
Також заявник скарги вважає, що позивач не має права користуватися земельною ділянкою, як тією, на якій розміщені будівлі складів літ. "Г" і "Е", так і прилеглою територією, та вважає, що останній повинен був попередити про це його контрагентів за договорами оренди, а оскільки позивач не зробив цього, він не має права вимагати відшкодування шкоди.
Більш детально доводи сторони викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.
Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.
У судовому засіданні, яке відбулось 18 лютого 2009 року, представники позивача апеляційну скаргу підтримали, представники відповідача проти скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2004 року між відкритим акціонерним товариством "Кримресоптторг" (продавець) та приватним підприємством "Сеит-Аріф" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 37 НК, відповідно до якого, продавець продав, а покупець купив нерухоме майно: склад літер "Г", загальною площею 1324,9 кв. м, склад літер "Е", загальною площею 882,0 кв. м., які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 12-й км (т. 1, акр. с. 23).
Зазначене нерухоме майно зареєстровано за позивачем у Сімферопольському міжміському бюро реєстрації і технічної інвентаризації за № 5858235 (т. 1, акр. с. 23).
22 травня 2007 року між приватним підприємством "Сеит-Аріф" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Орхідея" (орендар) укладено договір найму (оренди) № 09 (т. 1, арк. с. 25-27), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування приміщення складу літера "Г", загальною площею 1324,9 кв. м, який розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 12-й км.
Розділом 3 вказаного договору від 22 травня 2007 року сторони перебачили, що прийом-передача орендованого об’єкту здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників орендодавця і орендаря. Сторони зобов’язані визначити своїх представників у двосторонню комісію і приступити до передачі орендованого об’єкту протягом двох днів з дати підписання цього договору. Орендований об’єкт має бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем протягом п’яти днів з дати підписання цього договору. При передачі орендованого об’єкту складається акт здачі-прийому, який підписується членами двосторонньої комісії. Орендований об’єкт вважається переданим в оренду з дати підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до пунктів 5.1.-5.4. зазначеного договору, за орендований об’єкт орендар сплачує орендодавцю 13249,00 грн. за місяць. Орендна плата не включає оплату спожитої електроенергії, води та інші комунальні платежі, які підлягають сплаті за орендований об’єкт. Оплата за користування орендованим об’єктом здійснюється один раз на рік, до 30 числа місяця, який сплив після звітного року, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендатора. Первинний платіж у розмірі 158988,00 грн. сплачується орендодавцем протягом одного робочого дня після підписання цього договору.
Згідно пункту 9.3. договору, про простроченні передачі орендатору орендованого об’єкту, який зазначений у пункті 1.1. договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 13249,00 грн.
Умовами пункту 9.5. договору передбачено, що у випадку, якщо орендодавець протягом 5 (п’яти) днів, після підписання цього договору, не передасть за актом прийому-передачі орендарю орендований об’єкт, зазначений у пункті 1.1. договору, орендар має право відмовитися від договору найму (оренди), вимагати повернення сплаченої орендної плати, виплати штрафу у відповідності з пунктом 9.2. цього договору і спричинених збитків.
23 травня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Орхідея", на виконання пункту 5.4. зазначеного договору оренди від 22 травня 2007 року, перерахувало приватному підприємству "Сеит-Аріф" орендну плату у розмірі 158988,00 грн. (арк. с. 34, т. 1).
23 травня 2007 року між приватним підприємством "Сеит-Аріф" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект" (орендар) укладено договір найму (оренди) № 10 (т. 1, арк. с. 29-31), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування приміщення складу літера "Е", загальною площею 882 кв. м, який розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 12-й км.
Розділом 3 вказаного договору від 23 травня 2007 року сторони перебачили, що прийом-передача орендованого об’єкту здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників орендодавця і орендаря. Сторони зобов’язані визначити своїх представників у двосторонню комісію і приступити до передачі орендованого об’єкту протягом двох днів з дати підписання цього договору. Орендований об’єкт має бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем протягом п’яти днів з дати підписання цього договору. При передачі орендованого об’єкту складається акт здачі-прийому, який підписується членами двосторонньої комісії. Орендований об’єкт вважається переданим в оренду з дати підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до пунктів 5.1.-5.4. зазначеного договору, за орендований об’єкт орендар сплачує орендодавцю 9702,00 грн. за місяць. Орендна плата не включає оплату спожитої електроенергії, води та інші комунальні платежі, які підлягають сплаті за орендований об’єкт. Оплата за користування орендованим об’єктом здійснюється один раз на рік, до 30 числа місяця, який сплив після звітного року, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендатора. Первинний платіж у розмірі 116424,00 грн. сплачується орендодавцем протягом одного робочого дня після підписання цього договору.
Згідно пункту 9.3. договору, у випадку прострочення передачі орендатору орендованого об’єкту, який зазначений у пункті 1.1. договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 9702,00 грн.
Умовами пункту 9.5. договору передбачено, що у випадку, якщо орендодавець протягом 5 (п’яти) днів, після підписання цього договору, не передасть за актом прийому-передачі орендарю орендований об’єкт, зазначений у пункті 1.1. договору, орендар має право відмовитися від договору найму (оренди), вимагати повернення сплаченої орендної плати, виплати штрафу у відповідності з пунктом 9.2. цього договору і спричинених збитків.
23 травня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект", на виконання пункту 5.4. зазначеного договору оренди від 23 травня 2007 року, перерахувало приватному підприємству "Сеит-Аріф" орендну плату у розмірі 116424,00 грн. (арк. с. 34, т. 1).
25 травня 2007 року (вих. № 164) товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Орхідея" на адресу приватного підприємства "Сеит-Аріф" було скеровано претензію, в якій товариство вказує, що представники останнього, які прибули 25 травня 2007 року до об’єкту оренди для підписання акту прийому-передачі, не змогли під'їхати до цього об’єкту через заблокування проїзду будівельним блоком адміністрацією відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг". Одночасно у зазначеній претензії приватне підприємство "Сеит-Аріф" було попереджено про те, що у випадку невиконання умов договору з передачі об’єкту оренди (складу літера "Г" загальною площею 1324,9 кв. м) до 30 травня 2007 року, орендар, відповідно до пункту 9.5. договору, відмовляється від нього та вимагатиме повернення сплачених коштів і штрафу (т. 1, арк. с. 28).
22 травня 2007 року (вих. № 30) на адресу позивача від товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект" надійшов лист, в якому останнє повідомило приватне підприємство "Сеит-Аріф" про заблокування доступу до орендованого приміщення адміністрацією відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" та зазначило, що у випадку, якщо приміщення складу літера "Е", загальною площею 882 кв. м, не буде передано йому до 29 травня 2007 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект" відмовиться від договору і вимагатиме повернення сплаченої суми та штрафу відповідно до пункту 9.2. договору оренди від 22 травня 2007 року (т. 1, арк. с. 32).
Претензіями від 08 червня 2007 року та від 11 червня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект" та товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Орхідея" відповідно, відмовились від зазначених договорів оренди, укладених з приватним підприємством "Сеит-Аріф", та вимагали повернення сплачених за цими договорами орендної плати та передбачені штрафні санкції, що в сумі складає заявлену до стягнення суму у розмірі 298363,00 грн. (т. 1, арк. с. 37-38).
Позивач виконав зазначені претензії та повернув вказаним контрагентам сплачену орендну плату та штрафні санкції у загальній сумі 298363,00 грн. (т. 1, арк. с. 33, 35, 36), які він вважає шкодою, завданою йому неправомірними діями відповідача, що явилось підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, тому останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.
У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року, із наступними змінами та доповненнями, зазначено, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Задовольняючи позов про стягнення 298363,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вказана сума є деліктною (позадоговірною) відповідальністю відповідача, про що, зокрема, свідчить посилання суду на статті 1166 Цивільного кодексу України при задоволенні позовних вимог.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом для притягнення, як до деліктної (позадоговірної) відповідальності, встановленої нормою статті 1166 Цивільного кодексу України, так і відповідальності за порушення договірних зобов’язань, необхідна наявність одних і тих же складових: шкода, протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина. На цю обставину звернуто увагу зокрема у Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року з наступними змінами і доповненнями.
Як вбачається з матеріалів будівельно-технічної та землевпорядної експертизи, яка була призначена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2008 року у справі № 2-17/12416-2007, на в'їзді до складів позивача літер "Г, Е", дійсно встановлено альмінський будівельний блок (т. 1, арк. с. 159).
Матеріалами справи, зокрема копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08 червня 2007 року (т. 1, арк. с. 105), а також поясненнями сторін, підтверджено, що вказаний блок встановлено саме відповідачем.
Земельна ділянка, на якій розташовані склади позивача літер "Г, Е", знаходиться у користуванні відповідача, що підтверджується державним актом на право користування землею № 013890 (т. 1, арк. с. 101-103).
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу № 37 НК від 19 листопада 2004 року між сторонами у справі, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Зміст наведеної статті не передбачає автоматичного переходу прав на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, а навпаки, передбачає укладення договору оренди.
Будь-яких доказів існування договірних відносин з відповідачем щодо земельної ділянки, на якій розташовані склади літер "Г і Е", позивачем суду не надано.
Таким чином, укладаючи договори оренди зазначених складів з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Орхідея" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзбудпроект", позивач не вирішив питання щодо користування земельною ділянкою в порядку, встановленому приписами статті 120 Земельного кодексу України.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертав увагу першого на можливість використовувати для проходу і проїзду на територію, де знаходяться склади приватного підприємства "Сеит-Аріф", ворота з боку дороги загального користування, їх переобладнання у випадку необхідності, а також можливість вирішити питання користування територією відповідача за взаємною згодою сторін відповідно до діючого законодавства (т. 2, арк. с. 39, 40, 41, 46).
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що в діях відповідача відсутня така складова цивільного правопорушення як вина, що унеможливлює притягнення останнього до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримресоптторг" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2009 року у справі № 2-17/12416-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові приватного підприємства "Сеит-Аріф" відмовити.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова