СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 квітня 2009 року Справа № 2-29/10472-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 14.03.1997, ОСОБА_3, довіреність № 2102 від 04.12.2008,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 05.02.2009 у справі № 2-29/10472-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034)
про визнання недійсним акту та визнання недійсним рішення комісії,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання акту про порушення № 100950 від 16.10.2008 та рішення комісії, оформленого протоколом № 2737 від 24.10.2008, недійсними.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2009 припинено провадження у справі № 2-29/10472-2008.
При прийнятті судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані акти не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією, а тому справа щодо встановлення їх недійсності не підлягає розгляду в господарських судах.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, прийняти нове.
Заявник апеляційної скарги оскаржує ухвалу суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає на те, що пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією прямо передбачена можливість судового оскарження рішень комісії постачальника, а несплата вартості недорахованої електричної енергії спричиняє виникнення у відповідача обов'язку у вигляді повного або часткового припинення електричної енергії. Зазначені обставини, на думку позивача, надають рішенню комісії обов'язкового характеру.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
16.10.2008 представниками відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в присутності споживача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 проведена перевірка магазину, що належить йому на праві приватної власності. У ході перевірки встановлено порушення пункту 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 з наступними змінами та доповненнями, шляхом безоблікового підключення до мереж прихованою проводкою.
За даним фактом відповідно до вимог пункту 6.41 Правил користування електричною енергією складений акт № 100950 від 16.10.2008 (а. с. 11). Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 від підпису акту відмовився, що засвідчено підписами трьох уповноважених працівників відкритого акціонерного товариства "Крименерго".
На підставі акту про порушення Правил користування електричною енергією комісією відкритого акціонерного товариства "Крименерго" винесено рішення, оформлене протоколом № 2737 від 24.10.2008, про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 вартості недоврахованої електричної енергії в сумі 46 554, 23 грн за період з 21.09.2006 (день останньої перевірки) по 16.10.2008 (день виявлення порушення) та виставлено позивачу рахунок-попередження на вказану суму (а. с. 13, 14).
Вважаючи акт про порушення № 100950 від 16.10.2008 недійсним, а рішення комісії, оформленого протоколом № 2737 від 24.10.2008, таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх недійсними.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та їх законні інтереси.
Тобто за змістом вказаної норми господарські суди з урахуванням частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними таких актів, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту, порушують їх права та законні інтереси.
Проте, оскаржені акти за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не є обов'язковими до виконання ненормативними актами, а лише фіксують порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією, та не тягнуть для позивача правові наслідки у вигляді примусового стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок встановленого порушення. А, отже, не можуть порушувати прав та законних інтересів позивача, що підлягали б захистом судом.
Отже, місцевий господарський суду правомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи позивача щодо неврахування судом першої інстанції пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, який прямо передбачає можливість судового оскарження рішень комісії постачальника, що призвело до прийняття невірного судового рішення, є помилковими. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Господарський процесуальний кодекс України, положення якого є визначальними для господарських судів, не передбачає оскарження акта про порушення № 100950 від 16.10.2008 та рішення комісії, оформленого протоколом № 2737 від 24.10.2008, в порядку господарського судочинства. Оскаржувані акти можуть бути використані в якості доказу в разі звернення відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до суду з позовом про стягнення розміру недоврахованої електроенергії або звернення позивача з позовом про зобов'язання відповідача поновити поставку електроенергії і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи позивача про те, що він не може не оплатити виставлені рахунки, оскільки відповідач припинить повністю або частково постачання електричної енергії, є помилковими, оскільки спірні питання щодо здійснення платежів відповідно до пункту 6.43 Правил користування електричною енергією вирішуються в судовому порядку. Крім того, вважаючи неправомірним припинення постачання електричної енергії, позивач має право захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача поновити поставку електроенергії.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2009 у справі № 2-29/10472-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь