Перша інстанція
Код суду 2702
Справа № 2а-5581/2009
Категорія 36
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2009 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого-судді – Завгородньої Л.М.,
при секретарі - Биковій О. М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі в м. Севастополі про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, мотивуючи вимоги тим, що має статус «дитини війни», а тому має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімального розміру пенсії за віком, однак за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року зазначене підвищення або не виплачувалося в повному обсязі, або сплачувалося частково. На підставі викладеного, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, в сумі 4471,2 грн. і визнати бездіяльність відповідача незаконною.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, про час та дату судового засідання сповіщена належним чином, просила позовні вимоги задовольнити, розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя представив суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також заперечення на позов, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову. Представник ГУ ПФУ в м. Севастополі в судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, поважні причини нез’явлення у судове засідання не представлені. Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не досягла на момент закінчення 2-ої світової війни (02 вересня 1945 року) 18 років, тобто має статус «дитини війни», тому має право користуватися пільгами, передбаченими ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 22 Конституції України, проголошує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Втім, оскільки до 19 січня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не було, тобто відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прав та законних інтересів позивача не порушив.
В 2007 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена статтею 111 Закону України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» указана правова норма втратила чинність і застосуванню не підлягає.
Підстави для підвищення пенсії та стягнення заборгованості за період з січня по 01.01.2007 року по 09.07.2007 року судом не вбачається.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі п.41 Розділу ІІ зазначеного Закону.
Отже, з 22.05.2008 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.
Таким чином, з цього періоду такій категорії осіб як "діти війни" у 2008 році поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов"язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Так, реалізація особою права, яке пов"язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань судом не приймається до уваги.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання обов’язків, не повинні прийматися до уваги.
З урахуванням викладеного, суд вважає, вимоги позивача обгрунтованими.
Керуючись ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Конституцією України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов - задовольнити частково .
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі в м. Севастополі щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі в м. Севастополі здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період та забезпечити її виплату.
В іншій частині позову – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подане.
Постанова виготовлена власноручно, в нарадчій кімнаті.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя Л. М. Завгородня