ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
24.09.07 Справа № 9/50-1144
Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії
головуючого-судді Марко Р. І.
суддів Бонк Т. Б.
Бойко С. М.
при секретарі Гунька О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 без номера та дати
на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.07
у справі № 9/50-1144
за позовом - ОСОБА_1
до відповідача -ТзОВ»Аско»
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача-
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про : визнання недійсним рішення загальних зборів від 10.03.06
за участю представників сторін:
Від позивача_ - не з»явився
Від відповідача -Стасишин Б.
Від тр. ос.- не з»явився
Встановив:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.05.07 по даній справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аско" про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Аско" від 10.03.2006 р. відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на той факт, що Тернопільським міськрайонним та Апеляційним судами Тернопільської області розглянуто спір між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ТзОВ „Аско" і виконавчого комітету Тернопільської міської ради , за результатами розгляду якого прийнято рішення, відповідно від 19.05.2006 р. та від 13.07.2006 р. , згідно з якими гр. ОСОБА_1 поновлено у числі учасників ТзОВ "Аско" зі всіма правами та обов'язками, якими він володів на час виключення його за рішенням позачергових загальних зборів учасників ТзОВ „Аско" від 13.03.2005 р., у тому числі у праві щодо набуття часток інших учасників та їх розподілу між рештою учасників. Також апелянт зазначає, що було визнано недійсним рішення від 13.03.2005 р. позачергових зборів учасників ТзОВ "Аско" у частині виключення з числа учасників ТзОВ "Аско" гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5, а також визнано недійсними рішення вищого органу Товарства від 17.02.2005 р., від 13.03.2005 р. та від 19.03.2005 р. в частині переведення на ОСОБА_2 часток вибувших та виключених Товариством учасників та скасовано державну реєстрацію Статуту ТзОВ "Аско" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників Товариства "Аско" 19.03.2005 р. і оформленого протоколом № 4 . Враховуючи той факт, що станом на 10.03.2006 р. ОСОБА_2 не набула прав на частку у статутному фонді ТзОВ "Аско", а тому немала права її відступати на користь ОСОБА_3 З цих підстав апелянт вважає, що рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Аско" від 10.03.2006 р. є незаконним, а відтак підлягає визнанню недійсним .
В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Вкладом учасника до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено Законом ( ч. 2 ст. 115 ЦК України).
Учасникам господарського товариства належить право, зокрема, на участь в управління Товариством, на участь у розподілі прибутку Товариства та одержанні дивідендів, право на отримання ліквідаційної долі при ліквідації Товариства і право вільного виходу з Товариства без згоди інших учасників та без пояснення причин виходу, що випливає зі факту добровільного об'єднання учасниками Товариства власних капіталів для створення останнього.
Частина 1. ст. 167 ГК України надає визначення корпоративних прав як прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, у тому числі права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними корпоративних актів, якими зачіпаються права та охоронювані законом інтереси цієї особи як учасника господарської організації.
Відповідно до частини 3 ст. 135 ГК України, власник на основі належних йому корпоративних прав має право здійснювати організаційно-установчі повноваження відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Тобто з аналізу вищенаведених норм, вбачається, що чинне законодавство пов'язує виникнення комплексу прав та обов'язків учасника Товариства, у тому числі направлених на упорядкування організаційних відносин щодо діяльності
утвореного ним товариства, із фактом набуття особою статусу учасника і суб'єкта корпоративних відносин.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правоздатність індивідуальних суб'єктів корпоративних правовідносин є спеціальною, тому що її наявність пов'язана із специфічними обставинами, наприклад, з участю особи у складеному капіталі господарського товариства. За наявності такої його участі особа набуває статусу учасника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України, належна учаснику та повністю оплачена ним частка у статутному капіталі може бути проданою, або іншими чином відступленою одному чи кільком учасникам товариства, повністю , або у певні частині. При неповній оплаті частки відступлення можливе лише у тій її частині , яка оплачена.
З аналізу статей 10,41,59 Закону України „Про господарські товариства", якими окреслено компетенцію загальних зборів засновників (учасників ) товариства та права учасників товариства, вбачається, що дозволу на вчинення таких дій ( відступлення) зі сторони інших учасників , чи вищого органу управління Товариством , учасник який відступає свою частку, не потребує.
Також частиною 2 ст. 147 ЦК України, передбачено правило, за яким реалізація права учасника на відчуження ним своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. При відступлені своєї частки учасник добровільно вибуває з товариства, а при її частині - його правомочності зменшуються.
Як встановлено судом, впродовж лютого-березня 2006 р. учасники Товариства , здійснюючі вільно та на власний розсуд свої цивільні права, згідно нотаріально посвідченої заяви безоплатно відступили свої частки одному учаснику Товариства - ОСОБА_2 , чим реалізували належне їм право вільно розпоряджатися належною їм частковою у статутному капіталі Товариства.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, учасники Товариства, які відступили свої частки у статутному капіталі, про що поставили Товариство до відома, добровільно вибули з нього , що саме по собі не потребувало згоди інших учасників товариства як кожного зокрема, так і усіх разом. Однак, припинення прав на частку в учасників, викликало виникнення прав на відступлені частки у ОСОБА_2 у розмірі, що складає сукупну долю прав учасників, які відступили їй свої частки, у статутному капіталі Товариства.
Як вбачається з рішення Тернопільського міськрайсуду та апеляційного суду Тернопільської області на які посилається апелянт, останніми не визнавалися недійсними вищезгадані правочини ( відступлення часток). Доказів наявності спору з приводу прав на частки між учасниками Товариства, які вибули з нього і Товариством, сторони не представили.
Згідно даних реєстру карток про підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі відомостей про засновників Товариства, державного реєстратора відділу державних реєстраторів Тернопільського міськвиконкому, станом на 13.03.2006 р. та на 20.09.2006 р. не значаться в якості учасників особи як ті, що добровільно відступили свої частки ОСОБА_2 , так і ті учасники Товариства, у кількості 39 чоловік, серед яких ОСОБА_1, які були виключені із складу учасників Товариства і сукупна доля часток яких у статутному капіталі Товариства складала 19,61%.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з ч.1 та 2 ст. 31 цього ж Закону у разі прийняття судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.
Однак, як встановлено судом, рішення суду, яким скасовано рішення учасників Товариства про внесення змін до установчих документів останнього від 13.03.2005р., 19.05.2005р. та від 13.07.05р. , Тернопільський міськрайсуд та апеляційний суд Тернопільської області, не направляв.
Відповідно до статті 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, апелянт вимагаючи визнання недійсним у повному обсязі рішення учасників Товариства від 10.03.2006 р. , не зазначив, яким чином прийняте рішення у цій частині порядку денного, вплинуло на обсяг його прав та обов'язків , або порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду .
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.07 у справі № 9/50-1144 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий-суддя Марко Р. І.
суддя Бонк Т. Б.
суддя Бойко С. М.