Справа № 2 –89 /2010
Р І Ш Е Н Н Я
16 липня 2010 р. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
в складі : головуючої-судді Куліченко М.В.
при секретарі Мишко В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Коростені
цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (ПАТ КБ Приватбанк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення ,суд,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому зазначає, що 9.2.2007 року відповідач ОСОБА_2 , уклавши договір ZНК0GA00000005 , отримав в ПАТ КБ Приватбанк кредит в сумі 122466 грн.,на придбання автомобіля, з кінцевим терміном погашення 8.2.2012 року . За умовами укладеного договору, відповідач мав сплачувати банку щомісячно 1.17 відсоткову ставку за користування кредитом. Позивач зазначає, що свої зобов”язання перед позичальником банк виконав, відповідач же, умови укладеного договору порушив ,своєчасно кредит не погашає, утворився борг в сумі – 84990.72 грн., з яких : заборгованість по кредиту -73030.11грн ., заборгованість по просрочених відсотках- 10244.48 грн., заборгованість по пені- 1620.04 грн., комісія- 646.91 грн., Через що, позивач , посилаючись на умови договору , просить суд в рахунок погашення боргу по отриманому кредиту , звернути стягнення цих сум на предмет застави по цьому кредиту,яким є автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, 2003 р.в., тип- ТЗ, автобус- D, номер кузова НОМЕР_1,за договором застави ZНК0АЕ00000081 від 9.2.2007 року, шляхом надання банку прав продажу цього автомобіля іншій особі- покупцю, з правом укладання банком договору купівлі- продажу предмету застави від імені заставодавця, зняття автомобіля з обліку,надання банку інших повноважень необхідних для продажу автомобіля.
В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав.
Відповідач заперечив проти позову звернувся з зустрічним позовом до банку) про визнання дій неправомірними, зобов»язання до вчинення дій, стягнення збитків і зазначає, що дійсно отримав зазначений кредит в банку і погашав його за укладеним договором. Однак, в період дії цього договору, банк підвищив йому відсотки за користування цим кредитом, тому, в нього виник деякий борг перед банком по погашенню кредиту. 12.8. 2009 року пред-к банку запросив його по телефону приїхати автомобілем до офісу банку,щоб можна було перевірити наявність автомобіля на що, він погодився. А коли він прибув до банку, працівники банку силоміць вилучили в нього автомобіль, пояснюючи це наявністю боргу по погашенню кредиту і запропонували підписати відповідний акт. Щоб не вступати в силові методи вирішення спору, він підписав вказаний акт, в якому зазначено,що у випадку непогашення заборгованості по цьому кредиту до 27.8.2009 року, банк має право реалізувати вказаний автомобіль. Зазначений борг по кредиту станом на 12.8. 2009 року складав 14600.39 грн., цю суму ним було внесено на рахунок банку 21.8.2009року. 26.8. 2009 року ОСОБА_4 направив лист РУ Приватбанку, з проханням повернути йому автомобіль,оскільки ним повністю погашено буму заборгованості, однак банк йому повідомив,що для вирішення питання повернення автомобіля, він має погасити всі кредити,що отримав, хоч крім спірного кредиту, інших кредитів ОСОБА_4 не має.
Вважаючи таку відмову банку повернути автомобіль неправомірною, ОСОБА_4 зазначає ,що з вини банку, через неправомірне вилучення автомобіля, бо він використовувався для надання послуг по перевезеннях і був єдиним джерелом існування його сім»ї, йому спричинено матеріальних збитків у вигляді втрати доходу в сумі 78300 грн. ,та моральної шкоди, що заподіяна банком такими неправомірними діями, він втратив можливості працювати, сім»я потрапила в скрутне матеріальне становище, він не міг оплатити рахунок за навчання доньки в учбовому закладі, та інших негараздів, суму якої він визначає в розмірі 25000 грн. Ці вимоги ОСОБА_4 банком не визнано.
Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами справи, суд прийшов до наступного. Між сторонами виникли правовідносини, що витікають з угоди отримання банківського кредиту,укладення договору застави ,які врегульовано гл. 51, 71 ЦК України та ЗУ «Про заставу». Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 дійсно отримав в ПАТ КБ Приватбанк кредит в сумі 122466 грн., грн.,на придбання автомобіля, про що свідчить кредитний договір № ZНК0АЕ00000081 від 9.2.2007 року ( л.с. 10-11 ) В забезпечення виконання вказаного зобов»язання відповідач передав в заставу банку придбаний ним автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, 2003 р.в., тип- ТЗ, автобус- D, номер кузова НОМЕР_1,за договором застави ZНК0АЕ00000081 від 9.2.2007 року (л.с. 12-14) Умови укладеного договору по погашенню отриманого кредиту порушено, тому за правилами укладеного договору застави, в зв»язку з виникненням заборгованості по погашенню кредиту, яка станом на 12.8.2009 року становила 14600.39 грн. (л.с. ), банком було вилучено в боржника вказаний автомобіль, з метою його подальшої реалізації і погашення боргу по кредиту (л.с. ) Однак, зазначений акт про вилучення автомобіля містить позицію про те,що ОСОБА_4 передає вказаний автомобіль на реалізацію , у випадку невиконання ним обов»язку погасити прострочену суму заборгованості за кредитом до 27 8.2009 року . Суд встановив ,що така сума складала на 12.8.2009 року14600.39грн.(л.с. ) Вказану суму заборгованості
відповідач погасив до вказаної в акті дати: по кв. 7292405642 17.8.2009 року- 1500.00 грн., по кв. 7292405643 від 17.8.2009 року- 3000 грн., по кв. 135688 21.08.2009 року-16270 грн. , всього 20770 грн. Після чого, 26.8. 2009 року ОСОБА_4 направив лист РУ Приватбанку, з проханням повернути йому автомобіль,оскільки ним повністю погашено буму заборгованості, однак банк йому повідомив,що для вирішення питання повернення автомобіля, він має погасити всі кредити,що отримав, хоч крім спірного кредиту, інших кредитів ОСОБА_4 не має. Таким чином, банк в порушення визначених правил та встановлених договором умов, не дивлячись на виконання боржником обов»язків погашення боргу, неправомірну утримує заставний автомобіль відповідача. Таке порушення прав ОСОБА_4 триває з 12.8. 2009 року і до цього часу. Через утримання банком автомобіля, відповідач не мав можливості його використовувати та отримувати відповідні кошти, не мав можливості матеріально утримувати сім»ю, чим йому спричинено матеріальних збитків, відповідач їх визначив в сумі в сумі 78300грн., суд частково погоджується з такими вимогами відповідача, оскільки за правилам ст.526 ЦК України- зобов»язання мають виконуватись сторонами відповідно до умов договору чи цивільного кодексу, інших актів законодавства, а за їх відсутністю відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що ставляться.
Судом встановлено,що банк порушив умови укладеної угоди і неправомірно відмовляє ОСОБА_4 в поверненні автомобіля. За таких обставин, вимога банку про звернення стягнення боргу за кредитом на предмет застави, яким є автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, є неправомірною і суд її відхиляє. Вимоги відповідача за його позовом , суд визнає частково обґрунтованими. Відповідачем нараховано суму спричинених йому збитків в сумі 78300грн., така вимога ОСОБА_4 узгоджується з правилами ст. 623 ЦК України , однак, виходячи з розрахунку: з довідки Коростенської ОДПІ (л.с. ) видно, що ОСОБА_4 зареєстрований як приватний підприємець, надає послуги по перевезенню пасажирів, сплачує податки за спрощеною системою оподаткування і згідно звітів, в період 1.1.2009 по 1.7.2009 року обсяг його виручки складав 39800 грн., середньомісячний розмір виручки складав- 39800: 6= 6633 грн. Тому, сума збитків спричинених відповідачу від неможливості використання автомобіля складає за період з 1.9.2009 по 1.7. 2009 року 6633х10 міс.= 66300 грн. Разом з тим, за правилами ст.616 ч.2 ЦК України- суд може зменшити суму збитків , тому стягує на користь ОСОБА_4 30 тис. грн. , оскільки розрахована сума є неспівмірно великою ,щодо суми боргу по простроченому кредиту ОСОБА_4,яка складає 14600.39 грн. Суд погоджується з доводами ОСОБА_4, щодо спричинення йому банком моральної шкоди, оскільки такої шкоди йому дійсно було завдано: через неповернення автомобіля та неможливість користування ним, відповідач і його сім»я потрапили в скрутне матеріальне становище, він не мав іншої роботи, не міг своєчасно оплатити навчання доньки, було порушено його нормальні життєві зв»язки і звички, тощо. Ці вимоги позову врегульовано ст. 611 ЦК України, суд з цими вимогами погоджується, однак заявлена до відшкодування сума моральної шкоди 25000 грн., є завищеною, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд задовольняє таку вимогу в сумі 1000 грн., і вважає її достатньою для такого відшкодування.
Керуючись ст. 213-218 ЦПК України, ст.509,525,526,554,651,653,1049,1050,1054 ЦК України , суд В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Комерційний банк „Приватбанк” (ПАТ КБ Приватбанк) до ОСОБА_4 про звернення стягнення – за необґрунтованістю вимог.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (ПАТ КБ Приватбанк) про визнання дій неправомірними, зобов»язання до вчинення дій, стягнення збитків задовольнити частково. Визнати неправомірними дії ПАТ КБ Приватбанк щодо неповернення йому вилученого автомобіля VOLKSWAGEN LT 35. Відновити становище,яке існувало до порушення прав ОСОБА_4, зобов»язати банк повернути ОСОБА_4 автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, 2003 р.в., тип- ТЗ, автобус- D, номер кузова НОМЕР_1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” на користь ОСОБА_4 30000 грн. спричинених збитків та 1000 грн. в відшкодування моральної шкоди. В решті вимог позову – відмовити . Стягнути з ПАТ КБ Приватбанк на користь ОСОБА_4- 1152 грн. понесених судових витрат, та на користь держави 317 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду на протязі 20 днів, після подачі заяви про оскарження, яка подається протягом 10 днів, після його проголошення. Суддя: