Справа №2-24/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Ковель                                                                                                           14 березня 2007 року

Ковельський міськрайонний суд під головуванням

судді                                                       Панасюка С.Л.

за участю секретаря                                 Віндюк Н.І.

позивача, відповідача                               ОСОБА_1.

представника позивача,

відповідача                                             ОСОБА_5.

позивача, відповідача                               ОСОБА_2.

позивачів, відповідачів

третіх осіб                                                ОСОБА_3.

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про вселення, зустрічним позовом ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_4, до ОСОБА_1про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_4до ОСОБА_1про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1про виселення, -

встановив:

ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2., обгрунтувавши його тим, що проживає у житловому будинку АДРЕСА_1як член сім'ї його власника - відповідача ОСОБА_2. Остання чинила їй усілякі перешкоди у користуванні будинком, а з 24 вересня 2006 року взагалі не пускає у нього, фактично позбавивши її житла. З огляду на викладене ОСОБА_1. просить вселити її у названий будинок..

До участі у справі за позовом ОСОБА_1. залучені як відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_3. - члени сімї ОСОБА_2.

ОСОБА_2. пред'явила до ОСОБА_1. зустрічний позов, обгрунтувавши його тим, що ОСОБА_1., проживаючи у належному їй житловому будинку як член її сім'ї, своїми діями та поведінкою робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку. А саме, ОСОБА_1. не бере участі у витратах по утриманню будинку, не дає можливості скористатися пільгами по оплаті комунальних послуг, агресивно поводиться з іншими членами сім'ї, ображає їх, настроює одне проти одного, влаштовує скандали з дріб'язкових приводів, у своїх заявах у правоохоронні органи, у спілкуванні з іншими людьми зводить наклепи на інших членів сім'ї, руйнує речі, які знаходяться в будинку, виносить їх без дозволу з будинку і передає іншій особі або збуває, не надає їй ніякої допомоги як дочці, надаючи її сину, який проживає окремо і забезпечений житлом, незаконно оформила спадщину після батька лише

2

на себе, підсипає клофелін у їжу, що призвело до розладу її здоров'я, а також, до того, що її чоловік кілька разів засинав за кермом. Коли вона виявила останню обставину, ОСОБА_1. відштовхуючи її, вдарила її малолітнього сина, якого вона тримала на руках, відкрила дві газові камфорки і втекла у місто. З приводу вказаної поведінки ОСОБА_1. вона неодноразово зверталась у відділ сімї і молоді виконкому Ковельської міської ради, у« Ковельський МРВ УМВС України у Волинській області, з ОСОБА_1. названі органи проводили співбесіди, однак, результатів це не дало. ОСОБА_2. просить виселити ОСОБА_1. з належного їй будинку без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, з підстав, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодаксу України.

До участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2. залучені як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3. та ОСОБА_4.

ОСОБА_3. та ОСОБА_4. пред'явили до ОСОБА_1. зустрічні позови з тієї ж підстави і про той же предмет, що і зустрічний позов ОСОБА_2.

Позов ОСОБА_1. про вселення слід задовольнити повністю, а в зустрічних позовах ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. про виселення слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини четвертої статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно частини першої статті 116 ЖК України якщо наймач, члени його сімї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1. проживала у житловому будинку АДРЕСА_1як член сімї його власника - ОСОБА_2. Ця обставина не заперечується ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., підтверджується довідкою Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 м. Ковеля № 71 від 03 жовтня 2006 року. Отже, ОСОБА_1. належить право користування названим жилим приміщенням і вона не може бути виселена з нього або обмежена у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З 24 вересня 2006 року ОСОБА_2. не пускає ОСОБА_1. у вказане жиле приміщення. Ця обставина підтверджена письмовою заявою ОСОБА_2. на ім'я начальника Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області від 24 вересня 2006 року (відмовний матеріал № 4306)

3

і фактично визнана ОСОБА_2. в судовому Засіданні.

Твердження ОСОБА_2, що ОСОБА_1. добровільно виселилась з названого приміщення, забравши свої речі, суд відхиляє як необгрунтоване. Свої речі ОСОБА_1. забрала після того як ОСОБА_2. перестала пускати її в будинок, тобто після 24 вересня 2006 року. Такі дії ОСОБА_1. були вимушені поведінкою ОСОБА_2. і ніяким чином не можуть бути розцінені як добровільне виселення. Те, що ОСОБА_1. зберегла інтерес до спірного жилого приміщення і не втрачала цей інтерес, підтверджується також фактом її оперативного звернення до суду з позовом про вселення.

ОСОБА_2., так само як і ОСОБА_3. та ОСОБА_4., не довели тієї обставини, що ОСОБА_1. своїми діями та поведінкою робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку.

їх доводи, що ОСОБА_1. не бере участі у витратах по утриманню будинку, не дає можливості скористатися пільгами по оплаті комунальних послуг, агресивно поводиться з іншими членами сім'ї, ображає їх, настроює одне проти одного, влаштовує скандали з дріб'язкових приводів, зводить наклепи на інших членів сімї, руйнує речі, які знаходяться в будинку, виносить їх без дозволу з будинку і передає іншій особі або збуває, не надає їм ніякої допомоги, дбає лише за себе, підсипає клофелін у їжу, що призводить до розладів здоров'я і створює небезпеку для життя, а також те, що ОСОБА_1. вдарила дитину, умисно залишила відкритими газові камфорки, не підтверджені жодним доказом, грунтуються на голослівних твердженнях абож на припущеннях.

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 02 січня 2007 року (відмовний матеріал № 4306), на яку ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4., посилаються як на доказ в обгрунтування своїх вимог, цілком побудована на припущеннях і не може використовуватися в доказуванні.

Самі по собі звернення у відділ сімї і молоді виконкому Ковельської міської ради, у Ковельський МРВ УМВС України у Волинській області, з тим, щоб ті реагували на поведінку ОСОБА_1., нічого не доводять, оскільки знову ж таки побудовані на голослівних, бездоказових твердженнях заявників. Під час проведених по цих зверненнях перевірок не здобуто жодних доказів негативної поведінки ОСОБА_1., що видно з матеріалів цих перевірок.

Наявність у ОСОБА_2. розладів здоров'я не доводить, що вони є наслідком саме дій ОСОБА_1., оскільки не виключені інші причини їх появи.

Твердження свідка ОСОБА_6. про негативну поведінку ОСОБА_1. знову ж таки грунтуються на розповідях самої ОСОБА_2.

Таким чином, передбачені частиною першою статті 116 Житлового кодаксу України підстави для виселення позивачами ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. не доведені і в задоволенні їх позовів слід відмовити.

Натомість, ОСОБА_1. довела, що її право користування спірним жилим приміщенням порушене і її позов про вселення слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 47 Конституції України, ч. 4 ст. 311 ЦК України, ч.3 ст. 9, ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 116,   ст. 157 ЖК України,  суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1задовольнити повністю.

Вселити ОСОБА_1у житловий будинок АДРЕСА_1Волинської області.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити повністю.

В  зустрічному позові ОСОБА_4до ОСОБА_1про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити повністю.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:

заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення;

апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.