Справа № 2-783/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                                      20 квітня 2007 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді                    Панасюка С.Л.

за участю секретаря                    Віндюк Н.І.

позивачки                   ОСОБА_1.

відповідача                   ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

встановив:

ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2. про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що з 12 серпня 1995 року та по 29 серпня 2006 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. 29 серпня 2006 року шлюб сторонами розірвано, а, оскільки після розлучення подальше спільне проживання в одній квартирі не було можливим, 26 вересня 2006 року відповідач був знятий з реєстраційного обліку в квартирі № АДРЕСА_1Ковельського району, де спільно проживали.

Того ж дня відповідач зареєструвався з а адресою: АДРЕСА_2

Однак, оскільки відповідачу ніде було проживати, в листопаді місяці 2006 року, за спільною домовленістю, позивачка дозволила пожити відповідачу в названій квартирі деякий час, за який відповідач мав би владнати свої проблеми з житлом.

На даний час ОСОБА_2. свої житлові проблеми не вирішив, продовжує проживати в квартирі, наймачем якої є позивачка, на неодноразові вимоги звільнити житлове приміщення не реагує, квартплату не сплачує.

Позивачка вважає, що, оскільки відповідач навіть не зареєстрований за вказаною адресою, не є наймачем (співнаймачем) квартири, то втратив право користування житловим приміщенням та є тимчасовим жильцем, а тому, на підставі ст. 98 ЖК України, підлягає виселенню з вказаного житлового приміщення без надання йому іншого жилого приміщення.

Враховуючи викладене, в позовній заяві просить постановити рішення, яким виселити ОСОБА_2. з квартири № АДРЕСА_1Ковельського району Волинської області без надання йому іншого жилого приміщення.

Стосовно своїх позовних вимог позивачка надала суду відповідні документальні підтвердження.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. заявлений позов підтримала повністю, просить його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав повністю, просить відмовити в його задоволенні. На обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на той факт, що ця квартира

2

видавалась йому Міністерством оборони України як військовослужбовцю, а, оскільки він є й на даний час військовослужбовцем, то має право проживати у вказаній квартирі. Тривалий час він був наймачем квартири, сплачував комунальні послуги та проживав там зі своєю сім'єю. Факт зняття з реєстрації у вказаній квартирі вважає недостатнім доказом того, що він втратив право користування квартирою, оскільки про юридичні тонкощі щодо реєстрації та пов'язаним з нею правом користування житловим приміщенням він не знав, а тимчасово змінити місце проживання був змушений в зв'язку з сімейними обставинами, які склались після розлучення з позивачкою. На даний час не має змоги знайти інше місце проживання, а тому просить не виселяти його з названої квартири, оскільки це буде порушувати його законні права як особи, якій було видано ордер на отримання вказаного житлового приміщення, та особи, якій Конституцією України надано право на житло. На підтвердження своїх доводів будь-яких доказів не надав посилаючись на досить тривалий час, який минув з моменту надання йому цього житла, в зв'язку з чим відповідні документи не збереглись.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до повного задоволення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 29 серпня 2006 року відділом РАЦС по Ковельському району Ковельського міськрайонного управління юстиції, сторони розірвали шлюб 29 серпня 2006 року.

28 лютого 2007 року між позивачкою ОСОБА_1. та Мощенською сільською радою Ковельського району укладено договір про найом житлового приміщення - квартири № АДРЕСА_1 Ковельського району.

Оскільки на момент укладання договору відповідач ОСОБА_2. не був членом сім'ї наймача житлового приміщення, не був зареєстрований за вказаною адресою, тому не є співнаймачем цього приміщення, що підтверджується тим же договором найму.

В листопаді місяці 2006 року сторонами досягнуто усної угоди про тимчасове проживання ОСОБА_2. в зазначеній квартирі. Однак, на вимогу наймача житлового приміщення - ОСОБА_1., звільнити займане приміщення відмовляється.

Зазначені обставини сторонами визнаються повністю та доказуванню не підлягають.

Згідно ст. 91 Житлового кодексу України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмової формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін в суді, договір піднайму сторонами не укладався.

Існування такої обставини відповідач також не заперечив.

Як вбачається з довідки № 175, виданої 16 березня 2007 року Мощенською сільською радою Ковельського району, ОСОБА_1. дійсно проживає і прописана в с АДРЕСА_1з сином ОСОБА_2, 2000 року народження. Разом з ними проживає, але не прописаний ОСОБА_2.

Згідно ст. 98 Житлового кодексу України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців). Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Оскільки відповідач ОСОБА_2. не є членом сім'ї наймача житлового приміщення, однак, за згодою наймача проживає в цьому приміщенні, то, відповідно до вимог ст. 98

3

Житлового кодексу України, є тимчасовим жильцем, який на вимогу наймача в добровільному порядку відмовляється звільнити займане приміщення.

Заперечення проти позову відповідача не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином існування таких обставин та їх значення для ухвалення рішення у справі відповідачем не доведено.

Згідно п. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та ним же фактично визнані дійсні обставини справи, які мали місце та в повному обсязі доведені позивачкою, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2. не має будь-яких законних підстав для проживання у вказаній квартирі а тому, відповідно до вимог ст. 98 ЖК України, підлягає виселенню із зазначеного приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 130, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 55 Конституції України, ст. ст. 91, 94, 98 Житлового кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_2з квартири № АДРЕСА_1Ковельського району без надання йому іншого жилого приміщення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.