Справа № 2-971/2010 р.  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

 23 липня 2010 року            смт. Станиця Луганська

 Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого                                                              Соболєва Є.О.,

при секретарі                                                             Сухаревській Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправними дій УПФУ щодо порушення права на підвищення пенсії як дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка звернулася з цим позовом до суду, в якому просила: визнати протиправною відмову УПФУ в Станично-Луганському районі щодо нарахування та виплати їй підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 01.01.06 р.; зобов’язати УПФУ в Станично-Луганському районі здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.06 р..

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується її пенсійним посвідченням. Позивачка посилається на вимоги ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.06 р.. Дія вказаної статті зупинялася ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 та на 2007 роки, але рішенням  Конституційного суду України визнана неконституційним. Позивачка також вказує на те, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

До початку судового засідання позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, від відповідача та третьої особи відповідно надійшли заперечення проти позову та письмове пояснення, в яких вони просили відмовити в задоволенні позову, справу розглянути без участі їх представників.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.       

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивачки, а.с. 8).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”,  Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність -  з 1 січня  - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.  Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп.  

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.    

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.  

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішень від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 р. та від 22.05.08 року за № 10-рп/2008 р. в розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де пенсія за віком повинна у відповідний період дорівнювати прожитковому мінімуму встановленому згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року, ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік зі змінами і доповненнями, ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».  

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодесу України спори з  приводу  призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним   громадянам,   виплат   за    загальнообов'язковим державним  соціальним  страхуванням  та інших  соціальних виплат, соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового  майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав і інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася до відповідача з заявою щодо перерахунку надбавки до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії з 01.01.06 р., однак їй в цьому було відмовлено, у зв’язку з чим питання залишилося не врегульованим (відповідь УПФУ від 05.03.10 р.). З цієї відповіді вбачається, що позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, починаючи з 01.01.08 р..

На цей час з моменту винесення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 р. від 22 травня 2008 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовувались, не змінювались, дія їх у часі не зупинялася, отже є дійсними в первісній редакції.  

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки, щодо визнання дій відповідача у відмові в перерахунку їй підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними, у зв’язку з чим УПФУ в Станично-Луганському районі слід зобов’язати зробити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також, з урахуванням вже здійснених виплат, перерахувати та виплатити з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивачки з слід стягнути ? частку усіх судових витрат, понесених останньою при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд зівльнений від сплати судового збору.  

Крім того, враховуючи, що відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачка при зверненні до суду повинна була сплачувати судовий збір у сумі 3,40 грн., а не 8,50 грн., суд вважає необхідним виходячи з положень ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України повернути позивачці надмірно сплачений судовий збір.

Керуючись, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від  19.12.2006 року № 489-V, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006-2010 роки»,  ЗУ «Про прожитковий мінімум», рішеннями Конституційного Суду України  за № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та за № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року,  ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

  ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р..  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з урахуванням здійснених виплат, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь  ОСОБА_1 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, половина суми що були сплачені позивачкою при зверненні до суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 1,70 грн. – половину суми судового збору, що були сплачені позивачкою при зверненні до суду.

Зобов’язати управління Державного казначейства України в Станично-Луганському районі повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 5,10 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана без попередньої подачі заяви на апеляційне оскарження у строк, передбачений для подачі цієї заяви.

 Головуючий: