Справа № 2-а-1358/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року м. Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області О.В.Волювач розглянувши у порядку письмового провадження в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Лубенському районі Полтавської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Лубенському районі Полтавської області стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком чого не виконує відповідач.
Прохає визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язати УПФУ в Лубенському районі Полтавської області нарахувати та виплатити їй таку допомогу за період з 2009 по 30.09.2010 року. Справу розглянути без її участі..
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. Направив суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у відсутність їх представника, проти позову заперечує.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)
Разом з тим, протягом зазначеного позивачкою проміжку часу, відповідач проводив нарахування та виплату їй підвищення до пенсії на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в значно менших розмірах, ніж це передбачено діючими положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується листом відповідача.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Ніяких змін до ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" внесено не було, тож відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, в розмірі встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки є управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним зобов'язати УПФУ в Лубенському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачки за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року включно з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати врахувавши раніше проведені.
У відповідності до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що позивачці про порушення її прав, а саме невиплати встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміру підвищення до пенсії стало відомо 11.10.2010 року з листа відповідача № 1016/В-02, тому перебіг строків позовної давності повинен починатися з цього часу, а отже строки звернення з позовом до суду не порушені.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року включно, врахувавши раніше проведені виплати.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лубенського міськрайонного суду О.В.Волювач