Справа № 2-513  

2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

        головуючого судді         Антонова Ю.А.  

        при секретарі         Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати таку пенсію надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за заступними підставами.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 18.02.2000 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  12.04.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009 рік не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року) прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати йому підвищену пенсію надалі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 року, згідно з позовними вимогами.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 62,71,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_1 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий  

Ў   Справа № 2-515  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_4   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати таку пенсію надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за заступними підставами.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № пенсійної справи 133675 від 22.12.2000 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  19.06.2009 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009 рік не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року) прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати йому підвищену пенсію надалі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 року, згідно з позовними вимогами.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 62,71,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_4 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_4 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий  

Ў   Справа № 2-514  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_5   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати таку пенсію надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за заступними підставами.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 29.09.1990 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  09.04.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009 рік не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року) прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати йому підвищену пенсію надалі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 року, згідно з позовними вимогами.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 62,71,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_5 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_5 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_5 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий  

Ў   Справа № 2-516  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_6   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати таку пенсію надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за заступними підставами.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, серії АА № НОМЕР_3 від 27.10.1997 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  09.04.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009 рік не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року) прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати йому підвищену пенсію надалі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 року, згідно з позовними вимогами.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 62,71,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_6 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_6 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий  

Ў   Справа № 2-509  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_7   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по теперішній час та виплачувати таку пенсію надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за заступними підставами.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 від 29.09.1981 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  09.04.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009 рік не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року) прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати йому підвищену пенсію надалі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 року, згідно з позовними вимогами.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 62,71,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_7 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_7 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.07.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_7 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий  

Ў   Справа № 2-510  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт. Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонов Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_8   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 р. у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом.  

Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 р. у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення.  Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього  страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006,2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” були передбачені видатки лише на фінансування витрат, пов’язаних з виплатою підвищення дітям війни, яких визнано інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (п.12 ст.71, ст.111). Таким чином, у 2007 році підвищення дітям війни виплачувалося, але лише тим, які є інвалідами.  

  Підвищення пенсії позивачу проведено з 01.01.2008 року в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, згідно внесених змін до Закону України "Про Державний  бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачується разом з пенсією по теперішній час.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за наступними підставами.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,   соціальних   виплат   непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються у порядку цивільного судочинства.  

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав і інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_5 від 18.06.1999 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.  

  10.02.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, з урахуванням ст. 111, якою встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячною довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

  Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.  

  Таким чином, суд вважає, що з 09.07.2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачу розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня  по 31 грудня 2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.  

  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

  Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  

  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час,  коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Таким чином, підвищення до пенсії дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Станично-Луганському районі в  порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» станом на 2009-2010 роки не скасовано та не зупинено, а відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн., і відповідно до ст. 52 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 1 січня - 825 грн.,  з 1 квітня - 839 грн.,  з 1 липня - 843 грн., з 1 жовтня - 861 грн.,  з 1 грудня - 875 грн.  

  Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям-війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися, тому позов позивача у частині  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни,  за 2006 рік задоволенню не підлягає.  

  Суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

  Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006-2010 роки», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В :  

  Позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_8 надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_8 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_8 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий:  

Ў   Справа № 2-511  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт .Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_9   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 року по теперішній час у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, неодноразово припиняла свою дію, однак рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року№10-рп її дію відновлено. Позивач вказує, що з 01.01.2009 р. він отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом. Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення.  Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

  Позивачу з 01.01.2009 року встановлено надбавку до пенсії як дитини війни, розмір підвищення складає 49,80 грн., яка йому призначена і виплачується разом з пенсією по теперішній час відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” та Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 в межах виділених КМУ коштів із зазначеного розрахунку.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за наступними підставами.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються у порядку цивільного судочинства.  

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав і інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, серії АБ № НОМЕР_6 від 23.01.2006 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  15.03.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 р., у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, неодноразово припиняла свою дію, однак рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року№10-рп її дію відновлено і станом на 2009-2010 роки не зупинено та не скасовано. Тому при нарахуванні пенсії позивачу, відповідач повинен був керуватися положеннями даної статті, а не підзаконним нормативним актом, яким є Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та нарахувати щомісячно позивачу підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

  Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.  

  Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн., а відповідно до ст.52 ЗУ „Про державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 1 січня - 825 грн., з 1 квітня - 839 грн., з 1 липня - 843 грн., з 1 жовтня - 861 грн., з 1 грудня - 875 грн.  

  З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

  Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.  

Посилання відповідача на ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-6, якою надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, суд вважає необґрунтованим, оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

  Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії надалі, відповідно до вимог закону, не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 01.01.2009 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 р., згідно позовних вимог.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

Керуючись ст.22, 46, 64, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_9 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_9 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р.  

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_9 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р., з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_9 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий:  

Ў   Справа № 2-512  

  2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  08 липня 2010 року                       смт .Станиця Луганська  

                        Луганської області  

Станично-Луганський районний суд  Луганської області в складі:  

          головуючого судді       Антонова Ю.А.  

          при секретарі       Ісмаіл Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом   ОСОБА_10   до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 року по теперішній час у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та виплачувати такий розмір пенсії надалі,  

В С Т А Н О В И В:  

  13.04.2010 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням.  

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, неодноразово припиняла свою дію, однак рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року№10-рп її дію відновлено. Позивач вказує, що з 01.01.2009 р. він отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом. Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  За такими обставинами позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 р. по теперішній час та виплачувати такий розмір пенсії надалі.  

  Сторони в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач позов підтримав, наполягає на його задоволенні.  

  Представник відповідача – Дюбіна Т.О. позов не визнала, надала суду  письмове заперечення, в якому зазначила, що відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, даним законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган, який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення.  Також законодавством України не визначено поняття „мінімальна пенсія за віком”, крім ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність. Про те, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за цим Законом.  

  Позивачу з 01.01.2009 року встановлено надбавку до пенсії як дитини війни, розмір підвищення складає 49,80 грн., яка йому призначена і виплачується разом з пенсією по теперішній час відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” та Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 в межах виділених КМУ коштів із зазначеного розрахунку.  

  Також представник відповідача зазначив, що стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, таким чином з боку ПФУ порушень не допущено. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.  

  Представник третьої особи – Машляк Д.В. – позов також не визнав, надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач вірно зазначив відповідачем по справі УПФУ у Станично-Луганському районі. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначеній категорії громадян дійсно передбачено підвищення розміру пенсії, перерахунки які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному КМУ, тому виключно КМУ разом з Пенсійним Фондом повинні забезпечувати коштами виплату оскаржених сум. Бюджет Пенсійного Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Таким чином ДКУ не має можливості та повноважень втручатися до діяльності Пенсійного Фонду. Просить в задоволенні позову відмовити.  

  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за існуючими доказами у справі.  

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за наступними підставами.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються у порядку цивільного судочинства.  

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав і інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  

  Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, серії АБ № НОМЕР_7 від 11.07.2003 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  19.03.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 р., у той же день відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки на законодавчому рівні дане питання не вирішено.  

  Такі доводи відповідача, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, неодноразово припиняла свою дію, однак рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року№10-рп її дію відновлено і станом на 2009-2010 роки не зупинено та не скасовано. Тому при нарахуванні пенсії позивачу, відповідач повинен був керуватися положеннями даної статті, а не підзаконним нормативним актом, яким є Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та нарахувати щомісячно позивачу підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

  Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.  

  Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, що набрав чинності з 1 січня 2009 року (із змінами від 06 листопада 2009 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада - 573 грн., а відповідно до ст.52 ЗУ „Про державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить: з 1 січня - 825 грн., з 1 квітня - 839 грн., з 1 липня - 843 грн., з 1 жовтня - 861 грн., з 1 грудня - 875 грн.  

  З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, за місцем проживання позивача.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

  Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.  

Посилання відповідача на ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-6, якою надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, суд вважає необґрунтованим, оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

  Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії надалі, відповідно до вимог закону, не підлягають задоволенню, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані чи їх дія буде призупинена.  

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 01.01.2009 року по теперішній час, тобто по 08.07.2010 р., згідно позовних вимог.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2     частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

Керуючись ст.22, 46, 64, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -,  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнити частково.  

  Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_10 надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р.  

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_10 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р., з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь ОСОБА_10 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_10 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.  

  Головуючий