Справа №2-1228/07
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська
у складі головуючого
судді Чебикіна В.П.
при секретарі - Гасінбергер М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті
Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
Комунального закладу міська лікарня № 17, ОСОБА_2 “Про захист
честі, гідності та діловою репутації та про стягнення моральної шкоди” ,-
В С Т А Н О В И В :
В березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з
зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 - головний
лікар КЗМЛ № 17 у своєму листі від 18.12.2006 року № 499 на адресу ректора
Дніпропетровської державної медичної академії (ДДМА) розповсюдила відомості, що
не відповідають дійсності, принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а
саме ОСОБА_2 надала відомості про те, що вона (ОСОБА_1) допустила
фальсифікацію в дисертації. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 прохала в
судовому порядку визнати відомості, викладені в листі головного лікаря КЗМЛ №17
ОСОБА_2 від 18.12.2006 року № 499 на адресу ректора Дніпропетровської
державної академії академіка Дзяка Г.В., а саме “…щодо фактів фальсифікації в
дисертації ОСОБА_1 не було, а насправді вони є…”, такими, які не
відповідають дійсності, такими, що принижують честь, гідність та ділову
репутацію; зобов'язати відповідачів спростувати відомості, які не відповідають
дійсності, викладені в листі № 499 головного лікаря КЗМЛ № 17 ОСОБА_2 від
18.12.2006 року на адресу ректора Дніпропетровської державної медичної академії
(ДДМА) академіка Дзяка Г.В., шляхом надіслання головним лікарем КЗМЛ №17
відповідного листа на адресу ректора Дніпропетровської державної медичної
академії академіка Дзяка Г.В.; стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її
(позивачки) користь моральну шкоду у розмірі 1 грн., а також судові витрати.
Представник позивачки - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги в
судовому засіданні.
Представник відповідача - Комунального закладу міська лікарня № 17 позов
визнала.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та
час розгляду справи повідомлялася неодноразово належним чином, про причину
неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 ЦПК України, якщо суд не має
відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд
вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне
рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивачки проти вирішення справи в заочному провадженні не
заперечувала.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що
позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18.12.2006 року за № 499 головний
лікар Комунального закладу Міська лікарня № 17 ОСОБА_2 надіслала лист на ім'
я ректора ДДМА Дзяка Г.В., в якому поставила під сумнів наявність того, що
позивачка ОСОБА_1 при підготовці докторської дисертації, допустила
фальсифікацію, яка визначилася в тому, що вона фактично всіх вказаних хворих
не обстежувала , про що на її (ОСОБА_2) думку свідчить те, що дисертант
ОСОБА_1 внесла свої підписи після виписки хворих.
В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_3 в
обґрунтування позовних вимог позивачки пояснила, що її довірителька ОСОБА_1 є доцентом кафедри сімейної медицини Дніпропетровської державної медичної
академії , кандидатом медичних наук. Вже декілька років працює над докторською
дисертацією, яка 29.05.2006 р. на міжкафедральному семінарі ДДМА рекомендована
до офіційного захисту на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У
своєму листі відповідачка ОСОБА_2 звинувачує ОСОБА_1 в фальсифікації
дисертації, а саме “…щодо фактів фальсифікації дисертації ОСОБА_1 не
було, а насправді вони є…” Такі відомості є наклепом та образливі для ОСОБА_1, принижують її честь, гідність та ділову репутацію як доцента кафедри
сімейної медицини ДДМА, так і громадянки. Тим більше, що в цьому ж листі вона
(ОСОБА_2) в образливій, принизливій формі наголошує: “Хай наші громадяни
хоч довідаються…яку нашої країні деякі особи стають доцентами, докторами наук,
професорами.” Наведені в листі дані не відповідають дійсності, так як
дисертаційна робота виконана на підставі достовірної первинної документації.
Таким чином, вважала представник позивачки - розповсюдження про ОСОБА_1
неправдивих відомостей, що містять в собі образу та наклеп принижує її честь,
гідність та ділову репутацію в очах колективу, де вона працює, в очах колег-
лікарів, відомих діячів науки, студентів, викликає до неї недовіру з боку
хворих. Далі представник позивачки пояснила, що у ОСОБА_1 є своє коло
родичів, знайомих, колег, студентів, думка яких для неї - важлива. З того
часу, як головний лікар ОСОБА_2 почала розсилати свої листи, а наведений
лист № 499 від 18.12.2006 року є непоодинокий, її довірителька (позивачка
ОСОБА_1) знаходиться в стані морального пригнічення та дискомфорту, так
як її знайомі, родичі, колеги, студенти, люди, яких вона лікує та раніше
лікувала, постійно їй телефонують, а вона вимушена оправдуватись та давати
пояснення про те , що викладені відомості не відповідають дійсності і це
спричиняє їй моральні страждання. Літні батьки позивачки та її родина важко
переживають за її здоров'я, внаслідок чого різко погіршився стан здоров'я
батьків, загострились хронічні захворювання, та внаслідок чого виникло багато
негативних обставин як для позивачки, так і для її сім'ї, що привело до
психологічних стресів. Моральний клімат як в сім'ї позивачки, так і в неї на
роботі значно погіршився, вона втратила повагу серед своїх підлеглих та колег
по роботі. Представник позивачки пояснила, що таким чином відповідачка ОСОБА_2, своїми неправомірними діями, які визначилися в розповсюджені відомостей,
які не відповідають дійсності, що містять наклеп та образи щодо позивачки,
спричинила їй моральну шкоду, яка оцінюється позивачкою у розмірі 1 гривні.
Суд вважає, що в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, які
приведені позивачкою та її представником знайшли своє підтвердження.
Так, з довідки про перевірки матеріалів звернень до Ректора
Дніпропетровської державної медичної академії головного лікаря міської лікарні
№17 ОСОБА_2 вбачається, що планування і виконання докторської
дисертаційної роботи здобувача кафедри шкіряних та венеричних хвороб ОСОБА_1 проведені згідно з діючими вимогами ВАК України і знаходилися під контролем
ректорату і наукової частини ДДМА; представлені до офіційного захисту документи
достовірні та оформлені відповідним чином; представлена первинна документація
здобувача ОСОБА_1 співпадає з історіями хвороб міської лікарні №17 міста
Дніпропетровська та обсягами спостережень, виконаних на цій базі; підняті у
звернені головного лікаря міської лікарні № 17 ОСОБА_2 ( №499 від
18.12.2006 р.) питання про фальсифікацію матеріалів докторської дисертації
доцентом ОСОБА_1 не знайшли підтвердження під час вивчення , наданих
комісії матеріалів, документів про планування, виконання та подання до захисту
її роботи (а.с.16-17 ).
Таким чином, суд вважає, що оскільки питання про фальсифікацію матеріалів
докторської дисертації доцентом ОСОБА_1 на які звертала увагу
відповідачка у своєму листі від 18.12.2006 року № 499 на ім'я ректора ДДМА, не
знайшли свого підтвердження у ході перевірки, то ці відомості потрібно визнати
такими, що не відповідають дійсності, а також такими що містять наклеп та
образи щодо позивачки. Суд також вважає, що такі відомості, які розповсюджені
у вказаному листі, принизили честь, гідність позивачки ОСОБА_1 та її
ділову репутацію.
Суд прийшов до висновку, що неправдиві відомості, що розповсюдила
відповідачка, спричинили позивачці моральну шкоду.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної
шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У даному випадку моральна шкода ,
яка була спричинена позивачці, визначилася у її душевних стражданнях, яких вона
зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї
чи близьких родичів.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі
неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її
вини.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що моральна шкода, яка була
спричинена позивачці ОСОБА_1, є наслідком винних дій відповідачки
ОСОБА_2 Відповідно до ст. 47 Закону України “Про інформацію” порушення
законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-
правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з
законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про
інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень як: поширення
відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.
Відповідно до ст.49 Закону у випадках, коли правопорушення завдають громадянам
моральної шкоди, особи, винні в цьому, відшкодовують її на підставі рішення
суду. Розмір відшкодування визначається судом. На підставі наведеного, суд
вважає, що позовні вимоги відносно стягнення з відповідачки ОСОБА_2 1 грн.
підлягають задоволенню. Крім того, в порядку судового рішення потрібно зобов'
язати відповідачів спростувати відомості, які не відповідають дійсності таким ж
шляхом, яким вони були розповсюджені.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 60, 88, 197, 208, 212, 214, 215 ,224,
225, 226 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 23, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст.47,
49 Закону України “Про інформацію”, Постановою Пленуму Верховного Суду України
№7 від 29.09.1990р. “Про застосування судами законодавства, що регулює захист
честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій” з наступними
змінами, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про
судову практику по справам про стягнення моральної (немайнової) шкоди” з
наступними змінами, ст.ст. 3, 28 Конституції України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати відомості, викладені в листі № 499 Головного лікаря Комунального
закладу Міська лікарня № 17 ОСОБА_2 від 18.12.2006 року на адресу
ректора Дніпропетровської державної медичної академії академіка Дзяка Г.В., а
саме ,…щодо фактів фальсифікації в дисертації ОСОБА_1 не було, а
насправді вони є…” такими, що не відповідають дійсності, що принижують честь,
гідність та ділову репутацію.
Зобов'язати відповідачів Комунальний заклад Міська лікарня №17 та ОСОБА_2 спростувати відомості, не відповідаючи дійсності, викладені в
листі №499 від 18.12.2006 року на адресу ректора Дніпропетровської державної
медичної академії академіка Дзяка Г.В., шляхом надіслання відповідного листа на
адресу ректора Дніпропетровської державної медичної академії академіка Дзяка Г.
В.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
моральну шкоду у розмірі 1 грн., судовий збір - 17 грн., інформаційне-технічне
обслугування розгляду справи - 30 грн., а усього стягнути 48 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний
строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.П.Чебикін