Справа № 2-296/07

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

           31 серпня 2007 року. Індустріальний  районний суд міста

Дніпропетровська у складі головуючого

судді                                                            Чебикіна В.П.

при секретарі      -       Селеніної О.В.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті

Дніпропетровську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства

будівельно-монтажна фірма “Дніпроважбуд” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Відділ громадянства

та реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО) Індустріального РВ ДМУ УМВС України в

Дніпропетровській області “Про усунення перешкод в користуванні та

розпорядженні  своїм майно шляхом виселення”, -

В С Т А Н О В И В :

         Позивач  ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” звернувся до суду з зазначеним

позовом, посилаючись на те, що відповідачі - ОСОБА_1

(дошлюбне призвіще -  ІНФОРМАЦІЯ_1), її чоловік - ОСОБА_2 та її

повнолітня дочка - ОСОБА_3 на даний час  проживають у

кімнаті №2 (загальна площа 43 кв.м) гуртожитку АДРЕСА_1 в місті

Дніпропетровську. Гуртожиток є власністю позивача. Спеціального ордеру на

вселення до гуртожитку  будь-кого з відповідачів не надавалося, тобто ніяких

законних підстав для подальшого мешкання відповідачів немає. У своїй позовній

заяві позивач прохає  виселити в судовому порядку відповідачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з жилого приміщення  кімнати №2 (загальною

площею - 43  кв.м) у гуртожитку ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” за адресою: місто

Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення;

зобов'язати ВГІРФО РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області скасувати

реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: місто

Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

       Представник позивача позов в судовому засіданні підтримав.

       Представник відповідачки ОСОБА_1 -   ОСОБА_4, відповідачка

ОСОБА_3 позов не визнали.

       Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час

розгляду справи неодноразово повідомлений належним чином. Суд ухвалив

розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у

ній даних чи доказів.

       Представник третьої особи - ВГІРФО РВ ДМУ УМВС України у

Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про день та час

розгляду справи повідомлений належним чином, прохав розглядати справу без їх

участі.

       Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає,

що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

       В судовому засіданні встановлено, що  гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 є власністю ВАТ БМФ “Дніпроважбуд”, яке 

створене в процесі корпоратизації в 1995 році та є  правонаступником тресту

“Дніпроважбуд”. Відповідно до наказу начальника ЖКК тресту “Дніпроважбуд” №5-к

від 08.01.1980 року  відповідачка ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перебувала в

трудових стосунках з ЖКК та працювала  різноробочою ремонтної групи (а.с.9). У

грудні 1981 року з дозволу адміністрації тресту “Дніпроважбуд” відповідачка

ОСОБА_1 (раніше вона двічі змінювала призвіще: з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_3,

потім з ОСОБА_2 на ОСОБА_1) була тимчасово, на період роботи в ЖКК тресту

“Дніпроважбуд”, поселена до гуртожитку, розташованого за адресою: місто

Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Відповідачці було виділено кімнату №2

площею 43 кв. м. у гуртожитку АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську. 

Згідно наказу начальника ЖКК тресту “Дніпроважбуд” № 40-к від 08.04.1982 року 

відповідачка була звільнена за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), але з

гуртожитку не виселилася та продовжувала там мешкати. У 1986 році у

відповідачки народилася дочка - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2.

(відповідачка по справі), яка також стала мешкати разом з матір'ю, а в 1993

році до гуртожитку був поселений другий чоловік відповідачки - ОСОБА_2 (відповідач по справі).

       За результатами проведеної у 2006 році перевірки встановлено, що

проживання відповідачів на вказаній жилої площі гуртожитку, незважаючи на те ,

що всі вони постійно зареєстровані за вказаною адресою, є безпідставним, та

самоправним ,  станом на 01.07.2007 року мають перед власником гуртожитка

заборгованість по квартплаті та іншим комунальним послугам у сумі 5 992 грн.97

коп.(а.с.50).

      В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування своїх позовних

вимог пояснив, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 є власністю ВАТ БМФ “Дніпроважбуд”. Право власності в Україні охороняється

законом. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається

належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які  дії,

що не суперечать закону і може використовувати майно для здійснення

господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати за

плату у користування іншим особам. Власник має право використовувати належне

йому майно і для підприємницької діяльності. У відповідності  до Закону України

“Про власність” держава безпосередньо не повинна втручатися в господарську

діяльність суб'єктів права  власності.  Крім того, представник позивача

пояснив, що відповідачі мешкають на жилої площі, яка належить ВАТ БМФ

“Дніпроважбуд” без  законних підстав, своїм проживанням та реєстрацією у

гуртожитку, відповідачі утворюють власнику перешкоди в його володінні та 

розпорядженні майном(житловою площею у гуртожитку), тим самим порушують

цивільні права та інтереси позивача як власника, так як в даному випадку він

втратив доступ  до свого майна і позбавлений можливості надати житло штатним

працівникам, які його потребують. Майном власника заволоділи інші особи, які

фактично утримують його в себе. На підставі закону  власник може вимагати

усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані

з позбавленням володіння. Крім того, представник позивача пояснив, що

відповідно до ЖК України площа у гуртожитку надається на підставі рішення

адміністрації підприємства, установи, організації, що надає громадянинові

спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Ніякого рішення адміністрації тресту  “Дніпроважбуд” або виконавчого комітету 

про надання відповідачам жилого приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 - не виносилося, спеціального ордеру для вселення -  не видавалося,

тобто їх проживання у гуртожитку є самоправним. Більш того, доповнив

представник позивача, відповідачі на неодноразові пропозиції з боку позивача,

укласти договір найму займаного ними житла, не погоджувалися, житлово-

комунальні послуги сплачують несвоєчасно і не в повному обсязі, станом на

01.07.2007 року заборгованість складає  5 992 грн. 97 коп. З урахуванням

наведеного, представник позивача остаточно довів, що відповідачі, як особи, які

самоправно утримують за собою жилу площу в гуртожитку, здійснюють перешкоди в

користуванні, володінні та розпорядженні майном, усунути ці перешкоди можливо

тільки в судовому порядку шляхом винесення рішення про  виселення їх звідти,

без надання  іншого жилого приміщення ,та  відносно них повинна бути скасована

реєстрація на вказаній жилої площі. 

      Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позов не визнала,

та пояснила, що її доверителька та і вона не визнають права власності ВАТ БМФ

“Дніпроважбуд” на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 так як гуртожитки як

об'єкти державного житлового фонду не підлягали корпоратизації відповідно до

діючого на той час законодавства. Крім того, як пояснила представник

відповідачки, факт того, що житло відповідачці ОСОБА_1 було надано на

законних підставах, свідчить та обставина, що у паспортах відповідачів мається

постійна реєстрація, а не тимчасова, як це передбачено у випадках мешкання у

гуртожитках та надання тимчасового житла. 

     Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала,

пояснила, що на вказаній житловій площі мешкає із самого народження, має

постійну реєстрацію, тобто вважає, що отримала право користування жилою площею

в кімнаті №2 гуртожитку АДРЕСА_1.    

      Суд, з урахуванням наведеного, вважає, що в судовому засіданні знайшли

своє підтвердження доводи представника ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” в обґрунтування

своїх позовних вимог , доводи, які привели представник  відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3  підтвердження в судовому

засіданні не знайшли.

      Доводи представника позивача підтверджуються тим, що гуртожиток за

адресою: АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську  є власністю ВАТ БМФ

“Дніпроважбуд”, що створене в процесі корпоратизації в 1995 році та є

правонаступником тресту “Дніпроважбуд”. Право власності позивача на вказаний

гуртожиток підтверджується переліком нерухомого майна, яке передане у

власність  Відкритого акціонерного товариства згідно з наказом начальника

Управління з питань майна Дніпропетровської облдержадміністрації від 28.11.2001

року №16-в та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від

22.11.2004 року № 5531326 (а.с.38-39, 47).

      Суд вважає, що вселення відповідачки ОСОБА_1 до гуртожитку та

подальше її мешкання на цій жилій площі разом з відповідачами ОСОБА_2 і

ОСОБА_3 є безпідставними та самоправними з наступних підстав.     

        Згідно з вимогами ч.2 ст.128  ЖК України жила площа у гуртожитку

надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи,

організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Такого рішення при вселені ОСОБА_1 до кімнати №2- не

виносилося. Додаткового ордеру на  заселення її сім'єю вказаного житла не

надавалося.

        До того ж, із змісту ст. 129 ЖК України також вбачається, що на

підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація

підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який

є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

       У відповідності до п.14 Примірного положення про гуртожитки,

затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року

№208 , згідно із ст.131 ЖК України, яке чинне на даний час, вселення в

гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян

провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитку або

працівником, який його заміщає, на підставі виданого адміністрацією

підприємства, установи організації ордера. Ніякого рішення адміністрації тресту

“Дніпроважбуд” або виконавчого комітету про надання відповідачам жилого

приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 -

не виносилося, спеціального ордеру для вселення - не видавалося.

       Суд, враховуючи, що тільки спеціальний ордер є єдиною підставою для

вселення да подальшого мешкання на житловій площі, вважає, що вселення

відповідачів та подальше їх мешкання на вказаній житловій площі в гуртожитку є

самоправним.

       Отже, згідно з ч.3  ст. 116 ЖК України і п.44 Примірного положення про

гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від

03.06.1986 року № 208, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення,

підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.

       Крім цього, ОСОБА_1 пропрацювала у ЖКК

тресту “Дніпроважбуд” близько 2 (двох) років ( з 09.01.1980 до 08.04.1982) та

звільнилася за власним бажанням.

       У відповідності до ч.1 ст.127 ЖК України гуртожитки можуть

використовуватися для проживання робітників або службовців у період їх роботи.

       Згідно з ч.2 ст. 132 ЖК України працівники підприємств, установ,

організацій, які  поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, можуть бути

виселені без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним

бажанням без поважних причин.

       В судовому засіданні також встановлено, що позивач, як власник

гуртожитку, систематично несе витрати на його утримання (забезпечує тепло-

водопостачання, постачання  природного газу та електрики, утримує в належному

стані прибудинкову територію, надає інші необхідні комунальні послуги мешканцям

гуртожитку, але відповідачі, незважаючи на неодноразові пропозиції, мешкаючи

безпідставно в  гуртожитку, договір про найм житла з власником не укладають.

Житлово-комунальні послуги сплачують несвоєчасно і не в повному обсязі. Станом

на 01.07.2007 року заборгованість складає - 5 992 грн.97 коп. Позивач, як

власник гуртожитку, не має можливості замість відповідачів виконувати їх обов'

язки по сплаті за квартплату та інші комунальні послуги.

         Отже, суд вважає, що ствердження представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3  про те що проживання 

відповідачів  у кімнаті №2  гуртожитку - законне, є безпідставними. Рішення або

спеціальний ордер є документами, які є письмовими доказами. Згідно з ч.2 ст.59

ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

      Суд вважає, що  відповідачі своїми діями не тільки порушують права і

інтереси позивача, але і створюють перешкоди у здійснені власником права

користування, володіння та розпорядження своїм майном: оскільки власник не має

доступу до свого майна і позбавлений можливості надати житло штатним

працівникам, які його потребують. Майном власника заволоділи відповідачі та

фактично  незаконно утримують його в себе.                                     

   Тому суд вважає, що представник    позивача у повній мірі  довів у судовому

засіданні , що відповідачі, є особи, які самоправно утримують за собою жилу

площу в гуртожитку, здійснюють перешкоди в користуванні, володінні та

розпорядженні майном, та усунути ці перешкоди можливо тільки в судовому порядку

шляхом винесення рішення про  виселення їх з гуртожитку , без надання  іншого

жилого приміщення , та  відносно них повинна бути скасована реєстрація на

вказаній жилої площі

      Згідно з ч.2 ст.2 Закону України “Про власність” право власності в

Україні охороняється законом. У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право

власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійснені.

      Згідно з ч. 1 ст.4 Закону, та ч.1 ст. 319 ЦК України власник   - ВАТ БМФ

“Дніпроважбуд” має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном

на  власний розсуд.

      У відповідності до ч.2 ст.4 Закону власник має право вчиняти щодо свого

майна будь-які дії, що не суперечать закону і може використовувати майно для

здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема

передавати за плату у користування іншим особам. Крім  цього, згідно з ч.1 ст.6

Закону власник має право використовувати належне йому майно і для

підприємницької діяльності. У відповідності до ч.4 ст.4 Закону держава

безпосередньо не повинна втручатися у господарську діяльність суб'єктів права

власності.              Згідно з ч.ч. 1,2 ст.15 ЦК України кожна особа має

право на захист свого цивільного права та інтересу. Власник не зобов'язаний

оплачувати проживання відповідачів у гуртожитку за власні кошти, що є

порушенням його інтересу. Власник має право отримувати плату за користування

його майном у повному обсязі і своєчасно.

     У відповідності до ч.2 ст.48 Закону України “Про власність” власник може

вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були

поєднані з позбавленням володіння. У відповідності до ч.1 ст.391 ЦК України

власник має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування

та розпорядження своїм майном. В даному випадку усунення перешкод в

користуванні, володінні та розпорядженні позивачем своїм майном  можливо тільки

шляхом задоволення позовних  вимог ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” про виселення

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з жилого

приміщення кімнати №2 в гуртожитку АДРЕСА_1 без надання їм іншого

жилого приміщення, а також шляхом скасування їх реєстрації за вказаною адресою.

     На підставі наведеного , керуючись ст.ст.3,7, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 197,

208, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391  ЦК України, ст.

ст. 2,3,4,6,8, 48 Закону України “Про власність”,  ст.ст.116, 128, 129, 131,

132 ЖК України,   суд -

В И Р І Ш И В :

      Позовні вимоги ВАТ  БМФ  “Дніпроважбуд” задовольнити.

      Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з жилого приміщення (кімнати №2) загальною площею у 43 кв. м

гуртожитку ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” за адресою: АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.

      Зобов'язати  Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб

Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області скасувати

реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.      

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду

Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення рішення заяви, про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

Суддя:                             В.П.Чебикін