ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 жовтня 2010 року 08:52 № 2а-9943/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі - позивач)
до відповідачівУправління у справах громадянства, імміграції та реєстрації
фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві (далі - відповідач 1)
Головного управління МВС України в м.Києві (далі - відповідач 2)
про скасування рішення від 03 червня 2010 року про скасування дозволу
на імміграцію в Україну
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві від 3 червня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_1, обмеження терміну його перебування в Україні, про скасування посвідки на його постійне місце проживання в Україні та зобов'язати УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві поновити ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні та штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
Позовні вимоги до відповідача 2 ГУ МВС України в м.Києві відсутні.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві прийнято рішення від 03 червня 2010 року, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, анульовано в національному паспорті штамп "Дозволено постійне проживання в Україні", визнано недійсним та вилучено посвідку на постійне проживання в Україні. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача 1 прийнято необґрунтовано, з порушенням норм законодавства України та просить скасувати.
Представник відповідача 1 щодо позову заперечив з огляду на його необґрунтованість, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 проти позову заперечив, підтримавши правову позицію відповідача 1.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 26 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В С Т А Н О В И В:
У 2000 році придбавши трикімнатну квартиру позивач разом зі своєю сім`єю переїхав на постійне місце проживання до Києва.
Як вбачається з матеріалів справи донька, позивача ОСОБА_3 у 2002 році набула статусу громадянина України, на підставі чого ОСОБА_1 було оформлено дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Позивач в Україні проживає майже 10 років, дотримується законів України, має законні джерела існування, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Як зазначається у позові, сім`я позивача бажає проживати тільки на території України, в Україні живуть його діти, одружуються, навчаються, працюють, тут народилися і живуть його онуки.
У 2009 році позивач з дружиною та дітьми, подали документи на отримання громадянства України, однак їм було відмовлено, також скасовано дозвіл на імміграцію, анульовано штамп у паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні, визнано недійсною та вилучено посвідку на постійне місце проживання в Україні у зв’язку з поданням неправдивих відомостей щодо набуття ОСОБА_3 громадянства України.
08 квітня 2010 року працівниками відділу ГІРФО УМВС України в Хмельницькій області проведено перевірку, на підставі, якої встановлено, що паспорт громадянки України ОСОБА_3 від 12 березня 2002 року безпідставно виданий Полянським РВУ МВС України в Хмельницькій області, ніяких підтверджень належності вказаної особи до громадянства України немає.
Позивач не знав, що його дочка безпідставно отримала паспорт громадянина України.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про імміграцію" (далі – Закон). Цей закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.
Стаття 12 Закону передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до статті 13 Закону орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованими йому органами, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду (стаття 15).
Згідно з пунктами 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі –Порядок) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Таким чином за результатами розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію, наданого особі, суб’єкт владних повноважень може прийняти як позитивне, так і негативне для цієї особи рішення.
Проаналізувавши законодавство, та обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що рішення від 03 червня 2010 року прийняте відповідачем без дотриманням процедури прийняття таких рішень, а саме без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже, підлягає скасуванню.
Зокрема відповідач 1 не врахував того, що позивач не знав, що ОСОБА_3 всупереч установленому законодавством порядку отримала паспорт громадянина України.
Також не враховано позитивну характеристику позивача, того, що в Україні він має житло, тут мешкають, навчаються, працюють його діти, народилися і живуть онуки.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в тому разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Прийшовши до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд у відповідності до частини 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві від 03 червня 2010 року.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві від 03 червня 2010 року «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_1.
3.Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві поновити громадянину Туркменістану ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні.
4.Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві поновити громадянину Туркменістану ОСОБА_1 штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 03,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені статтями 185-187 КАС України шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя О.О. Власенкова