Справа № 2 -59/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2007 р. Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.
при секретарі - Олексенко М.В.
за участю адвоката - ОСОБА_4 , ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету
Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Комунального
виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального
району м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, ВАТ «
Дніпропетровський силікатний завод» про визнання права користування житловим
приміщенням, зміну умов договору найму житлового приміщення, визнання ордеру
недійсним, усуненню перешкод в користуванні житлом, вселенні і виселенні, суд,
-
ВСТАНОВИВ :
В жовтні 2001 року позивачка звернулася до суду з позовом до Виконавчого
комітету Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська, Виробничого -
ремонтно-житлового-експлуатаційного підприємства про визнання ордеру не
дійсним, виселенні і визнанні права на жилу площу. В обґрунтування своїх вимог
, посилалась на те, що, вона є наймачем житлового приміщення кв. АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
чоловіка ОСОБА_8 на підставі угоди по погашенню заборгованості від
25.05.2001 року, укладеною між нею і ВРЖЕП Індустріального району м.
Дніпропетровська. В спірній квартирі крім неї і її чоловіка більше ніхто не
проживав. Після смерті чоловіка виконком Індустріальної районної ради м.
Дніпропетровська видав ордер на вселення в спірну квартиру незнайомим їй
особам, порушивши її житлові права.
20.11.2001 року позовні вимоги позивачкою були уточнені в порядку ст.103 ЦПК
України, були пред'явлені позовні вимоги до Виконавчого комітету
Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська, Виробничого-ремонтного
житлово-експлуатаційного підприємства Індустріального району м.
Дніпропетровська, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
Самарської районної ради м. Дніпропетровська, ВАТ « Дніпропетровський
силікатний завод» про визнання права користування житловим приміщенням
квартирою АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську; про
визнання недійсним ордеру НОМЕР_1, виданого виконкомом Індустріальної
районної ради м. Дніпропетровська 02 жовтня 2001 року на підставі списку ВАТ «
Дніпропетровський силікатний завод», затвердженого рішенням Самарського
виконкому №443 від 21.09.2001 року на ім'я ОСОБА_2 з сім'єю із
4-х чоловік на житлове приміщення житловою площею 27,0 кв.м., загальною 42,7 кв.
м., яке складається із 2 кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську; усунення перешкод в користуванні квартирою
АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їх неповнолітніх дітей ОСОБА_6, 1989 року народження і ОСОБА_7,
1993 року народження, з спірної квартири і вселенні її та зобов'язати ВРЖЕП
Індустріального району укласти з нею договір найму житлового приміщення
квартири АДРЕСА_1в м. Дніпропетровську, яка
складається із 2-х кімнат житловою площею 27,0 кв.м., загальною площею 42,7 кв.
м.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2004
року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 15.02.2005 року рішення Індустріального
районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2004 року скасовано і справа
направлена на новий розгляд.
При новому розгляді справи позивачка підтримала свої позовні вимоги. Суду
пояснила, що після реєстрації шлюбу зі згоди свекрухи і усіх членів сім'ї вона
поселилася в спірну квартиру і проживала без реєстрації, як член сім'ї. Однак
залишилася прописаною в квартирі батьків по пр. К. Маркса оскільки там
вирішувалося питання поліпшення житлових умов по місцю роботи батька. Також її
мати часто хворіла, разом з матір'ю мешкала її донька, то їй приходилося іноді
тимчасово проживати з ними по 2-3 доби в період хвороби. З ОСОБА_1 вона
проживала однією сім'єю, вели спільне господарство, у них був спільний бюджет і
постійним місцем її проживання була квартира АДРЕСА_1 в
м. Дніпропетровську. Після смерті свекрухи чоловік не став змінювати особовий
рахунок і в квартирі числилося зареєстрованими дві особи . Квартира була
підготовлена для проведення ремонту, для цього закуплялись будівельні
матеріали, які зберігалися в квартирі. По весні 2001 року разом із чоловіком
вирішили переоформити особовий рахунок на квартиру і оформити її прописку по
місцю фактичного проживання. 16.04.2001 року позивачка виписалася із квартири
АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, де проживає її донька з сім'єю
для того, щоб зареєструватися по місцю фактичного проживання із своїм чоловіком
в кв.АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, однак зареєструватися
не встигла оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8, поховавши
якого вона вирішила переоформити за себе особовий рахунок на квартиру.
Вважає, що ВРЖЕП Індустріального району м. Дніпропетровська, визнавши її членом
сім'ї померлого, уклали з нею договір на погашення заборгованості 25.05.2001
року. Частково нею були погашені борги по оплаті за житло. Однак 06.08.2001
року невідомими їй особами, за участю представників ВРЖЕП Індустріального
району були забиті вхідні двері в квартиру і заварено замок, таким чим вона
була позбавлена права користування житлом, в якому знаходилося її майно і
майно померлого чоловіка, на яке вона має право як спадкоємець. На займане
нею житлове приміщення виконкомом Індустріальної районної ради м.
Дніпропетровська 02.10.2001 року було видано ордер НОМЕР_1 на ім'я
ОСОБА_2 на право зайняття її сім'єю, яка складалася із 4-х чоловік ,
двокімнатної квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.
Ордер було видано на підставі списку ВАТ « Дніпропетровський силікатний завод»,
затвердженим рішенням Самарської районної ради м. Дніпропетровська №443 від
21.09.2001 року. Спірна квартира була передана ВАТ « Дніпропетровський
силікатний завод» Індустріальною районною радою 03.09.2001 року в рахунок
взаємозаліку та виділена сім'ї ОСОБА_2, яка знаходилася на пільговій
черзі, без зняття з квартирного обліку.
Просила визнати за нею право користування житловим приміщенням по вул.
АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську; признати недійсним ордер №179
серія 02 виданий 02.10.2001 року виконкомом Індустріальної районної ради м.
Дніпропетровська на ім'я ОСОБА_2 на заняття нею із сім'єю 4 чоловіка
спірної квартири; усунути їй перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом
виселення сім'ї ОСОБА_2 із квартири і вселенні її - позивачки в квартиру;
зобов'язати ВРЖЕП Індустріального району м. Дніпропетровська укласти з нею
договір найму житлового приміщення на спірну квартиру.
Представник відповідача, виконавчого комітету Індустріальної районної у місті
Дніпропетровську ради, діючий на підставі доручення , позовні вимоги не
визнав. Просив в задоволені позову відмовити. Суду пояснив, що спірна квартира
відноситься до державного житлового фонду. Коли вона звільнилася після
смерті ОСОБА_8, то на законних підставах була передана ВАТ « ДСилЗ»
замість двокімнатної квартири по вул. Тверській, 2. Порушень при видачі ордеру
не було. Листом від 13.07.2007 року просили розглядати справу без їх
представника і винести рішення в межах діючого закону.
Представник КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська, діючий на
підставі доручення, позовні вимоги не визнав. Просив в задоволені позову
відмовити. Суду пояснив, що після смерті основного квартиронаймача
ОСОБА_9 в спірній квартирі крім ОСОБА_8 ніхто не проживав.
Особовий рахунок на ОСОБА_8 не переоформлявся, фактично до смерті
ОСОБА_8 наймачем числилася його матір ОСОБА_9 Після смерті
ОСОБА_8, оскільки квартира не приватизована і відноситься до державного
фонду, то вона була опечатана працівниками КЖЕП. Працівниками КЖЕП була
подана інформація про вільну квартиру. В подальшому просили розглядати справу
без їх участі ( т.2 а.с.162).
Відповідачка ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала. Просила в позові
відмовити. Суду пояснила, що спірну квартиру отримала на законних підставах як
молодий спеціаліст і стояла першою на пільговому обліку за місцем роботи на
ВАТ «ДСилЗ». Її сім'я в складі 4 чоловік тривалий час проживала в
гуртожитку. Після отримання ордеру вони вселилися в спірну квартиру. Квартира
знаходилася в запущеному стані.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав. Просив суд в позові відмовити.
Представник відповідача Самарської районної у місті Дніпропетровську ради в
судове засідання не з'явився. Відповідно до листів просили розглядати справу
без їх представника ( т.2 а.с.142,146, 149,158) .
Представник ВАТ « Дніпропетровський силікатний завод», діючий на підставі
доручення, позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що вважає вселення сім'
ї ОСОБА_2 в спірну квартиру законним. Підставою для вселення сім'ї
ОСОБА_2 в спірну квартиру послужило клопотання адміністрації і
профспілкового комітету ВАТ «ДСилЗ» з метою поліпшення житлових умов для сім'ї
молодого спеціаліста, який стояв на пільговій черзі. 03.09.2001 року
Індустріальний виконком передав заводу звільнену двокімнатну квартиру №6
площею 27 кв.м., загальною площею 42,7 кв.м., яка була розташована на другому
поверсі будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Після
отримання ордеру ОСОБА_2 і її чоловік ОСОБА_3 в присутності голови
профспілкового комітету Салія ГС., заст. директора по биту і кадрам заводу
Козленко А.К. прибули до начальника ЖЕУ-28 Індустріального району м.
Дніпропетровська з проханням надати ключі від квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. До вселення сім'ї ОСОБА_2 в спірній
квартирі ніхто не проживав і вона знаходилася в безхазяйному стані. Відповідно
до акту від 03.10.2001 року, підписаний жильцями будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську ОСОБА_1 в спірній квартирі ніколи не
проживала. Після смерті основного наймача ОСОБА_9 в 1991 році з
ОСОБА_1 договір найму відповідно до ст.61 ЖК України не укладався і
він не був квартиронаймачем. Знаходження квартири в нежилому стані
підтверджується і актом від 03.10.2001 року. Просив в задоволенні позову
відмовити.
Постановою Господарського Суду Дніпропетровської області від 25.09.2006
року Відкрите акціонерне товариство « Дніпропетровський силікатний завод» м.
Дніпропетровська визнано банкрутом ( т.2 а.с.104). Ухвалою Господарського Суду
Дніпропетровської області від 26.12.2006 року затверджено ліквідаційний баланс
та звіт ліквідаторів відкритого акціонерного товариства « Дніпропетровський
силікатний завод» та ліквідовано юридичну особу - ВАТ « Дніпропетровський
силікатний завод» ( т.2 а.с. 129-130).
Заслухані свідки позивачки: ОСОБА_10- подруги сестри Овчарова, яка
вказала на те, що позивачка весь час проживала з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Розповіла, що квартира
потребувала ремонту, що були завезені матеріали для того, щоб робити ремонт.
Вказала, що ОСОБА_8 мав намір прописати позивачку у квартирі, але не встиг.
Особисто ходила з позивачкою до ЖЕКу, де їм повідомили про те, що квартира
приватизована, потім виявилося що це не так. Похоронами ОСОБА_8 займалися
вона та позивачка, похоронений він був по закордонному паспорту, паспорта
громадянина України так і знайшли. Квартира ОСОБА_8 була в поганому стані: їх
заливали сусіди зверху, ванна та туалет у квартирі були, гарячої води не
було. Вікна у квартирі ОСОБА_8 були не побиті. У ОСОБА_8 на кухні стояла
газова плита, всі горілки були на місці. ОСОБА_32 у квартирі було. На кухні у
квартирі була, стіни там були в поганому стані, на стінах був накат. Ніякої
дірки на стіні кухні не бачила. Приблизно через 1-2 місяці після смерті
ОСОБА_8 телефон був відключений.
Свідок: ОСОБА_13 - знайома, останній раз у квартирі ОСОБА_8 була в кінці
2000 року. Квартира була в поганому стані, ОСОБА_8 та позивачка збиралися
робити ремонт. На стінах у квартирі не було шпалер, кухня була побілена,
побілені були також панелі на кухні. За рік бувала в гостях у позивачки
приблизно 1-2 рази. Після 2000 року телефонувала до позивачки. Потім телефон
відключили за несплату. Це сталося до смерті ОСОБА_8. Ще при житті ОСОБА_8
мав намір прописати позивачку у своїй квартирі. ОСОБА_8 був гарним
сантехніком, у квартирі постійно було багато його інструментів. Останній раз
була у квартирі ОСОБА_8 в жовтні 2000 року, дома були позивачка та ОСОБА_8. На
вікна увагу не звертала. Світло у квартирі було.
Свідок ОСОБА_14 - сусід по вул. К. Маркса. Вказав, що у грудні 1997
року у нього були проблеми з сантехнікою. Сусіди йому порадили звернутися
до дівчини ОСОБА_15, у неї батько був сантехніком. Він звернувся, батько ОСОБА_15
відремонтував сантехніку. З серпня-вересня 2001 року став постійно бачити
позивачку в своєму будинку, вона там стала постійно проживати. У квартирі
ОСОБА_15 не був ні разу, а лише заходив до коридору. У нього не має постійного
графіка роботи, може прийти додому в 15-00 год., може прийти в 23-00 год.
Свідок ОСОБА_16 - сусідка, знає сім'ю ОСОБА_1 приблизно з 1964 року.
Її квартира розташована на 1-му поверсі, квартира ОСОБА_1 на другому поверсі.
Вказала, що в 1976 році ОСОБА_8 одружився з позивачкою і з цього періоду часу
вона постійно проживала з ним в цій квартирі. В 1991 році померла свекруха
позивачки і вони залишилися проживати вдвох. ОСОБА_8 працював в м.
Києві, він постійно був у відрядженнях. Часто бачила як ОСОБА_8 та ОСОБА_1 йшли
ввечері додому з сумками, вони несли продукти харчування, бачила як вони
трусили доріжки. ОСОБА_8 був гарним сантехніком. Їх донька проживала
у матері позивачки по пр. К. Маркса. Позивачки та ОСОБА_8 часто не було дома
і вона приймала замовлення для ОСОБА_8 на роботу. Квартира ОСОБА_8 була в
поганому стані, вона потребувала негайного ремонту, вони навіть вже закупили
будівельні матеріали для ремонту. ОСОБА_8 мав намір прописати позивачку у
квартирі, вона навіть виписалася зі своєї квартири, заповнила адресний листок
прибуття - вибуття, але у ОСОБА_8 дільчий інспектор забрав паспорт, тому
позивачка не змогла прописатися у спірній квартирі. Квартира була в поганому
стані, але проживати в ній було можливо. На кухні стояв стіл, буфет. Після
смерті матері ОСОБА_8 вони з позивачкою купили диван, магнітофон, телевізор.
Позивачка постійно до смерті ОСОБА_8 проживала разом з ним у спірній квартирі,
ніяких інших жінок у нього не було. ОСОБА_8 пив, як усі чоловіки, можна
сказати, що він зловживав спиртними напоями. У ОСОБА_8 були погані відносини
з сусідами ОСОБА_33 та ОСОБА_34. ІНФОРМАЦІЯ_1 викликала швидку
допомогу. ОСОБА_8 мав намір прописати позивачку задовго до травня 2001 року.
Одного разу з її телефону ОСОБА_8 телефонував дільничному інспектору, просив
його про зустріч для того щоб забрати свій паспорт. У ОСОБА_8 в квартирі було
розбито лише одне вікно. В 1997 році померла мати позивачки, вона деякий час
мешкала на пр. К. Маркса. Їй не відомо про те, чому інші люди з будинку
говорили про те, що позивачка не жила в цьому будинку, непевне в них є якась
зацікавленість в справі. Вона лише по-сусідськи допомагала ОСОБА_35, коли його
не було дома. Світло у квартирі було. На кухні вона не помітила розбитої
до арматури стіни. На прохання позивачки платила комунальні платежі, оскільки
в неї не було часу. Позивачка їй на папері писала показання лічильника, а вона
заповнювала квитанції та оплачувала. Всі квитанції за період з 1991 по 1995
роки знаходяться зараз у неї. Коли вона з сусідкою знайшли труп ОСОБА_8 то
зателефонували доньці позивачки там ніхто не брав трубку, потім
зателефонували подрузі позивачки і розповіли все. Вже подруга повідомила
позивачці про смерть її чоловіка. Позивачка в цей період часу напевне була у
відрядженні. Їй не відомо про те, чи вивозила з квартири позивачка якісь
речі, чи ні. У квартирі ОСОБА_8 була чимало одягу, халати, курточки та інші
речі, куди подівалися ці речі їй не відомо.
Свідок ОСОБА_18 - сусідка, по вул. Батумській в м. Дніпропетровську,
проживає з 1964 року з моменту заселення в цей будинок. Розповіла про те, що
в 1991 році померла мати ОСОБА_1, в квартирі залишилися проживати ОСОБА_8
та його дружина ОСОБА_1 - позивачка по справі. Донька позивачки та ОСОБА_8
проживала на пр. К. Маркса. До ОСОБА_8 приходили жінки, але лише по роботі.
ОСОБА_8 був гарним сантехніком, його постійно просили щось зробити. Приблизно
в 1998 році в ОСОБА_8 відключили телефон за несплату. Приблизно за день-два
до смерті ОСОБА_8 забрали в тюрму, у нього знайшли зброю. Квартира ОСОБА_8 була
в поганому стані, вона потребувала ремонту, але проживати в таких умовах було
можливо. У будинку вже давно перегоріла внутрішня проводка і їм поставили
зовнішню проводку. Коли ОСОБА_8 забирали в міліцію позивачки дома не було,
вона знаходилась у відрядженні. ОСОБА_8 забрали в міліцію, у неї були ключі
від дверей, і вона закрила двері. 20.05.2001 року ОСОБА_8 прийшов до неї не
роботу, йому захотілося води попити, він був дуже побитий. Ввечері коли її син
прийшов додому він сказав, що ОСОБА_35 погано. Двері у квартиру ОСОБА_8 були
заварені при ній. Позивачки тоді також не було, напевне вона кудись відійшла.
У квартирі ОСОБА_8 шибки побиті не були, можливо одне вікно і було побите,
але вона цього не помічала. ОСОБА_8 був гарним сантехніком, тому санвузол та
умивальник у нього були. Померлий мав намір прописати позивачку у квартирі,
але в нього дільничній інспектор забрав паспорт, тому прописати позивачку він
не міг. Позивачка була у відрядженні коли помер ОСОБА_8. Позивачка починаючи
з 1997 року, після смерті своєї матері, періодично проживала у квартирі
разом з чоловіком. У в будинку сусіди між собою іноді не миряться.
Свідок ОСОБА_19 - сусідка з 1985 року проживає на пр. К. Маркса в м.
Дніпропетровську. До кінця 2001 року бачила позивачку у дворі лише
візуально, вона періодично приходила до доньки. Її квартира знаходиться на
2-му поверсі, квартира доньки позивачки на 5-му поверсі. Будинок
розташований буквою «Г», її вікна виходять у двір. Бачила як позивачка
приходила до доньки з якимось чоловіком, хто був той чоловік їй не відомо. Зі
слів сусідів відомо про те, що позивачка раніше проживала у чоловіка, якого
вбили, а двері у квартиру заварили. До 2001 року бачила позивачку періодично,
після 2001 року вона почала постійно проживати на пр. К. Маркса.
Свідків відповідачів: ОСОБА_20 - сусідка яка проживає в кв.
9 будинку 48-а по вул. Батумській з січня 1965 року знала ОСОБА_8 та
його матір. Вказала, що ОСОБА_1 був постійно зареєстрований у
квартирі матері і приблизно за два роки до її смерті він став проживати разом
з нею, до того вона проживала одна. Позивачку, як сусідку вона не знала
взагалі. Мати ОСОБА_8 не любила позивачку, вона не хотіла її бачити.
ОСОБА_8 після смерті матері проживав один, він зловживав спиртними
напоями, до нього постійно ходили жінки, які також зловживали спиртними
напоями. Одного разу в травні 2001 року біля 22-00 , коли вона йшла додому
бачила його побитим і в одній білизні. Разом з ним була жінка в спідній
білизні. ОСОБА_8 кричав: « Допоможіть! Ця жінка б'є мене залізним
прутом». Була викликана швидка, яка забрала його у лікарню. Через два дні
після цього випадку до ОСОБА_8 приходила міліція, у нього в квартирі
робили обшук. При проведенні обшуку знайшли пістолет та патрони. ОСОБА_8
забрали до міліції, через три доби його відпустили. При обшуку були присутні
і телевізійні працівники дев'ятого каналу. Коли помер ОСОБА_8, то
сусідка з 4-ї квартири ОСОБА_21, зателефонувала позивачці і повідомила
про смерть ОСОБА_8. Позивачка разом з дочкою приїхали, та вивезли з
квартири деякі речі. В 1998-1999 роках вона писала скарги на Овчарова
ОСОБА_8, бо він постійно був п'яними. Підписувала акт про те що проживав один
Свідок ОСОБА_22 - сусідка із кв.20 з п'ятого поверху, проживає в
будинку з 1998 року. Вказала, що ОСОБА_1 знала, але з ним майже не
спілкувалася, він проживав один, вів аморальний образ життя, до нього
приходили жінки, які зловживали спиртними напоями. Позивачку ні разу не
бачила, тому її як дружину ОСОБА_1 не знала. У квартиру до ОСОБА_1 не заходила, але часто бачила його, коли він валявся під дверима своєї
квартири в нетверезому стані, а двері у квартиру були відкриті. Квартира
була в антисанітарійному стані. Бачила, як з квартири ОСОБА_1, вже
після його смерті, вивозили сміття. Підписувала акт від 3.10.2001 року і
05.10.2001 року про стан квартири і про те, що він проживав один.
Свідок ОСОБА_23 - сусідка, з кв. АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську проживає з січня 1964 року. Її мати та мати
ОСОБА_8 були подругами. В 1991 році померла мати ОСОБА_1, після
її смерті він залишився проживати сам. ОСОБА_8 був одружений два рази,
але проживав один. Він зловживав спиртними напоями, до нього приходили
жінки, з зовнішнього вигляду яких було зрозуміло що вони теж зловживають
спиртними напоями. Вся квартира в нього була завалена всяким сміттям.
Підписувала акт від 3.10.2001 року, бачила які речі були у квартирі, ті речі,
які були у квартирі на момент складання акту носити було неможливо. Квартира
ОСОБА_1 була в дуже поганому стані: майже вся квартира була завалена
різним сміттям, унітаз не працював. Про смерть ОСОБА_1 позивачці
повідомила сусідка ОСОБА_21, позивачка приїхала з донькою та вивезли з
квартирі деякі В квартирі були побиті вікна, які побили його «друзі»
приблизно за місяць до його смерті. ОСОБА_32 у в квартирі не було, всі розетки
були вирвані.
Свідок ОСОБА_24 - сусідка з кв.16. Вказала, що знала ОСОБА_8.
Він проживав сам, зловживав спиртними напоями, водив до себе жінок, з
зовнішнього вигляду яких було зрозуміло, що вони також зловживають спиртними
напоями. Також бачила як з спірної квартири вивозили сміття, Їй не було
відомо про те, що у ОСОБА_1 була дружина. Неодноразово ОСОБА_8 не зачиняв двері у квартиру, тоді вона бачила що там у квартирі було
дуже брудно, нормальна людина, яка не зловживає спиртними напоями, проживати
там не могла б. Вікна у квартирі була побиті, замість штор були брудні
ганчірки. Телефон був відключений за несплату. Дружину померлого
ОСОБА_8 не бачила взагалі.
Свідок ОСОБА_25 - колишня сусідка з 1999 року по 2001 рік проживала в
кв. 18 в будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. ОСОБА_1 знала. Вказала, що він проживав сам. Неодноразово не
зачиняв двері у квартиру, тоді вона бачила що там у квартирі було дуже брудно,
нормальна людина, яка не зловживає спиртними напоями, проживати там не могла б.
До нього часто приходили жінки, з зовнішнього вигляду яких було зрозуміло,
що вони також зловживають спиртними напоями. Також бачила як позивачка вивозила
речі з спірної квартири . Підписувала акт від 05.10.2001 року.
Свідок ОСОБА_26 - сусідка кв. 12 проживає в будинку з літа 1983 року. Розповіла про те, що спочатку
мати Овчарова проживала сама, потім коли вона захворіла до неї переїхав
проживати ОСОБА_8. Після смерті матері він проживав сам. Неодноразово не
зачиняв двері у квартиру, і вона бачила що там у квартирі було дуже брудно. До
нього часто приходили жінки, з зовнішнього вигляду яких було зрозуміло, що
вони також зловживають спиртними напоями. Один раз вона заходила в спірну
квартиру, вона була дуже брудна, там було багато різного сміття. ОСОБА_8 справ на дивані, але білизни вона не бачила. Диван був дуже старий,
брудний. Балкон був повністю заставлений пустими пляшками, вікна були
побиті, замість скла були картонки. Позивачку не знала. Коли заходила в
квартиру у коридорі було багато сміття, для того щоб дійти до кімнати
потрібно було переходити через сміття.
Суд, заслухавши пояснення сторін, адвокатів, свідків , вивчивши матеріали
справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено в ході судового розгляду спірна двокімнатна
квартира АДРЕСА_1в м. Дніпропетровську
відповідно до ордеру №1759 від 25.12.1964 року виконавчого комітету
Дніпропетровської міської ради була надана ОСОБА_9
на склад сім'ї із 2 чоловік, а саме синів: ОСОБА_27 і ОСОБА_8 ( т.1
а.с.6,41). Між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб 28 лютого 1976 року (т.1 а.с.7),
позивачка в спірній квартирі не реєструвалася. Відповідно до паспорту
ОСОБА_1О. із 16 березня 1976 року була прописана в квартирі АДРЕСА_2
№119 по пр. К. Маркса, а 15.04.2001 року була знята із реєстрації (т.1 а.с.
8-9). Шлюб не розірвано. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
(т.1 а.с.10).
Відповідно до довідки КЖЕП №28 №3457 від 25.12.2001 року дійсно в м.
Дніпропетровську АДРЕСА_1 були прописані: ОСОБА_9,1904 року
основний квартиронаймач, син ОСОБА_11, 1939 року народження.
Померли і виписані 22.06.2001 року. Особовий рахунок закритий із 01.07.2001
року (т.1 а.с.39).
25.05.2001 року між ОСОБА_1 і ВРЖЕП Індустріального району м.
Дніпропетровська було укладено угоду щодо погашення заборгованості по оплаті за
користування житловим приміщенням, яка станом на 01.05.2001 року складала 628
грн. 37 коп. (т.1 а.с.11). Відповідно до квитанції від 08.10.2001 року
ОСОБА_1 погашено 50 грн. (т.1 а.с.12).
26 липня 2001 року адміністрація і профспілковий комітет ВАТ «
Дніпропетровський силікатний завод» з метою покращення житлових умов молодого
спеціаліста, складом із 4 осіб, оператора - пресувальника ОСОБА_2, яка
тривалий час проживала в гуртожитку АДРЕСА_4, звернулися з
листом до голови Індустріального районної ради м. Дніпропетровська з проханням
виділити 2-3 кімнатну квартиру. ВАТ « ДСилЗ» в свою чергу гарантував надання
житла в Індустріальному районі по вул. Тверській, 2, після закінчення
реконструкції 9-ти поверхового житлового будинку (т.1 а.с.48).
Листом від 03.09.2001 року виконком повідомив , що виконком передає в рахунок
взаєморозрахунків звільнену двокімнатну квартиру №6, жилою площею 27,0 кв.м.,
загальною площею 42,7 кв.м. , яка розташована в будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську замість двокімнатної квартири по вул.
Тверська, 2 (т.1 а.с.47).
Крім того, 04.09.2001 року між виконавчим комітетом Індустріальної районної
ради в особі голови В.Ф. Збаращука і ВАТ « ДСилЗ» в особі генерального
директора Ю.Б. Нємцова був укладений договір про те, що виконавчий комітет
Індустріального районної у місті Дніпропетровську ради передає ВАТ « ДСилЗ» в
рахунок взаєморозрахунків звільнену 2-х кімнатну квартиру №6 жилою площею 27,0
кв.м., загальною площею 42,7 кв.м., яка розташована на 2 поверсі будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, а ВАТ « ДСилЗ» зобов'язується
відшкодувати виконкому 2-х кімнатну квартиру в будинку №2 по вул. Тверській в
м. Дніпропетровську після закінчення реконструкції жилого будинку (т.1 а.с.
111).
На підставі листа Індустріального виконкому і договору адміністрація і
профспілкова організація ВАТ « Дніпропетровський силікатний завод » на спільній
нараді ( протокол від 06.09.2001 року №16) прийняли рішення виділити
квартиру АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську
пресувальнику заводу ОСОБА_2, яка мала склад сім'ї із 4-х
осіб, працювала на підприємстві з 1988 року, як молодий спеціаліст, і
знаходилася на пільговому обліку для отримання житла під №1 (т.1 а.с.23-24,46).
В 02 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Індустріальної районної Ради
м. Дніпропетровська був виданий ордер НОМЕР_1 на право заняття
двокімнатної квартири АДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську на ОСОБА_2 Марію Василівну на склад сім'ї із 4- х
осіб : на неї, чоловіка - ОСОБА_3, сина -
ОСОБА_6, сина ОСОБА_7 . Загальна
площа квартири 42,7 кв.м. , жила площа 27,0 кв.м. (т.1 а.с. 22).
Ордер було видано на підставі Списку робітників ВАТ « Дніпропетровський
силікатний завод», затвердженого рішенням виконавчого комітету Самарської
районної ради м. Дніпропетровська від 21.09.2001 року №443 (т.1 а.с.
25-26,38,46) .
03.10.2001 року відповідно до акту була розпечатана квартира № 6 в б.48-а в
квартирі ніхто не проживав ( т.1 а.с.42). При огляді квартири встановлено,
що вибито вісім віконних скла, вікна прикриті клейонкою і картоном, в
квартирі скрізь сміття, пил, безлад, розкидані різні речі які були у вжитку.
На кухні стіна розбита до арматури, газова плита без горілок. В туалеті унітаз
протікає, умивальник розбитий. Квартира знеструмлена, розетки і патрони для
електролампочок відсутні (т.1 а.с.86,42). За результатами огляду квартири був
складений акт опису речей. Речі були здані до камери схову (т.1 а.с.43-45).
Відповідно до акту від 05.10.2001 року підписаного жильцями першого під'
їзду будинку АДРЕСА_1 з 1991 року
після смерті матері ОСОБА_9 в квартирі №6 ОСОБА_8
проживав один ( т.2 а.с.46).
ОСОБА_1О. зверталася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
із скаргою на дії ВРЖЕП Індустріального району. Ухвалою Індустріального
районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2001 року скарга залишена без
розгляду.
08.10.2001 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою про
визнання ордеру виданого Індустріальним виконкомом на житлове приміщення в
квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську недійсним,
виселенні і визнані права на житлову площу ( т.1 а.с.2-3).
Згідно довідки КЖЕП №28 № 3458 від 25.12.2001 року в квартирі АДРЕСА_1 з 18.10.2001 року прописані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 ( т.1 а.с. 40).
Відповідно довідки КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська
від 07.02.2002 року №174 квартираАДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську не приватизована (т.1 а.с.73).
Відповідно до листа КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська
від 29.01.2002 року №117, документи на приватизацію квартири №6 в б.48-а
ОСОБА_1 не подавались (т.1 а.с.74) .
28 серпня 2002 року ОСОБА_1 зареєструвалася за адресою : м.
Дніпропетровськ, проспект К.Маркса (т.1 а.с.93-95).
Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках
державного і громадського фонду здійснюється відповідно до договору найму
жилого приміщення. Договір найму житлового приміщення в будинку державного і
громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера
на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і
наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст.106 ЖК України, у разі смерті наймача будь-який член сім'ї
померлого наймача вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним
договором найму жилого приміщення.
Як встановлено в ході судового розгляду після смерті ОСОБА_8 в 1991
році особовий рахунок на ОСОБА_8 не переоформлявся і був закритий
01.07.2001 року.
Суд не може прийняти твердження позивачки про те, що після реєстрації шлюбу
зі згоди свекрухи і всіх членів сім'ї поселилася в спірній квартирі і мешкала
в ній без прописки до смерті ОСОБА_8, оскільки такі показання
суперечать показанням свідків - сусідів : ОСОБА_20 , ОСОБА_28,
ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_26, які розповіли
про те, що ОСОБА_9 до хвороби проживала одна, а за два роки до її
смерті з нею став проживати її син ОСОБА_8 Після смерті матері ОСОБА_9 залишився проживати сам, зловживав спиртними напоями, водив до себе жінок,
які також зловживали алкоголем. Часто залишав квартиру відкритою, квартира
була в нежилому стані, в ній було багато сміття, бруду, в вікнах були вибиті
шибки. Позивачку, як сусідку і дружину померлого не знали.
Суд не може посилатися на показання свідків: ОСОБА_10 ,
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19
Так суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_29 подруги
сестри померлого, яка розповідаючи про спільне життя подружжя ОСОБА_1
вказала на те що вона телефонувала ОСОБА_1 приблизно два-три рази на
тиждень, а за місяць-два до смерті ОСОБА_8 телефон був відключений,
оскільки в судовому засіданні встановлено, що телефон був відключений до смерті
ОСОБА_8 в 1998 році.
Також суд не може прийняти показання свідка ОСОБА_13, яка
плуталася в своїх показаннях.
Показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 також не можуть бути
прийняті судом, оскільки, вони ніколи не бували ні в спірній квартирі, ні в
квартирі по пр. К. Маркса. Вважають, що позивачка проживає постійно в будинку
К.Маркса із серпня-вересня 2001 року, оскільки стали її там часто бачити.
Показання свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_18, сусідів, які проживають в
будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, також не можуть бути
прийняті судом. Оскільки встановлено, що між сусідами в під'їзді
неприязнені відносини. А показання про те, що померлий не зловживав
спиртними напоями і квартира була в жилому стані спростовується іншими
доказами по справі. Твердження свідків про те, що дільничний забрав у
ОСОБА_8 паспорт і не хотів віддавати тому, він і не зміг прописати
позивачку, спростовується Формою 1 , відповідно до якої ОСОБА_8 паспорт
громадянина України не отримував. Так ОСОБА_8 двічі отримав
паспорт громадянина СРСР 02.12.1971 і 25.12.1981 року НОМЕР_2( т.1 а.с.82).
Твердження позивачки на те, що оскільки 25 травня 2001 року ВРЖЕП
Індустріального району уклали з нею договір на погашення заборгованості по
квартирній оплаті, то фактично визнали її право, як за дружиною померлого, який
був основним квартиронаймачем, на проживання в спірній квартирі не можуть
бути прийняті судом, оскільки укладання договору погашення боргу по
квартплаті, не є визнанням за позивачкою права користування житловим
приміщенням. Позивачкою було частково погашено борг в жовтні 2001 року, уже
після подачі позовної заяви до суду в розмірі 50 грн. , борг же станом на
01.07.2001 року становив 603 грн. 09 коп. Крім того, як встановлено в
судовому засіданні померлий ОСОБА_8 не був основним квартиронаймачем,
особовий рахунок на його ім'я він не переоформляв. Для реєстрації позивачки в
спірній квартирі, ОСОБА_1 необхідно було переоформити на себе особовий
рахунок, а оскільки в нього не було паспорта громадянина України, то такі
дії він міг здійснити тільки після отримання паспорту. Суд також не може не
взяти до уваги, той факт, що позивачка вважаючи, що спірна квартира була
приватизована після смерті чоловіка вивезла деякі речі із квартири. А речі,
які були вказані в акті опису речей і майна померлого ОСОБА_8, як
показали свідки були непридатні для користування.
Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле
приміщення.
Як встановлено в ході судового засідання в спірній квартирі після смерті
ОСОБА_8 ніхто не проживав, особовий рахунок був закритий , тому ордер
було видано виконкомом Індустріального району м. Дніпропетровська ОСОБА_2 на законних підставах ( т.2 а.с.43).
Відповідно до ст. 59 Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у
судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності
відомостей по потребу в поліпшені житлових умов, порушення права інших громадян
або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірні дії
службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в
інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Таким чином, оцінюючи всі докази по справі, суд вважає що позовні вимоги
ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і
задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не
інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними
вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ст.88 ЦПК України оскільки при подачі позову ОСОБА_1 судовий
збір було оплачено не в повному обсязі, в задоволені позову відмовлено, то
підлягає стягненню із позивача в доход держави судовий збір в розмірі 32 грн.
00 коп. Крім того підлягає стягненню із позивачки збір на інформаційно-
технічне забезпечення в розмірі 7 грн. 50 коп.
Керуючись : п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985
року №2 « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового Кодексу України» ст.ст. 58,59, 61, 64,65, 106, 117 ЖК України , ст.
ст. 3, 11, 15 , 58, 59,60, 81, 88, 212-215 ЦПК України , суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити в повному
обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по
справі у сумі 32 грн. 00 коп. та збір на інформаційно-технічне забезпечення в
розмірі 7 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області
через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня
проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне
оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня
проголошення рішення.
Суддя
Л.П. Слюсар