ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року < Текст > Справа № 2а-3898/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
при секретарі Полтавець Д.В.
розглянувши у місті Запоріжжі в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області про стягнення 13 783 грн. 85 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області (далі – КП «Житлосервіс») про стягнення 13 783 грн. 85 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в якому позивач зазначив, що відповідач є юридичною особою, що використовує найману працю працівників, отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинно забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах. Відповідно до Звіту, наданого підприємством за 2009 рік, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача є меншою ніж установлено нормативом (не працевлаштовано 2 особи-інваліда), у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 496 грн. 30 коп. та 287 грн. 55 коп. пені. Зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені КП «Житлосервіс» у добровільному порядку не сплатило, тому позивач просить стягнути з відповідача 13 783 грн. 85 коп. у примусовому порядку.
Представник позивача в позові просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс» суму санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 13 783 грн. 85 коп.
Представник відповідача в запереченнях наданих до суду позовні вимоги визнали частково, а саме на суму 9261 грн.29 коп., та зазначив, що ними відповідно до наказу №2 від 05.01.2009 створено вакансії для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями. Крім того також пояснив, що ними подавались запити до Гуляйпільського центру зайнятості Запорізької області щодо направлення осіб з обмеженими можливостями на створені вакансії «підсобний робітник» КП «Житлосервіс». На підставі вищевикладеного просить суд позов задовольнити частково..
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Житлосервіс» здійснює господарську діяльність на умовах використання найманої праці, має у штаті 54 працівників.
Відповідно до приписів ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі – Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як встановлено судом, 18.02.2010 Комунальним підприємством «Житлосервіс» подано до органів Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві склала 54 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 1, при встановленому нормативі працевлаштування інвалідів – 2 особи.
Відповідно до наказу Директора КП «Житлосервіс» №2 від 05.01.2009, підприємством відповідача були створені робочі місця для осіб з обмеженими можливостями для їх працевлаштування за посадою «підсобний робітник».
09.09.2010 позивач направив до Гуляйпільського районного центру Запорізької області зайнятості лист №03-1488/2815 з питань перевірки здійснення підприємствами заходів спрямованих на створення нових робочих місць для інвалідів.
Так 16.09.2010 Гуляйпільський центр зайнятості Запорізької області на правив на адресу позивача лист №856 у якому зазначено, що КП «Житлосервіс» було подано звіти форми №3-ПН «Про наявність вакансій» щодо направлення на роботу інвалідів на вакансію «підсобний робітник» з постійним характером роботи, погодинним режимом роботи, заробітна плата – мінімальна, коментар «підсобні роботи при ремонті житлових будівель». Крім того також зазначено, що у центрі зайнятості перебуло 33 особи з обмеженою працездатністю, яким були надані направлення на працевлаштування на дане підприємство, але всі особи відмовились або у зв’язку з відсутністю На запропоновану вакансію було направлено 33 особи з обмеженою працездатністю, які відмовились у зв’язку з відсутністю транспорту яким можливо дістатись робочого місця або за станом здоров’я відповідно до рекомендації згідно «Індивідуальною програмою реабілітації інваліда» та урахуванням індивідуальних функціональних можливостей обумовлених інвалідністю.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Частиною 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При цьому ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з п. 5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створення за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, які були здійснені відповідачем, а саме створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах нормативу та проінформовано органи працевлаштування про наявність вакантних посад для інвалідів.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів вимоги про стягнення з КП «Житлосервіс» 13 783 грн. 85 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158 -163 КАС України; ст. 69 Господарського кодексу України; ст.ст. 18, 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991; п.п. 5, 10, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області про стягнення 13 783 грн. 85 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Батрак