Справа № 2-1123 /2010 р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

14 жовтня  2010 року                                                                             м. Чернігів

 Чернігівський районний суд Чернігівської  області у складі :

головуючої - судді Хоменко Л.В. ,

при секретарі  Халимон Т.Ю.,  

за участю представника позивача за первісним позовом Фоміна А.А.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ТОВ « Елемент Лізинг» до ОСОБА_2, співвідповідач ОСОБА_4,  про стягнення додаткової винагороди за договором фінансового лізингу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ « Елемент- Лізинг» про визнання недійсними окремих пунктів договору фінансового лізингу,

  В С Т А Н О В И В   :  

  Позивач за первісним позовом  ТОВ « Елемент- Лізинг» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткову винагороду в сумі 31 866, 68 грн. Вимоги мотивовані тим, що між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів від 08 липня 2008 року, за умовами якого товариство придбало у власність предмет лізингу – вантажний автомобіль та надало його за плату у тимчасове володіння та користування, а відповідач згідно п.1.1 зобов’язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів. Позивач умови за договором виконав у повному обсязі та з 06 серпня 2008 року передав предмет лізингу у користування. Ціна договору на день підписання формувалась у гривні та складає 157 286, 17 грн. Відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у сумі та строки, зазначені в графіку. Пунктом 3.3.3. Договору № 0324 передбачено право позивача в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів у випадку, коли курс гривні до долара США, встановлений НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта, встановленого сторонами, який дорівнює 5,00. Таким чином, заборгованість відповідача за додаткову винагороду, розрахована позивачем складає 31 866, 68 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом  у якому просить визнати недійсним пункт 3.3.3.1 Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 0324,  укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ « Елемент Лізинг». Вимоги мотивовані тим, що додаткова винагорода за п.3.3.3, яку просить стягнути позивач за первісним позовом не входить до переліку платежів, визначених частиною другою статті 16 ЗУ « Про фінансовий лізинг», тобто є винагородою, яка виникає внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні. Вказує, що перелік платежів, які можуть бути включені до складу лізингових платежів, встановлений у ч.2 ст. 16 зазначеного закону є вичерпним, тому включення додаткової комісії до складу лізингових платежів є таким, що суперечить цій нормі закону. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частинами першою- третьою, п’ятою, шостою статті 203 ЦК України. Тому просить визнати зазначений пункт правочину недійсним, що не тягне за собою недійсності всього правочину.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Фомін А.А. підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічний позов не визнав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2  надав письмові заперечення на позов, у яких зазначає, що  в жодному пункті договору не вказано на яку саме суму Лізингодавець має право збільшити платіж, не вказана і формула розрахунку лізингових платежів. Тому ці пункти не можна вважати підставою для виникнення зобов’язання по сплаті  зазначеної суми.

Співвідповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала заяву, у якій просить справу розглянути без її участі. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.  

Представник відповідача  ОСОБА_3  позовні вимоги не визнав, зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Зазначив суду, що перелік платежів, викладених у ч.2  ст. 16 ЗУ « Про фінансовий лізинг» є вичерпним і додаткова винагорода, визначена позивачем, не входить до зазначеного переліку, не пов’язана з виконання договору, а залежить виключно від зміни курсу долара США. Оскільки цей пункт правочину суперечить вимогам чинного законодавства, просив визнати його недійсним, а в такому випадку повністю відмовити в задоволенні первісного позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду,   дослідивши письмові докази у справі,  вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Судом встановлено, що 08 липня 2008 року між ТОВ « Елемент Лізинг» та ОСОБА_2 було укладено  договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ / Кив-0324/ДЛ, за умовами якого лізингодавець придбає у власність предмет лізингу і надає його Лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння  та користування на умовах даного договору і Правил ( додаток1). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики зазначені у специфікації ( Додаток №2). Відповідно до п. 1.1. Додатку №1 до Договору відповідач  за надане  йому право володіння та користування Предметом лізингу зобов’язується оплатити Лізингодавцеві лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в графіку лізингових платежів Додаток  № 3 Договору лізингу та інші платежі, зазначені в ст. 5 Договору лізингу, а саме  авансовий платіж 14 910 грн., періодичні лізингові платежі 141 382, 17 грн., комісія за передачу предмета лізингу в лізинг 994 грн., викупна вартість предмета Лізингу на момент закінчення договору лізингу  250 грн., комісія за передачу предмета лізингу у власність 2000 грн..  Зобов’язання зі сплати лізингових платежів наступають з моменту передачі предмета Лізингу, тобто з дати підписання  Сторонами Акту прийому- передачі предмета лізингу. Строк договору встановлено 48 місяців.  

В забезпечення виконання умов  договору укладено договір поруки з ОСОБА_4 від 08.07.2008 року. ( а.с. 51).

Пунктом 3.3.3.1. Додатку №1  договору Фірсового лізингу – загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів – передбачено право лізингодавця переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів ( ціну договору) у випадку, коли курс гривні по відношенню до долара США , встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж 2% значення коефіцієнта, який за домовленістю  сторін встановлено  5.

Товариство  свої зобов’язання за договором виконало  згідно акта прийому – передачі від 06.08.2008 року було передано вантажний фургон JAC HFC 1045 K ОСОБА_2 ( а.с. 58)

За розрахунком ТОВ « Елемент лізинг» заборгованість ОСОБА_2 по сплаті додаткової винагороди за договором фінансового лізингу складає 31 866, 68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" структура лізингових платежів може включати наступні складові: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Зазначений перелік є вичерпним .

Умова п.3.3.3.1 додатку № 1 до договору фінансового лізингу залежить від зміни курсу долара США по відношенню до гривні, і не пов’язана  із виконанням договору лізингу та не поширюється на формування інших платежів за договором лізингу, тому суд приходить до висновку, що вона є іншим платежем, чим встановлені ч.2 ст. 16 Закону України « Про фінансовий лізинг» та п.5 Договору лізингу.  

Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п’ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена  законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).  

Відповідно до ч.1 ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Недійсність окремої частини  правочину згідно ст. 217 ЦК України не має наслідком недійсності інших його частин і недійсності правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що пункт 3.3.3.1. Додатку №1 договору фінансового лізингу слід визнати недійсним, оскільки його зміст суперечить ч.2 ст. 16 Закону України « Про фінансовий лізинг», а отже порушує вимогу ч.1 ст. 203 ЦК України. У такому випадку  в силу ч.1 ст.. 216 ЦК України вимоги за первісним позовом про стягнення додаткової винагороди за договором фінансового лізингу в сумі 31 866, 68 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати на правову допомогу згідно ч.3 п.2 ст. 79  ЦПК України відносяться до судових витрат.  Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.  

На підтвердження представництва інтересів позивача за зустрічним позовом у справі та оплати витрат на правову допомогу суду надано договір про надання юридичних  послуг і представництво інтересів за дорученням від 20.09.2010 року, яким передбачено права та обов’язки сторін та  попередня оплата в розмірі 1000 грн. та 1000 грн. після винесення рішення суду на користь замовника, , а також квитанція про сплату 1000 грн. юридичних послуг від ОСОБА_6 на рахунок ПП. «Юридична компанія « Канон».  

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Документом, що підтверджує повноваження адвоката як представника може бути також ордер, який видано відповідним адвокатським об’єднанням або договором.  

Права особи, яка надає правову допомогу чітко визначені частиною другою статті 56 ЦПК України.  

Крім того, витрати на правову допомогу підлягають доказуванню у справі, а тому документи, які надані на підтвердження оплати за надання правової допомоги повинні бути належними та допустимими.  

ОСОБА_3 приймав участь у судовому засіданні як представник сторони за дорученням,  документів, що він є адвокатом, чи особою, яка за законом має право на надання правової допомоги суду не надано,  тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вартість правової допомоги, наданої ОСОБА_2 не підлягає відшкодуванню з ТОВ « Елемент Лізинг».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 14, 60, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, ст.203, 215,  533, 632  ЦК України, ч.2 ст. 16 Закону України « Про фінансовий лізинг»,   суд, -  

        В И Р І Ш И В :  

   Відмовити ТОВ « Елемент Лізинг» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення додаткової винагороди в сумі 31 866 грн. 68 коп.

Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ТОВ « Елемент- Лізинг» задовольнити частково.  

Визнати недійсним пункт 3.3.3.1 Договору фінансового лізингу транспортних засобів  № ЭЛ/Кив -0324/ ДЛ, укладеного між ТОВ « Елемент Лізинг» та ОСОБА_2.

В задоволенні інших його вимог відмовити.

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Апеляційна  скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд.  

 Головуюча      Л.В. Хоменко