Справа № 2-742 /10 р.  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  11 серпня 2010 року      Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:  

                                                                       головуючого  - судді   Пархоменка П.І.  

                                                                       при секретарі Горбач Н.Д.,  

                                                                       сторони не з’явилися,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -  

  ВСТАНОВИВ:  

   12.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, щодо невиплати надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, мотивуючи позов тим, що порушується його право на отримання пенсії у більшому розмірі.  

Позивач до суду не з’явився, надіслав до суду заяву (а.с.20) про розгляд справи без його участі.  

Представник відповідача до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданих запереченнях просив справу розглянути без участі представника, позов не визнав з тих підстав, що здійснюючи нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії він керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік було встановлено наступні розміри надбавки до пенсії: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Крім того, зазначив, що за відсутності будь-якого іншого акту, який би врегульовував спірні правовідносини, протягом 2009-2010 років розмір підвищення не змінювався і вказане підвищення до пенсії здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру. За викладених у сукупності обставин просив у задоволенні позову відмовити.  

Вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянином України, що підтверджується копією паспорту (а.с.13). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що підтверджується копією доданого до матеріалів справи відповідного посвідчення (а.с.12) і відповідачем не заперечується.  

Згідно із статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) він має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.  

З 2007 року відповідач виплачував позивачу зазначене підвищення в значно меншому розмірі.  

Згідно п.12. ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2007 року № 489 зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зазначене положення Закону визнано неконституційним.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до ст. 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року підвищення до пенсії виплачувалося позивачу у розмірі встановленому для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.  

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, з 22.05.2008 року ст. 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції. Втім, починаючи з травня 2008 року відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.  

Такі дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абзаці 2 частини 3 ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.  

Зазначене є підставою для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу підвищення до пенсії з 09.07.2007 року  по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позов підлягає задоволенню.    

Керуючись ст.ст.19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” -  задовольнити.  

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області по виплаті пенсії ОСОБА_1 без підвищення її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Бахмацькому районі Чернігівської області провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та здійснити йому відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.    

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Бахмацькому районі на користь ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. (вісім гривень 50 копійок) в повернення судового збору та 37 грн. 00 коп. (тридцять сім гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя  Бахмацького районного суду  

Чернігівської області                                                                                              П. І. Пархоменко