Справа № 2-374/2010 р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25 жовтня 2010 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:  

головуючої- судді Кочура О.О.,  

при секретарі Худорба Р.Г.,  

за участю:

позивача ОСОБА_2,  

представника відповідача Похтеля Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

 встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з даною позовною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла її мати, ОСОБА_5. Померлій на час смерті належав пай на земельну ділянку на підставі відповідного сертифікату. За життя мати позивача зверталася за видачею їй державного акту на право власності на землю на підставі зазначеного сертифікату, проте за життя державний акт отримати не встигла, державний акт був виготовлений вже після її смерті, на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної адмнітрації № 264 від 27 серпня 2002 р. Виготовлений після смерті ОСОБА_5 державний акт на право власності серії НОМЕР_1 на землю посвідчує, що остання за життя мала право на отримання у власність 4,68 гектарів землі на території Шептаківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_3. ОСОБА_2, належним чином прийняла спадщину, що відкрилася після смерті матері. Проте виявилося, що в порядку, визначеному для прийняття спадщини законом України «Про нотаріат», оформлення права власності на земельну ділянку згідно з державним актом на право власності на землю є неможливим. Листом від 12.08.2010 р. № 462/01-14 державного нотаріуса Новгород-Сіверської районної державної нотаріальної контори, викладено, що державний нотаріус вважає неможливим вчинення нотаріальної дії щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки, по-перше, в державному акті допущено помилку в прізвищі матері - «ОСОБА_5» замість «ОСОБА_5», по друге, через те, що спадкодавцем державний акт на право приватної власності на землю не був отриманий за життя. Позивач ОСОБА_2, вважає, що наведені обставини не являються такими, які позбавляють її право отримати земельну ділянку, що виділена в натурі, у власність в порядку спадкування. ОСОБА_5 не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по причині, не залежній від неї. Додатково позивач у позові зазначає, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, таким чином, ОСОБА_2, вважає, що оскільки після виготовлення державного акту відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай), який належав ОСОБА_5, втратив чинність, об'єктом спадкування може бути тільки земельна ділянка, на отримання якої мала право за життя спадкодавець, та яка була виділена в натурі та на яку правовстановлюючий документ був виготовлений вже після її смерті.

Позивач ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Новгород-Сіверської районної державної адміністрації ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та висловися про можливість їх задоволення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав: по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла мати позивача ОСОБА_2,- ОСОБА_5. Померлій на час смерті належав пай на земельну ділянку на підставі відповідного сертифікату. За життя мати позивача зверталася за видачею їй державного акту на право власності на землю на підставі зазначеного сертифікату, проте за життя державний акт отримати не встигла, державний акт був виготовлений вже після її смерті, на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної адмінітрації № 264 від 27 серпня 2002 р. Виготовлений після смерті ОСОБА_5 державний акт на право власності серії НОМЕР_1 на землю посвідчує, що остання за життя мала право на отримання у власність 4,68 гектарів землі на території Шептаківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_3.  

ОСОБА_2, належним чином прийняла спадщину, що відкрилася після смерті матері. Проте виявилося, що в порядку, визначеному для прийняття спадщини законом України «Про нотаріат», оформлення права власності на земельну ділянку згідно з державним актом на право власності на землю є неможливим. Листом від 12.08.2010 р. № 462/01-14 державного нотаріуса Новгород-Сіверської районної державної нотаріальної контори, викладено, що державний нотаріус вважає неможливим вчинення нотаріальної дії щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки, по-перше, в державному акті допущено помилку в прізвищі матері - «ОСОБА_5» замість «ОСОБА_5», по друге, через те, що спадкодавцем державний акт на право приватної власності на землю не був отриманий за життя. Позивач ОСОБА_2, вважає, що наведені обставини не являються такими, які позбавляють її право отримати земельну ділянку, що виділена в натурі, у власність в порядку спадкування. ОСОБА_5 не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по причині, не залежній від неї. Додатково позивач у позові зазначає, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, таким чином, ОСОБА_2, вважає, що оскільки після виготовлення державного акту відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай), який належав ОСОБА_5, втратив чинність, об'єктом спадкування може бути тільки земельна ділянка, на отримання якої мала право за життя спадкодавець, та яка була виділена в натурі та на яку правовстановлюючий документ був виготовлений вже після її смерті.

Підстав у відмові у задоволенні позовних вимог у справі немає.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,68 Га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського вирообництва  на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право  приватної власності на землю за №190.

Відповідно до повідомлення - відповіді з Новгород-Сіверської державної нотаріальної контори, з приводу оформлення майна, що залишилось  після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 до нотаріальної контори  ніхто не звертався, спадкові справи не заводились.

Згідно із ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент смерті.

Враховуючи наведене в ст. 25 ЦК України випливає, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання належності цього майна власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.25, 328, 392, 1261, 1268 ЦК України, ст.212-215, 223 ЦПК України, п.1, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 ?ро судову практику у справах про спадкування" Суд, -

 ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 -  ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 4,68 Га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського вирообництва  на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право  приватної власності на землю за №190.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Головуюча:             О. О. Кочура