Справа № 2-1138/10  

Рішення  

Іменем України  

03 червня 2010 року                                                                                  місто Чернігова  

Новозаводський районний суд міста Чернігова  

в складі:  головуючого – судді Мороз К.В.  

при секретарі       Горбік Т.А.  

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства страхова компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,  

Встановив:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія «Універсальна», Чернігівська філія, третя особа відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, в якому просить визнати рішення відповідача від 30 грудня 2009 року про відмову у виплаті сум страхового відшкодування таким, що не відповідає закону, стягнути з відповідача 7263 грн. 90 коп. страхової виплати з пенею згідно умов договору страхування та 5000 грн. моральної шкоди, яку позивач отримав внаслідок невиконання зобов’язань згідно договору страхування.  

11.05.2010 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати п. 5.1.9 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3110/232/000002 укладеного між позивачем та Чернігівською філією ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» 18.02.2009 року – недійсним, в зв’язку із збільшенням позовних вимог вважати п.1 резолютивної частини раніше поданої позовної заяви п.2 та інші пункти відповідно, п.3 резолютивної частини позову викласти в наступній редакції: «стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» 7541 грн. 10 коп. страхової виплати з пенею згідно умов договору страхування, в іншій частині позовну заяву залишити без змін.  

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача, подані письмові заперечення (а. с. 68-70).  

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомлені, про дату слухання справи сповіщено у встановленому порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.  

Суд ухвалив відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України розглядати справу на підставі наявних доказів у відсутності представника відповідача та представник третьої особи.  

Вислухавши позивача, представник позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що в позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що 18.02.2009 року між ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3110/232/000002 строком на 1 рік – з 19 лютого 2009 року по 18 лютого 2010 року (а.с.8).  

30.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою з проханням сплатити страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 3110/232/000002 від 18.02.2009 року (а.с.18), в готівковій формі.  

Згідно акту № 67 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 26.05.2009 року (а. с. 38) СПД ОСОБА_3 провів ремонт автомобіля ВАЗ-21124, НОМЕР_1, загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 4976 грн. 50 коп.  

30.12.2009 року на адресу позивача повторно був направлений лист якім повідомлялося, що відповідно до п.5.1.9 Договору  страхування ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (а. с. 40)  

Згідно акту про порушення законодавства у сфері фінансових послуг ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» від 28.12.2009 року (а.с.41-42) встановлено, що ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» допущено порушення ст. 16 ЗУ «Про страхування» щодо укладення договорів страхування невідповідно до правил страхування.  

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.  

Статтею 989 ЦК України визначено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, але при цьому договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.  

Згідно ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.  

Згідно ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, а страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.  

Згідно ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків та/або наявності інших підстав, встановлених законом.  

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону   .  

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.  

Згідно ст. 20 ЗУ "Про страхування",   страховик зобов'язаний:  

1) ознайомити   страхувальника   з   умовами   та   правилами страхування;  

2) протягом двох робочих днів,  як тільки  стане  відомо  про настання  страхового  випадку,  вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;  

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату  страхового  відшкодування  у  передбачений  договором строк.  Страховик  несе  майнову  відповідальність  за несвоєчасне здійснення страхової  виплати  (страхового  відшкодування)  шляхом сплати   страхувальнику  неустойки  (штрафу,  пені),  розмір  якої визначається  умовами  договору страхування або законом;  

4) відшкодувати витрати,   понесені   страхувальником   при настанні страхового випадку  щодо  запобігання  або  зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;  

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили   страховий   ризик,   або   збільшення   вартості  майна переукласти з ним договір страхування;  

6)  не  розголошувати  відомостей  про страхувальника та його майнове  становище, крім випадків, встановлених законом.  

Умовами договору страхування можуть  бути  передбачені  також інші обов'язки страховика.  

Згідно ст. 21 ЗУ "Про страхування",   страхувальник зобов'язаний:  

1) своєчасно вносити страхові платежі;  

2) при   укладанні  договору  страхування  надати  інформацію страховикові про всі  відомі  йому  обставини,  що  мають  істотне значення  для оцінки страхового ризику,  і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;  

3)  при  укладенні договору страхування повідомити страховика про  інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;  

4) вживати  заходів  щодо  запобігання  та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;  

5) повідомити страховика про настання  страхового  випадку  в строк, передбачений умовами страхування.  

Умовами договору  страхування  можуть  бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.  

Статтею 16 ЗУ "Про страхування" визначено, що  Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком,  згідно  з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі  настання  страхового  випадку  здійснити  страхову   виплату страхувальнику або іншій особі,  визначеній у договорі страхування страхувальником,  на користь  якої  укладено  договір  страхування (подати   допомогу,   виконати   послугу  тощо),  а  страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені  строки  та виконувати інші умови договору.  

Договори страхування   укладаються   відповідно   до   правил страхування.  

Відповідно до викладених норм Закону України "Про страхування", Цивільного кодексу України, Правил страхування не визначено обов’язку страхувальника отримувати письмову згоду Страховика для самостійної оплати відновлюваного ремонту та купування необхідних запчастин та матеріалів, про що викладено в п. 5.1.9   Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3110/232/000002   , аналогічного висновку дійшли спеціалісти Першого інспекційного відділу інспекційного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ( а. с. 41-42).  

У відповідності до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

Враховуючи, що Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року укладений між сторонами по справі має положення   пункту 5.1.9: "Страхувальник має право самостійно оплачувати відновлювальний ремонт на станції технічного обслуговування чи іншому спеціалізованому підприємстві та купувати необхідні для ремонту запчастини та матеріали (в т.ч. за кордоном)   тільки після попередньої письмової згоди страховика, в іншому разі страховик може відмовити у виплаті або зменшити її розмір   ", які     суперечать змісту Цивільного кодексу України,  Закону України "Про страхування"   , Правил страхування, моральним засадам суспільства, тому позовні вимоги про   визнання недійсним пункт 5.1.9 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №   3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року   підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним умов пункту 5.1.9 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №   3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року   укладеного між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» в частині права Страхувальника самостійно оплачувати відновлюваний ремонт, купувати необхідні для ремонту запчастини та матеріали ( в т. ч. за кордоном) тільки після попередньої письмової згоди Страховика, в іншому разі Страховик може відмовити у виплаті або зменшити її розмір.  

Враховуючи, що судом визнано недійсним   пункт 5.1.9 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №   3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року   укладеного між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» в частині права Страхувальника самостійно оплачувати відновлюваний ремонт, купувати необхідні для ремонту запчастини та матеріали ( в т. ч. за кордоном) тільки після попередньої письмової згоди Страховика, в іншому разі Страховик може відмовити у виплаті або зменшити її розмір, позивачем виконані всі обов’язки визначені Договором, ЗУ "Про страхування" та ст. 989 ЦК України,  відсутні причини відмови виплати страхового відшкодування визначені Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №   3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року   , ст. 991 ЦК України, сума вартості відновлювального ремонту становить 6300 грн. 00 коп., що зазначено в заяві від 30.03.2009 року ( а. с. 18) і визнавалося фактично відповідачем про що свідчить лист третьої особи від 16.09.2009 року ( а. с. 19),  тому з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" підлягає стягненню на користь позивача 6300 грн.00 коп. коштів в рахунок відшкодування шкоди завданої майну автомобілю "ВАЗ 21124  д. р. н. НОМЕР_1.  

  Згідно п.3 ч.1 ст. 20 ЗУ "Про страхування", ст. 992 ЦК України визначено, що   Страховик  несе майнову відповідальність     що   за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового  відшкодування) шляхом сплати страхувальнику  неустойки  (штрафу,  пені),  розмір  якої визначається умовами договору страхування або законом. Пунктом 12.1.1   Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №   3110/232/000002 від 18 лютого 2009 року   визначено, що при порушенні термінів здійснення виплати страхового відшкодування страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,05% від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення. Оскільки відповідач не мав право відмовити у виплати страхового відшкодування з причини відсутності письмової згоди на проведення ремонту автомобіля позивача, при цьому у визначений строк відповідно до заяви позивача від 30 березня 2009 року не виплатив кошти готівкою, тому з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1241 грн. 10 коп. пені за порушення термінів здійснення виплати страхового відшкодування ( 0,05% з суми 6300 грн. складає 3 грн. 15 коп. за один день; прострочення виплати відбулося відповідно до заяви про збільшення позовних вимог – 394 дня; 394 дня * 3 грн. 15 коп. = 1241 грн. 10 коп.).  

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору не визначені підстави відшкодування моральної шкоди, також не визначено в чому полягає моральна шкода відповідно од ст. 23 ЦК України і не надано доказів в обґрунтування цієї частини позовних вимог.  

В порядку ст. 88 ЦПК України судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 72 грн. 64 коп. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 3,13,14, 203, 215, 217, 236, 984, 988, 989, 990,991, 992 ЦК України, Законом України "Про страхування" від   7 березня 1996 року  N 85/96-ВР ( зі змінами)   , суд,  

Вирішив:  

  Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства страхова компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди – задовольнити частково.  

  Визнати недійсними умови пункту 5.1.9 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3110/232/000002 укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" від 18 лютого 2009 року в частині права Страхувальника самостійно оплачувати відновлюваний ремонт, купувати необхідні для ремонту запчастини та матеріали ( в т. ч. за кордоном) тільки після попередньої письмової згоди Страховика, в іншому разі Страховик може відмовити у виплаті або зменшити її розмір.  

  Стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 6300 грн.00 коп. коштів в рахунок відшкодування шкоди завданої майну автомобілю "ВАЗ 21124  д. р. н. НОМЕР_1.  

  Стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 1241 грн. 10 коп. пені за порушення термінів здійснення виплати страхового відшкодування.  

  Стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 судові витрати в  сумі 192 грн. 64 коп..  

  В решті частині позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.  

  Суддя Новозаводського  

районного суду м. Чернігова                                             К.В. Мороз