копія
Справа № 2-1803/10
Рішення
Іменем України
21 серпня 2010 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючої - судді Мороз К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
за участю представника позивача, представника третьої особи, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_1, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення, позов третьої особи, що заявила позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення,
встановив :
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, стягнути з ОСОБА_7 судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі свідоцтва про право власності від 17.04.1986 року являється власником будинку АДРЕСА_1.
25.09.2007 року позивач уклала з відповідачем договір найму житлового приміщення, згідно з яким вона здала в найм відповідачу для проживання кімнату в будинку АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Договором також передбачено, що відповідач реєструється за вказаною адресою та зобов’язується проживати у цьому будинку терміном один рік, тобто даний договір є строковим договором. Договір посвідчено головою вуличного комітету.
27.11.2007 року донька позивача – ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, уклала шлюб з ОСОБА_7 і після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка – ОСОБА_7, разом з відповідачем продовжували проживати в належному позивачу будинку. Одруження з відповідачем виявилося невдалим, спільне життя не склалося, починаючи з кінця 2008 року між подружжям все частіше виникали сварки, ці конфліктні ситуації траплялися із-за неадекватного відношення відповідача до неповнолітньої доньки дочки позивача, тобто до онуки позивача, ОСОБА_8, 1995 року народження. Протягом 2009 року ці сварки переросли у бійки, причиною сварок було те, що відповідач шляхом шантажу примушував її до статевих стосунків, така ситуація штовхнула онуку позивача вчинити самогубство. ОСОБА_9 намагалася захистити свою неповнолітню доньку від посягань відповідача, у зв’язку з вказаним неповнолітня ОСОБА_8 проходила курс реабілітації у психолога.
14 жовтня 2009 року близько 12 год. ОСОБА_9 хотіла вийти з дому, але відповідач не дозволяв їй цього зробити, коли вона йому заперечила, що він не має права так чинити, відповідач побив її. Подібні випадки траплялися і раніше, але ОСОБА_9 боялася чоловіка, терпіла побиття, сварки та приниження і не зверталася до міліції. Останній випадок побиття урвав її терпіння і вона все ж таки звернулась до міліції.
15 жовтня 2009 р. ОСОБА_9 звернулася до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з заявою про нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем. Згідно з актом СМЕ № 1929 від 15 жовтня 2009 р. у ОСОБА_9 малися тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і могли утворитися 14 жовтня 2009 р.
Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 23 жовтня 2009 р. встановлено, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 125 КК України. З ОСОБА_7 проведено профілактичну бесіду та винесено офіційне попередження про недопущення насилля в сім'ї. ОСОБА_9 рекомендовано по факту тілесних ушкоджень звертатись до суду в порядку приватного обвинувачення та на підставі ст. 27 КПК України в порушенні кримінальної справи відмовлено.
25.12.2009 р. до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_9 направила заяву, в якій просила вжити заходів до відповідача, який вступав в статевий зв'язок з її неповнолітньою донькою ОСОБА_8 ЧМВ УМВС України в Чернігівській області за даною заявою було проведено перевірку та 31.12.2009 р. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.
Відповідно до заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.03.2010 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до відповідача про розірвання шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано.
Окрім цього відповідач постійно влаштовує сварки з ОСОБА_9, ображає її нецензурними словами, постійно кричить, погрожує розправою, цими антисуспільними систематичними діями відповідач унеможливлює її проживання з ним.
Такими систематичними діями відповідача до ОСОБА_9 та її неповнолітньої ОСОБА_8 останній унеможлив наше проживання у будинку і ОСОБА_9 разом з донькою змушені були залишити його та жити у соціальному притулку, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Елеваторна, 2.
Відповідно до ч. 4 ст. 168 Житлового кодексу України договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач систематичним порушенням правил суспільного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку.
Наведеними вище систематичними діями по відношенню до ОСОБА_9, її доньки відповідач робить неможливим проживання з ним в одному будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 158 Житлового кодексу України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 Житлового кодексу України укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем.
Договір найму між позивачем та відповідачем укладено 25.09.2007 р. строком на один рік. Угоди про продовження терміну дії цього договору або укладення нового договору найму немає. Таким чином, договір найму на даний час є припинений.
У зв’язку з цим на даний час відсутні правові підстави для проживання та реєстрації відповідача у вказаному вище будинку.
Відповідач, незважаючи на відсутність у нього правових підстав для проживання та реєстрації в будинку АДРЕСА_1, відмовляється добровільно залишити житловий будинок та знятися з реєстрації.
Статтею 157 Житлового кодексу України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу України, відповідно до якої, одним з таких випадків є систематичне порушення наймачем, членами його сім'ї або іншими особами, які проживають разом з ним, правил суспільного співжиття робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 169 Житлового кодексу України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки договір найму припинився, відповідач не має правових підстав проживати в будинку АДРЕСА_1, але відмовляється звільнити житлове приміщення, він підлягає виселенню.
12 липня 2010 року третя особа ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання відповідача втратившим право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1, виселення відповідача з будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, стягнення судових витрат, зазначивши підстави позову аналогічні, як і у позивача ОСОБА_6.
Представник позивача, представника третьої особи, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_1, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити в повному об’ємі.
Представник відповідача – ОСОБА_5 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи ОСОБА_1 просив відмовити повністю.
Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_6 являється власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок ( а. с. 7), довідкою КП "Чернігівського МБТІ" ( а. с. 8), між нею та відповідачем 25 вересня 2007 року був укладений Договір найму ( піднайму) житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, строком на 1 рік( а. с. 9).
Відповідач відповідно до умов договору вселився і зареєструвався в буд. АДРЕСА_1, що підтверджується копією домової книги ( а. с. 20- 22), проживає за даною адресою і на час розгляду справи в суді, що фактично не оспорюється сторонами.
27 листопада 2007 року відповідач зареєстрував шлюб з третьою особою, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_1, який був розірваний відповідно до рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 березня 2010 року ( а. с.19).
Згідно ст. 810 ЦК України, з а договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 821 ЦК України, договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822 - 824 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.
Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
Згідно ст. 158 ЖК УРСР, наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Згідно ст. 168 ЖК УРСР, укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем.
Дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.
Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку (квартирі), а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Згідно ст. 169 ЖК УРСР, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи, що строк дії укладеного між сторонами договору становить один рік, тому до правовідносин між сторонами застосовуються норми ч.1 ст. 822 ЦК України. Оскільки позивач не попередила відповідача у встановлений термін про відмову від укладення договору на новий строк, а відповідач не звільнив помешкання і продовжує проживати, в порядку ч.1 ст. 822 ЦК України, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк, тому відсутні підстави вважати дію договору найма житлового приміщення від 25 вересня 2007 року припиненою і відповідно відсутні підстави для виселення відповідача згідно ст. 169 ЖК УРСР.
Оскільки позивачем не пред’явлені позовні вимоги про розірвання договору найму з причини систематичного порушення відповідачем правил соціалістичного співжиття, які роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку (квартирі), умови договору найму від 25 вересня 2007 року діють, тому відсутні підстави для виселення відповідача на підставі ч.4 ст. 168 ЖК УРСР..
Згідно ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 157 ЖК УРСР, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки вселення відповідача в будинок АДРЕСА_1 відбулося один раз – у вересні 2007 року відповідно до договору найму від 25 вересня 2007 року, повторного вселення, як члена сім'ї власника жилого будинку не відбувалося і позивач, як власник будинку не надавала такого дозволу, тому відсутні підстави для виселення відповідача відповідно до ст. 157 ЖК УРСР.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР, в изнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки в ході судового засідання встановлено, що вселення відповідача, як члена сім'ї, не відбувалося, позивачем та третьою особою не обґрунтовані вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в буд. АДРЕСА_1 і не надані відповідні докази, тому в задоволенні вимог позивача та третьої особи, що заявила самостійні вимоги про визнання ОСОБА_7, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 72, 156, 157,158, 168,169 ЖК УРСР, ст. ст. 405, 810, 821, ч.1, ч.2 ст. 822 ЦК України, суд, -
Вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення – відмовити.
В задоволенні позову третьої особи, що заявила позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова К.В. Мороз