копія
Справа № 2-2148/10
Рішення
Іменем України
25 серпня 2010 року м. Чернігів
Новозаводського районного суду м. Чернігова
в складі: головуючої - судді Мороз К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Яременко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Чернігові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ревес-Чернігів" про зобов’язання вчинення дій та стягнення заробітної плати,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання вчинення дій та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати і просить стягнути з ТОВ "Ревес-Чернігів" 3099 грн. 52 коп. заборгованості по заробітній платі, 3008 грн. 51 коп. середнього заробітку за період вимушеного прогулу, 478 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати, мотивуючи вимоги тим, що в період з 01.12.2008 року по 27.01.2010 року позивач працював в ТОВ "Ревес-Чернігів" менеджером з оплатою праці на рівні мінімальної заробітної плати. Факт наявності трудових відносин підтверджується відміткою директора на заяві про звільнення з роботи за власним бажанням, а також видатковими накладними на поставку продукції підприємцям з роздрібної торгівлі. 13.01.2010 року в зв’язку зі зменшенням обсягів реалізації продукції на вимогу директора позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням, після відпрацювання двох тижнів, директор повідомив про надіслання трудової книжки поштою. 01.03.2010 року дізнався, що трудова книжка не приходила по пошті, а 02.03.2010 року дізнався від директора ТОВ "Ревес-Чернігів", що трудова книжка загублена. В порушення ст. 116 КЗпП України відповідач повинен провести оплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в зв’язку з невидачею трудової книжки. Крім того позивачу не була виплачена належна заробітна плата за жовтень – грудень 2009 року та 27 днів січня 2010 року. За весь період роботи позивачем була використано п’ять днів відпустки, тому з відповідача підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку 478 грн.. В зв’язку з відсутністю трудової книжки позивач був позбавлений можливості влаштуватися на роботу, тому незаконні дії відповідача обмежили право на вільний вибір місця роботи.
Заявою від 23 червня 2010 року позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з ТОВ "Ревес-Чернігів" 3099 грн. 52 коп. заборгованості по заробітній платі, 4282 грн. 44 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки у виплати заробітної плати, 478 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1400 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, судові витрати.
Заявою від 20 липня 2010 року позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з ТОВ "Ревес-Чернігів" 3099 грн. 52 коп. заборгованості по заробітній платі, 4988 грн. 91 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки у виплати заробітної плати, 478 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1400 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Пояснив, що спочатку працював у СПД ОСОБА_3 потім відбулася реорганізація і став працювати у відповідача. З наказом про прийняття на роботу не знайомився, виконував роботу і отримував заробітну плату в конвертах, без відомостей. Товарні накладні взяв у СПД, яким поставлявся товар і на деяких поставив печатку. Запис в трудовій книжці про роботу в ТОВ "Ревес-Чернігів" відсутній.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки позивач ніколи не працював у відповідача і будь-яких трудових відносин між сторонами не існувало. У відповідача доволі великий штат працівників і заробітну плату всі отримують по відомостям. Зміст накладних наданих позивачем не відповідає змісту накладних, які видаються відповідачем, крім того печать була отримана відповідачем лише в грудні 2009 року.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що з травня 2009 року по кінець 2009 року працював в ТОВ "Ревес-Чернігів", коли позивач перебував у відпустці виконував його обов’язки.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає, як торгового представника, проте назви фірми свідок не знає.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивач з кінця 2008 року привозив товар до кінця 2009 року від ЧП "Новоградського" по накладним.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працювала СПД, позивача знає, так як він приходив представником фірми "Ревес" і приймав заявки на товар, кошти за товар віддавала позивачу або експедиторам. Товарні накладні віддала позивачу на його клопотання два місяця назад. Чи укладала вона договір з ТОВ "Ревес-Чернігів" не пам’ятає.
Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і по наданих доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, т рудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і по наданих доказах суд приходить до висновку, що позивачем не надані докази про наявність трудового договору між ним та ТОВ "Ревес-Чернігів", за якою позивач зобов'язався виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а відповідач зобов'язався виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, оскільки трудова книжка позивача не містить даних про термін роботи в ТОВ "Ревес-Чернігів", про що зазначає сам позивач, а надані позивачем докази , а саме видаткові накладні за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року ( а. с. 8-29) не свідчать, що саме відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревес-Чернігів" було постачальником переліченого товару, оскільки постачальником зазначені інші особи СПД ОСОБА_3, Ревес (ОСОБА_3). Печатка ТОВ "Ревес-Чернігів" проставлена на зазначені бланки видаткових накладних проставлена значно пізніше ніж вони видавалися. З показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 не вбачається, що їм відомо про трудові правовідносини між позивачем та ТОВ "Ревес-Чернігів" і крім того суду не надані належні докази про взаємовідносини між свідками та ТОВ "Ревес-Чернігів". Покази свідка ОСОБА_4 також не можуть взятися судом, як належний та допустимий доказ трудових правовідносин між сторонами, оскільки свідок не зазначив в який саме період, він виконував обов’язки позивача в ТОВ "Ревес-Чернігів" і не надав докази про його трудові відносини з ТОВ "Ревес-Чернігів". В той же саме час відповідачем надані докази, що відповідач не перебував у штаті працівників відповідача і йому не виплачувалася заробітна плата, що підтверджується відомостями на виплату грошей ( а. с. 82-94) та штатними розкладами ( а. с. 77-81) і копіями наказів про прийняття на роботу ( а. с. 95-106).
Оскільки позивачем в порядку ст. 60 ЦПК України не надані докази про наявність його трудових відносин з відповідачем ТОВ "Ревес-Чернігів", тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Оскільки в ході судового засідання не знайшов підтвердження факт трудових відносин між сторонами, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 237-1 КЗпП України і крім того належних та допустимих доказів завдання позивачу моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків внаслідок порушення відповідачем законних прав, суду не надано.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " Ревес-Чернігів " про зобов’язання вчинення дій та стягнення заробітної плати – відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова К.В. Мороз