копія
Справа № 2-2504/10
Рішення
Іменем України
12 жовтня 2010 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючої - судді Мороз К.В.
при секретарі Горбік Т.А.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Позивач мотивує свої вимог тим, що 13 листопада 2008 року ОСОБА_3 без відома позивача залишила квартиру, в якій вони проживали з моменту переселення з квартири, розташованої АДРЕСА_2; квартиру вона залишила добровільно, вивізши належні їй, а також і спільні речі. У лютому 2009 року з ініціативи відповідача шлюб між сторонами розірвано. Відповідач намірів повернутися до залишеної квартири фактично не виявила, тому що вона переселилася жити у двокімнатну квартиру, де вона проживала з батьками.
На час переселення відповідача у квартиру, де проживали раніше батьки, вони там уже не жили, тому що переселилися на постійне місце проживання у с. Рябці Чернігівського району, де мають на праві власності будинок.
Відповідач у середині 2008 року звернулася у суд з позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року позивач був зобов’язаний припинити чинити перешкоди відповідачу у користуванні житловим приміщенням. З часу постановлення рішення відповідач не виявляла бажання поселитися в квартирі.
Спірна квартира становить собою однокімнатну квартиру житловою площею 17,2 кв. м., тому відповідач і не проявляє наміру з двокімнатної квартири переселитися у спірну квартиру, яка є службовою і позивач проживає в ній як інвалід 2 групи війни. Позивач вважає, що відповідач, залишивши квартиру за своїм бажанням, поселившись у більш комфортній квартирі, в якій знаходиться все належне відповідачу майно за рішенням суду і на протязі з 19 серпня 2009 року, з часу постановлення рішення про зобов’язання позивача не перешкоджати відповідачу у користуванні житловим приміщенням, не проявив бажання вселитися у спірну квартиру, втратила таке право. Також необхідно прийняти до відома той факт, що вихід відповідача зі спірної квартири був добровільним, з часу виходу її з квартири вона не приймає участі у оплаті комунальних послуг.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольни повністю.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 на даний час не проживає в квартирі позивача, там інша сім'я. В квартирі також зареєстрований старший син позивача. Свідок бачив, як ОСОБА_3 виносила речі з квартири, все було добровільно.
Вислухавши осіб, які брали участь у справі, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач та відповідач зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 в м. Чернігові, також в спірному житловому приміщенні зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що також підтверджується довідкою ( копія а. с.4).
Актом від 03.04.2009 року ( а. с. 8) підтверджується факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 в м. Чернігові, ОСОБА_3 на час обстеження не проживає за даною адресою, і зі слів свідків не проживає з листопада 2008 року, особистих речей не виявлено.
Актом від 30. 10.2009 року ( копія а. с. 9) комісією встановлено, що в АДРЕСА_1 в м. Чернігові встановлено, що в квартирі дійсно зареєстрований і проживає ОСОБА_1, ОСОБА_3 зареєстрована, але фактично проживає за другою адресою, аналогічний акт від 22.06.2010 року ( а. с. 10).
Згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігові від 19 серпня 2009 року ( копія а. с. 20) ОСОБА_1 зобов’язано припинити чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_3 житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 в м. Чернігові, та надати ключі від квартири АДРЕСА_1 у м. Чернігові ОСОБА_3.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року ( копія а. с. 21), рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 02 лютого 2010 року ( копія а. с. 19) рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року та ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року залишено без змін.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2010 року ( а. с. 23) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2407/09 виданого 12.05.2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова.
З акта державного виконавця від 06.09.2010 року( а. с. 34) вбачається, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігові від 19 серпня 2009 року не виконано, під час примусового виконання двері квартири АДРЕСА_1 в м. Чернігові ніхто не відчинив.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР визначений порядок визнання особи такою, що втратила право
користування жилим приміщенням: визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою 39 по вул. Волковича, 21 в м. Чернігові, вбачається, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_3 спірної квартирою і тому суд прийшов до висновку, що порушене право ОСОБА_3 підлягає задоволенню і зобов'язав ОСОБА_1 припинити чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірним житлом та надати їй ключі від вищевказаної квартири.
Враховуючи, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року не виконано, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ( а. с. 23), акта державного виконавця ( а. с. 34) і пояснень самого позивача в судовому засіданні, що рішення суду не виконано і не буде ним виконуватися, зазначеним рішенням суду встановлений факт поважності залишення відповідачкою квартири та не проживання в ній з листопада 2008 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в спірному житловому приміщенні внаслідок перешкод, якій створюються позивачем ОСОБА_1, що виключає можливість застосування положень ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, оскільки причини відсутності відповідача в спірному приміщенні понад шість місяців - є поважними.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 61, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст. 71, 72 ЖК УРСР, суд
Вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова К.В. Мороз