Справа № 2-930-10
Рішення
іменем України
13 жовтня 2010 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Лебідь О.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в спільній сумісній власності подружжя,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що з відповідачкою по даній справі – ОСОБА_2 він перебував в фактичних шлюбних відносинах з 13 грудня 2004 року і по день реєстрації між ними шлюбу. 10 вересня 2005 року відділом РАЦС Сватівського районного управління юстиції була проведена реєстрація шлюбу між ними, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. В зв’язку з цим відповідачка змінила своє прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2. В період фактичних шлюбних відносин вони проживали в будинку АДРЕСА_1, який належав матері відповідачки – ОСОБА_3 . З метою поліпшення їхніх житлових умов та в інтересах родини, ними в травні 2005 року було прийняте рішення про придбання квартири за рахунок отримання грошових коштів банківського кредиту, який буде оформлений на відповідачку. Так, 20 травня 2005 року між відповідачкою та акціонерним поштово – пенсійним банком «Аваль» був укладений кредитний договір № 014\11-43\7200 на суму 16190,30 грн., кошти якого призначались для цільового використання – для придбання трьохкімнатної квартири. В забезпечення боргових зобов’язань був нотаріально посвідчений договір іпотеки . На отримання грошових коштів банківського кредиту, в інтересах їхньої родини, 23 травня 2005 року, був укладений договір купівлі – продажу трьохкімнатної квартири житловою площею 38,6 кв.м., загальною площею 60,3 кв.м., що розташована в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 Державна реєстрація договору, згідно якого у відповідачки ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище) виникло право власності, підтверджується випискою з державного реєстру угод. В теперішній час вони з відповідачкою припинили сімейно – шлюбні відносини і ведення спільного побуту, але продовжують проживати в одному приміщенні. В зв’язку з припиненням шлюбних відносин, між ними стали виникати розбіжності з приводу його майнових прав на квартиру. Так, відповідачка вважає, що власником квартири являється вона і частки в спільному майні подружжя, придбаному в період фактичних шлюбних відносин, не можуть бути рівними, оскільки вони не були на той момент в зареєстрованому шлюбі. Виходячи з цього, відповідачка визнає за ним право лише на 1\3 частину квартири і відповідно, за собою право на 2\3 її частини. Але, відповідно до ст.3 СК України, родину складають особи, які сумісно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я складається на основі шлюбу, кровного родства, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, які не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно до ст. 74 СК України, якщо чоловік та жінка проживають однією родиною, але не перебувають між собою в шлюбі, майно, придбане ними за час сумісного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Письмовий договір, який би встановлював право роздільної власності відповідачки на придбану квартиру, між ними не укладався. В договорі купівлі – продажу квартири від 23 травня 2005 року, також немає ніяких застережень по відношенню його прав на даний об’кт нерухомості. Із норми ч.2 ст. 74 СК України виходить, що на майно, яке являється об’єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які не перебувають в шлюбі між собою, розповсюджується положення глави 8 цього Кодексу. З цього виходить, що дія норми 60 СК України розповсюджується на період перебування в незареєстрованому шлюбі, коли між ними в період сумісного проживання однією родиною і в інтересах сім’ї, за взаємною згодою, були укладені кредитний договір та договір купівлі – продажу майна. Таким чином, згідно до ст. 60 СК, майно, придбане подружжям за період шлюбу, належить подружжю на праві сумісної власності. Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, являється об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, придбане подружжям за час шлюбу, являється їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним з подружжя укладений договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, яке було отримано по цьому договору, являються об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно до ст. 70 СК України, в разі поділу майна, яке являється об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частини майна чоловіка та дружини являються рівними. Таким чином, їхні з відповідачкою частки в праві власності і на вказане майно являються рівними, по 1\2 його частини, не дивлячись не те, що його частка в правовстановлюючому документі не вказана. Із вказаного виходить, що реєстрація права на нерухоме майно, виконана на ОСОБА_2 в період перебування в незареєстрованому шлюбі, не означає того, що вона являється його єдиним власником. Той факт, що в період з 13 грудня 2004 року і по день реєстрації між ними шлюбу в органах РАЦС – 10 вересня 2005 року, він і відповідачка проживали сумісно однією родиною, але не перебували в шлюбі, мали спільний бюджет, вели сумісне господарство, проявляючи взаємну турботу один про одного, мали взаємні права та обов’язки можуть підтвердити свідки, яким також було відомо, що відповідачка тоді вважала його своїм чоловіком. Ці факти відповідачка не оспорює. З 13 грудня 2004 року він почав працювати в центрі електрозв’язку № 6 м. Сватове, мав заробіток і можливість приймати участь в створенні спільного бюджету сім’ї, дострокового погашення відповідачкою боргових зобов’язань перед банком по кредитному договору, а в подальшому і в ремонті квартири. З метою благоустрою квартири та її ремонту, в інтересах родини він взяв споживчий кредит, що підтверджується кредитним договором № 222 від 15.05.2006 р. на суму 4500 грн. Із вказаного виходить, що для виникнення права на спільне сумісне майно, придбане в період сумісного проживання з відповідачкою в незареєстрованому шлюбі, необхідно встановити в судовому порядку юридичний факт – факт сумісного проживання однією родиною. В добровільному порядку визначити частки в оспорюваній квартирі з відповідачкою не вдалось. Просить суд встановити факт сумісного проживання з відповідачкою однією родиною та визначити в спірній квартирі право власності на 1\2 її частину за ним.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги , обгрунтувавши їх вимогами , викладеними в позовній заяві . Позивач суду добавив, що до грудня 2004 р. з відповідачкою вони перебували в дружніх стосунках , він проживав та працював на керівній посаді в цеху електрозв”язку м.Старобільська. В грудні 2004 року він переїхав до м.Сватове для сумісного проживання з відповідачкою, де з 13 грудня 2004 року вони стали проживати разом в фактичних шлюбних стосунках , він відразу ж працевлаштувався , а 10.09.2005 року вони зареєстрували шлюб. Оскільки з початку сумісного проживання, свого житла вони не мали, вони з відповідачкою вирішили придбати квартиру, яку продавала знайома матері відповідачки ОСОБА_6 . Він разом з відповідачкою спочатку віднесли та віддали ОСОБА_6 завдаток в сумі 1000 дол.США , які разом з відповідачкою накопичили за час сумісного проживання , протягом 5 місяців , бо вони обоє працювали , а також їм всіляко допомагали батьки. Після цього була придбана квартира за кредитні кошти, бо власних коштів на придбання квартири не вистачило. Оскільки на той час він щойно переїхав до м.Сватове та заробіток був дещо меншим , ніж у відповідачки, вони вирішили між собою, що договір банківського кредиту буде оформлений на відповідачку. На отримані кредитні кошти , в інтересах їх сім”ї був оформлеий договір купівлі-продажу вказаної квартири, який також оформлено за їх рішенням на відповідачку. Після придбання квартири ними спільно було проведено її ремонт. Просить суд позов задовольнити , оскільки квартиру було придбано з відповідачкою в період фактичних шлюбних відносин , коли вони проживали спільно, однією сім”єю, був спільний бюджет, письмові договори про майнові права вони не заключали, внесений завдаток був також їх спільним, якщо відповідачка і мала свої особисті кошти , які накопичила до їх знайомства та сумісного проживаня, вона їх могла використати в своїх інтересах- придбати собі речі та інше.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, вказавши , що з позивачем вони дійсно сумісно проживали однією родиною в незареєстрованому шлюбі в зазначений в позові період , за час якого була придбана спірна квартира. В даний час їх бюджет був спільним , спільно потім проводили вони ремонт квартири. Однак вважає , що за позивачем слід визначити частку в їх спільній сумісній власності у розмірі лише 1\3 частини квартири , оскільки кошти в сумі 1000 дол. США, які були передані продавцеві квартири ОСОБА_6, як завдаток, були лише її особистими коштами, які вона накопичила для прибдання собі житла ще до знайомства з позивачем , бо мріяла мати своє житло . Оскільки ця сума була значною в придбанні квартири , її частка має становити 2\3 частини цієї квартири, про що надала суду розрахунок частки в сумісній власності. Належність цих коштів ( 1000 доларів США ) саме їй підтверджується лише показаннями свідків , інших доказів на підтвердження цієї обставини на даний час не має. Ці гроші були віднесені та передані ОСОБА_6 разом з позивачем. При заключенні та підписанні нею всіх договорів також був присутнім позивач, письмові договори про майнові права вони не заключали. Просить суд позов задовольнити частково.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила суду факт наявності у відповідачки восени 2004 року коштів в сумі 1000 доларів США . Свідок суду пояснила, що відповідачка є її подругою, вона тоді розповіла, що мріє придбати власне житло, на що і накопичувала ці кошти. Їй також відомо , що відповідачка віднесла кошти в сумі 1000 доларів США , як завдаток за квартиру , однак, що це були саме ті кошти ,стверджувати не може.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що відповідачка є її донькою. Донька накопичила ще до знайомства з позивачем кошти на придбання власного житла в сумі 1000 доларів США, саме які вона і віддала як завдаток за квартиру, яку було придбано з позивачем.
Суд, заслухавши сторони , дослідивши в судовому засіданні надані ними докази, оцінивши їх у сукупності, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлагають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст.74 Сімейного кодексу України- якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно , набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
В судовому засіданні відповідачем визнано факт сумісного проживання однією родиною в незареєстрованому шлюбі з позивачем в період з 13 грудня 2004 року і по день реєстрації шлюбу – 10 вересня 2005 року та належність спірної квартири до їх спільної сумісної власності .
Згідно ст.60 ЦПК України- обставини , визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню .
Згідно ст.370 ЦК України- у разі виділу частки із майна , що є у спільній сумісній власності , вважається , що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними .
Статтею 70 СК України встановлено , що у разі поділу майна , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу ,крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 ст.61 СК України встановлено , що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім”ї , то гроші , інше майно, які були одержані за цим договром , є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.63 СК України- дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Доводи відповідача про необхідність відступу від засади рівності часток у їхньому спільному майні , яким є квартира , через внесення нею власних коштів на її придбання , є безпідставними та не заслуговують на увагу в зв”язку з наступним.
Частинами 2, 3 статті 70 СК України передбачено можливість в окремих випадках відступу від засади рівності часток подружжя , якими є обставини , що мають істотне значення , зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім”ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім”ї. За рішенням суду часта майна дружини, чоловіка може бути збільшена , якщо з нею , ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Такі обставини по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 215, 224-233, 367 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт сумісного проживання однією родиною в незареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 13 грудня 2004 року і по день реєстрації шлюбу – 10 вересня 2005 року.
Визначити за ОСОБА_1 частку в спільній сумісній власності подружжя у розмірі 1\2 частини трьохкімнатної квартири житловою площею 38,6 кв.м., загальною площею 60,3 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С У Д Д Я О.А. Г А Ш И Н С Ь К А