Справа №2-191/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем               україни  

  13 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:  

головуючого -        судді  Самсонової О.А..  

при секретарі -       Півень Я.В.,  

за участю:  

представників позивача – ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,  

відповідача – ОСОБА_3,  

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,  

представників третіх осіб – Теслюк Н.Г.,  Лобач Ю.О., Ахметова М.У.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м   .   Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Полтави, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 про встановлення факту проживання, визнання права користування жилим приміщенням і реєстрації за місцем фактичного постійного проживання,  за позовом третьої особи Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київського РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області (Відділення ГІРФО) про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов’язання зняти їх з реєстраційного обліку, за позовом третьої особи Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 до ОСОБА_3 про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди. В позові посилалась на те, що у червні 2008 року вона дізналась про те, що відповідач самовільно зайняв квартиру АДРЕСА_1, якою користувалась позивач, та в якій була зареєстрована разом з сином. Оскільки відповідач зайняв вказане житло самовільно, позивач просила суд виселити його з жилого приміщення та стягнути на її користь 3000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.  

Під час розгляду справи судом 11.08.2010 року третя особа ГЖЕД №7 звернулась до суду з самостійним позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з мотивів не проживання в цьому жилому приміщенні понад встановлені законом строки без поважних причин. Просила зняти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з реєстраційного обліку за даною адресою.  

Також 11.08.2010 року третя особа ГЖЕД №7 звернулась до суду з самостійним позовом до ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_1 як такого, що вселився в цю квартиру самовільно.  

Відповідач ОСОБА_3 13.08.2010 звернувся до суду з зустрічним позовом до Територіальної громади м.Полтави, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та ГЖЕД №7 про встановлення факту проживання, визнання права користування жилим приміщенням і реєстрації за місцем фактичного постійного проживання. В зустрічному позові посилався на те, що в квартиру АДРЕСА_1 він вселився не самовільно, а з дозволу начальника ПП «ЖЕК – 1». Квартиру, що перебувала в занедбаному стані, він привів до ладу, та тепер в ній проживає. У зв’язку з цим просив суд встановити факт постійного проживання у вказаній квартирі, визнати за ним право користування цим жилим приміщенням та здійснити реєстрацію за місцем його постійного проживання. Також, посилаючись на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 понад встановлені законом строки в спірному житлі не проживають без поважних причин, просив суд визнати їх такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням.  

В судове засідання позивач ОСОБА_8 не з’явилась, уповноваживши представляти її інтереси ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2  

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги ОСОБА_8, посилаючись на викладені в заяві обставини.  Проти позовних вимог ГЖЕД №7 та ОСОБА_3 заперечили, в їх задоволенні просили відмовити.  

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_8 та ГЖЕД №7 заперечили, в їх задоволенні просили відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 просили задовольнити в повному обсязі.  

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, ГЖЕД №7 Теслюк Н.Г. позови ГЖЕД №7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. В задоволенні первісного позову ОСОБА_8 та зустрічного позову ОСОБА_3 просила відмовити в повному обсязі.  

Представник третьої особи Територіальної громади м.Полтави, яка є відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3, та відповідача Виконкому Полтавської міської ради Ахметов М.У., представник третьої особи Управління житлово-комунального господарства Лобач Ю.О. позовні вимоги ГЖЕД №7 підтримали в повному обсязі, проти позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_3 заперечили, просили відмовити в їх задоволенні.  

Третя особа ОСОБА_9, який є відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 та за позовом ГЖЕД №7, в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності (а.с.45).  

Треті особи - Київський РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області (Відділення ГІРФО) та ПП «ЖЕК-1», які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.  

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для можливого відкладення розгляду справи, керуючись ст.169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в  судове засідання не з’явились.  

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,  показання свідків, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.  

Судом встановлено, що квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 згідно ордеру №741 від 04 вересня 1969 року був ОСОБА_11, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с.6,8).  

Нова адреса спірної квартири – АДРЕСА_1.  

За життя квартиронаймача ОСОБА_11 у вказаній квартирі 24.01.1995 року були зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які постійно в ній не проживали (а.с.7).  

Зазначене підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:  

актом ГЖЕД №7 від 29.07.2010 року про не проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вказаній квартирі,  

показаннями свідка ОСОБА_12, яка суду пояснила, що була знайома та товаришувала з родиною ОСОБА_11, тому знає їх дочку ОСОБА_8. Також суду пояснила, що ОСОБА_8 перестала проживати з батьками, коли вийшла заміж та виїхала до Росії. В Полтаву вона приїздила доглядати матір, яка тривалий час хворіла, приїздила на похорон до батька та ще декілька разів. Останнім часом не приїздить, оскільки їй в Полтаві ніде жити, бо квартиру її батьків самовільно зайняв інший чоловік;  

показаннями свідка ОСОБА_14, яка суду пояснила, що дружила з матір’ю ОСОБА_8, тому знає всю сім’ю ОСОБА_11. ОСОБА_8 після закінчення інституту виїхала за направленням в Росію, там вийшла заміж та народила сина. В Полтаву приїздила навідувати батьків. Коли хворіла її мама, приїздила також, жила тут, доглядала матір. Приїздила на похорон батька. Після того також приїздила;  

показаннями свідка ОСОБА_15, яка пояснила, що сім’ю ОСОБА_8 знає з 1988 року, коли свідок почала проживати в «Авіамістечку». На цей час ОСОБА_8 з сином ОСОБА_9 в спірній квартирі вже не проживали. Після смерті матері  позивача її батько проживав разом з ОСОБА_17, з якою свідок також знайома. Востаннє свідок ОСОБА_8 бачила на похоронах батька. Після смерті ОСОБА_11 в цій квартирі проживали квартиранти. Хто і на яких умовах їх вселив в цю квартиру, свідок не знає, але знає тих людей як порядних, тому вважає, що самовільно вони вселитися не могли, лише з чийогось дозволу;  

показаннями свідка ОСОБА_17, яка суду пояснила, що справді стала проживати разом з ОСОБА_11, коли після смерті дружини він залишився сам. Дочка з ним не проживала, разом з сім’єю жила в м.Азов у Росії. ОСОБА_11 навіть намагався зняти її та онука з реєстрації за адресою своєї квартири;  

даними довіреності серії ВЕВ №770599, виданої ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_1 для здійснення представництва її інтересів в суді, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу 25.09.2006 року, в якій зазначено, що ОСОБА_8,   громадянка Російської Федерації   , паспорт НОМЕР_1, виданий 14 липня 2006 року ВВС Азовського району Ростовської області,   мешкає   за адресою: АДРЕСА_2. Особа ОСОБА_8 нотаріусом встановлена, дієздатність перевірена (а.с.19);  

даними довіреності №61 АБ 214365, виданої ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_1 для здійснення представництва її інтересів в суді, посвідченої нотаріусом м.Азов та Азовського району Ростовської області 02.10.2009 року, в якій зазначено, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,   громадянка Російської Федерації   , уродженка м.Полтави, паспорт НОМЕР_1, виданий 14 липня 2006 року ВВС Азовського району Ростовської області,   зареєстрована   за адресою: АДРЕСА_2. Особа ОСОБА_8 нотаріусом встановлена, дієздатність перевірена (а.с.92);  

даними акту обстеження комісією ПП «ЖЕК-1» жилого приміщення від 12 травня 2008 року, згідно якого комісією оглянуто матеріальні житлові умови квартири АДРЕСА_1 (квартиронаймач якої помер). Згідно акту на момент обстеження вхідні двері відкриті, на підлозі знаходиться велика кількість використаних шприців та порожніх пляшок з-під алкогольних напоїв. Житлові умови не відповідають санітарно-технічним умовам проживання, за даною адресою рахується борг за надання житлово-комунальних послуг (а.с.48);  

даними адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області від 13.07.2010 року б/н, згідно яких ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.130).  

Суд критично оцінює пояснення представників позивача ОСОБА_8 про те, що позивач та її син ОСОБА_9 мали намір постійно проживати в спірній квартирі, вже знайшли роботу в м.Полтаві, але на заваді цьому став відповідач ОСОБА_3, який самовільно вселився в їх квартиру. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9, будучи громадянами Російської Федерації, посвідки на проживання, дозволу на працевлаштування в Україні не отримували.  

  Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - місце проживання - адміністративно-територіальна  одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.  

  Жодним з наданих суду доказів не підтверджується факт проживання ОСОБА_8 або ОСОБА_9 в м.Полтаві в період  понад шість місяців на рік. Крім того, як громадяни іншої держави вказані особи дозволу на перебування на території України в період понад три місяці не отримували.  

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_8 разом з сином ОСОБА_9, які є громадянами Російської Федерації,  постійно проживають в м.Азов Ростовської області, спірною квартирою користувались час від часу - лише відповідно до сімейних обставин, у зв’язку з відвідуванням рідних чи доглядом за ними.  

Спірна квартира ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 не бронювалась.  

В порушення вимог Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” ОСОБА_8 та ОСОБА_9  перебувають  на реєстраційному обліку  в  квартирі АДРЕСА_1, але за місцем реєстрації не проживають.  

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України   наймач або член його сім’ї може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, зокрема, за умови,  що не проживає в ньому  без поважних причин понад шість місяців.  

Обов’язковою умовою визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є відсутність особи без поважних на те причин.  

Поважність причин відсутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за даною адресою   судовому засіданні   не знайшла підтверджень, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ГЖЕД №7,  визнати їх такими, що втратили право користування  жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) та зобов’язати відділення ГІРФО Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області  зняти відповідачів  з реєстраційного обліку за даною адресою.  

Факт періодичної сплати позивачем чи її представником квартплати по спірній квартирі наведених висновків суду не спростовує.  

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в спірну квартиру вселився у травні 2008 року, одержавши дозвіл директора ПП «ЖЕК-1» на приведення приміщення в належний стан та на тимчасове проживання у ньому. Вказаний дозвіл викладений у формі наказу № 25 від 14.05.2008 року. Наказ містить посилання на акт обстеження жилого приміщення ПП «ЖЕК-1»  від 12.05.2008 року, але не містить точної адреси жилого приміщення, в якому дозволено проживати ОСОБА_3 (а.с.49).  

Порядок забезпечення громадян житлом визначений чинним законодавством України.  

Відповідно до ст.31 ЖК України громадяни, які  потребують  поліпшення  житлових умов,  мають  
право на одержання у користування  жилого  приміщення  в  будинках державного   або   громадського   житлового   фонду   в   порядку, передбаченому законодавством України.  

  Згідно ст.36 ЖК України облік громадян,  які  потребують  поліпшення  житлових  умов, здійснюється,  як  правило,  за  місцем  проживання  у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.  

  Як пояснив суду відповідач ОСОБА_3 на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, він не перебував.  

Відповідно до ст.42, ст. 43, ст. 47  ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам,  які перебувають на  обліку  потребуючих  поліпшення житлових умов, в порядку черговості та в межах встановлених норм жилої площі.  

Статтею  51 ЖК України передбачено, що жилі приміщення  в  будинках  житлового  фонду  місцевих  Рад народних   депутатів  надаються  громадянам  виконавчим  комітетом районної,  міської,  районної в місті,  селищної,  сільської Ради народних  депутатів.  

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності Територіальної громади міста Полтави, та знаходиться на балансі ГЖЕД №7.  

Як передбачено ст.58 ЖК України, на підставі  рішення  про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського  житлового  фонду  виконавчий  комітет районної,  міської,  районної  в місті,  селищної,  сільської Ради народних  депутатів  видає  громадянинові  ордер,  який  є  єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.  

ОСОБА_3 ордер на спірну квартиру не видавався, будь-якого рішення виконавчим комітетом Полтавської міської ради про виділення йому цього житла не приймалось.  

ПП «ЖЕК-1» як виконавець житлово-комунальних послуг жодним чином не наділявся повноваженнями щодо розподілення житлової площі, в тому числі в межах колишнього «авіамістечка». Тому дозвіл начальника ПП «ЖЕК-1», наданий відповідачу ОСОБА_3 на тимчасове проживання,  не є підставою для вселення в квартиру.  

Також суд бере до уваги, що площа спірної двокімнатної квартири значно перевищує встановлені норми забезпечення жилою площею м.Полтаві на 1 особу.  

Оскільки вселення в квартиру ОСОБА_3 здійснено без додержання встановленого законом порядку, за відсутності відповідного рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради та  ордера, суд розцінює дії відповідача як самовільне зайняття ним жилого приміщення.  

Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК України особи, які самовільно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.  

Тому суд вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ГЖЕД №7 про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права користування цим жилим приміщенням та здійснення реєстрації його місця проживання за вказаною адресою необхідно відмовити.  

Позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту його постійного проживання в квартирі АДРЕСА_1 з 14 травня 2008 року задоволенню також не підлягають.  

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України У судовому порядку  можуть  бути  встановлені  факти,   від   яких  залежить  виникнення,  зміна  або  припинення особистих  чи  майнових  прав  фізичних  осіб,  якщо  законом   не визначено іншого порядку їх встановлення.  

Оскільки ОСОБА_3 вселився та став проживати в спірній квартирі самовільно, право на користування цим житлом він не набув.  

Крім того, заперечуючи проти основного позову та підтримуючи свій зустрічний позов, ОСОБА_3 посилається на те, що ним був отриманий від директора ПП «ЖЕК-1» дозвіл на   тимчасове   проживання  в спірній квартирі. З огляду на цю обставину його вимоги щодо встановлення факту   постійного   проживання в цьому житлі є взагалі не обґрунтованими.  

Тому в задоволенні його вимог про встановлення факту постійного проживання в квартирі також необхідно відмовити.  

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_3 підлягає виселенню з вказаної квартири як особа, яка самовільно зайняла жиле приміщення, їх права порушені не були, відповідно захисту не підлягають, в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди, та зустрічного позову ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Полтави, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ГЖЕД №7 про встановлення факту проживання, визнання права користування жилим приміщенням і реєстрації за місцем фактичного постійного проживання необхідно відмовити.  

Позовні вимоги ГЖЕД №7 необхідно задовольнити в повному обсязі.  

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

Позов Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Київського РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області (Відділення ГІРФО) про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов’язання зняти їх з реєстраційного обліку задовольнити.  

Визнати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ).  

Зобов’язати Київський РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області (Відділення ГІРФО) зняти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ).  

Позов Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 до ОСОБА_3 про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення задовольнити.  

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.  

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди, та зустрічного позову ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Полтави, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 про встановлення факту проживання, визнання права користування жилим приміщенням і реєстрації за місцем фактичного постійного проживання –відмовити в повному обсязі.  

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ГЖЕД №7 на відшкодування понесених судових витрат кошти в розмірі по 22 грн. 75 коп. з кожного.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ГЖЕД №7 45 грн. 50 коп. на відшкодування понесених судових витрат.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні - в 10-денний термін з дня одержання копії рішення.  

  Головуючий                 О.А.Самсонова