Справа № 2-а-148/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

                   27 жовтня 2010 року                                                                                            м. Перечин

 Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.,  

при секретарі – Багара Н.М.,  

з участю позивача — ОСОБА_1,  

відповідач – не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшого лейтенанта міліції Куртанича Тараса Степановича про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 143506 від 04 жовтня 2010 року, -

 В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 04 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Т.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 № 022778. Згідно вказаного протоколу, він керуючи автомобілем марки ГАЗ-3221 д/н НОМЕР_2 о 11 год. 30 хв. у м. Ужгород по вул. Другетів, не надав перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 ПДР України. З даним протоколом, він не погодився та пояснив інспектору, що при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу пішоходи на такому не знаходилися. Однак, всупереч його поясненням, цього ж дня інспектором ДПС ВДАІ та АТІ  з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом Куртанич Т.С., винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 143506, згідно якої його визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Вищевказану постанову вважає незаконною, та такою, що винесена з грубим порушенням ст. ст. 24, 55, 59 Конституції України, ст. ст. 33, 245, 251, 268, 280 КУпАП. Тому, на підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.  

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 14 жовтня 2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням                          ч. 6  ст. 71 КАС України.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.  

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

У судовому засіданні встановлено, що 04 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Тарасом Степановичем, складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 № 022778, згідно якого ОСОБА_1, 04 жовтня 2010 року о 11.30 год. в м. Ужгород по вул. Другетів, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ-3221» д/н НОМЕР_2, не надав перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 3).

Також встановлено, що цього ж дня інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Тарасом Степановичем, на підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 143506 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. (а.с. 4).

Як убачається із постанови, що оскаржується, в такій не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано пояснення позивача з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем під час керування транспортним засобом вимоги п.18.1 ПДР України, а саме те, що керуючи транспортним засобом, останній не надав перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав інспектор ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Т.С. встановив, що позивач порушив правила дорожнього руху.

Згідно п. 18.1 Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, при винесенні постанови суб’єктом владних повноважень інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Тарасом Степановичем вчинено ряд порушень вимог ст. 280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу тощо.  

Пленум Верховного Суду України Постановою № 14 від 23 грудня 2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п. 24).  

Згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України № 111 від 27 березня 2009 року взаємовідносини працівника ДПС з учасниками дорожнього руху мають ґрунтуватися на принципах дотримання законності, забезпечення свободи та недоторканності особи, забезпечення її прав, уважному, доброзичливому і поважному ставленні до громадян (п. 28.1).

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Враховуючи те, що при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 17, 18, 70, 71, 86, 159-163 КАС України, ст. ст. 222, 251, 258, 288 КУпАП, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України,  затвердженої наказом  МВС 27  березня 2009 року за № 111, суд, -  

   П О С Т А Н О В И В :

Позов -   задовольнити  .

Визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 143506 від 04 жовтня 2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району старшим лейтенантом міліції Куртанич Тарасом Степановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити .  

Постанова суду відповідно до ст. 171-2 КАС України є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

  Головуючий:                                       «підпис»                                           Чепурнов В.О.  

В І Р Н О :  

Суддя Перечинського районного  

с    у    д   у                                                                                           Чепурнов В.О.