Справа № 2-763/2010 р.  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

 09 липня 2010 року            смт. Станиця Луганська

 Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого                                                              Соболєва Є.О.,

при секретарі                                                             Сухаревській Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання незаконними дії УПФУ щодо відмови у перерахунку підвищення пенсії як дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка звернулася з цим позовом до суду, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо невиплати їй з 01.01.09 р. по теперішній час підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати УПФУ в Станично-Луганському районі провести перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.09 р. по теперішній час; зобов’язати відповідача надалі сплачувати їй підвищену пенсію у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується її пенсійним посвідченням. Позивачка посилається на вимоги ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак, не зважаючи на вказані вимоги закону, відповідач відмовив їй у перерахунку підвищення пенсії як дитині війни за 2009 рік і по теперішній час.

До початку судового засідання позивачка, не змінюючи підстав позову, уточнила свої вимоги, в яких, замість визнання протиправною бездіяльності відповідача, просила визнати незаконними його дії щодо відмови їй у перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни, в іншій частині вимоги залишила тими ж, просила справу розглянути за її відсутності.

Від відповідача та третьої особи надійшли заперечення проти позову та письмове пояснення відповідно, в яких вони просили відмовити в задоволенні позову, справу розглянути без участі їх представників.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.       

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивачки, а.с.5).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ця норма закону з 22 травня 2008 року до цього часу  не скасовувалась, не змінювалась та не зупинялась.

На цей час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії до цього часу в розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де пенсія за віком повинна у відповідний період дорівнювати прожитковому мінімуму встановленому згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік зі змінами і доповненнями та ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодесу України спори з  приводу  призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним   громадянам,   виплат   за    загальнообов'язковим державним  соціальним  страхуванням  та інших  соціальних виплат, соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового  майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав і інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З письмової відповіді та заперечення відповідача видно, що позивачці з 01.01.09 р. підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалось виходячи з положень постанови КМУ № 530 від 22.05.08 р. в розмірі 49,80 грн., що дорівнює 10% від мінімальної пенсії за віком.  

За таких обставин, суд, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, переконався в тому, що відповідач, відмовивши позивачці у перерахунку цього підвищення до пенсії, діяв неправомірно, тому слід задовольнити вимоги позиваки щодо визнання неправомірними дій відповідача стосовно відмови у перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання УПФУ в Станично-Луганському районі зробити перерахунок та виплату несплаченого підвищення до пенсії.

Разом з цим, що стосується періоду перерахунку підвищення до пенсії суд вважає зазначити наступне.

Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 травня 2009 року позивачці задовольнялись вимоги щодо перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до вимог наведеного вище закону починаючи з 22.05.08 р., що свідчило про те, що УПФУ в Станично-Луганському районі повинно було перерахувати і виплачувати підвищення відповідно до закону до прийняття змін у цей закон, але не менш ніж до дня ухвалення рішення Станично-Луганським районним судом Луганської області.

Як вбачається з постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.09 р. постанова Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14.05.09 р. була змінена, та було визначено кінцевий термін сплати підвищення до пенсії позивачу - по 31.12.08 р., чим йому фактично було відмовлено у перерахунку підвищення до пенсії за період з 01.01.09 р. по день прийняття судом першої інстанції відповідного рішення.

Таким чином, виходячи з того, що за період з 01.01.09 р. по 14.05.09 р. з цього предмету та з цих же підстав вже приймалися судові рішення, які слід враховувати як обов’язкові при розгляді цієї справи, суд вважає вимоги позивачки щодо перерахунку пенсії як дитині війни  слід задовольнити не з 01 січня 2009 року як вона просить, а з 15 травня 2009 року – наступного дня після винесення постанови Станично-Луганським районним судом Луганської області по день прийняття цього рішення.

Суд також вважає необґрунтованою вимогу позивачки щодо зобов’язання відповідача в майбутньому сплачувати підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог закону, оскільки в майбутньому ці вимоги закону можуть бути змінені, скасовані, чи їх дія буде призупинена.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволені позову з відповідача на користь позивача  слід стягнути ? частку усіх судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду, крім судового збору, який у цій же частці слід стягнути з Державного бюджету України, оскільки Пенсійний фонд звільнений від сплати судового збору.  

Крім того, враховуючи, що відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивачка при зверненні до суду повинна була сплачувати судовий збір у сумі 3,40 грн., а не 8,50 грн., суд вважає необхідним виходячи з положень ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України повернути позивачці надмірно сплачений судовий збір.

Керуючись, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від  19.12.2006 року № 489-V, Законами України «Про Державний бюджет України на 2009-2010 роки»,  ЗУ «Про прожитковий мінімум», ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

  ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 15.05.09 р. по 09.07.10 р..

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити на користь  ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії з урахуванням здійснених виплат виходячи з  30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15 травня 2009 року по 09 липня 2010 року.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на користь  ОСОБА_1 18,50 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, половина суми що були сплачені позивачкою при зверненні до суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 грн. – половину суми судового збору, що були сплачені позивачкою при зверненні до суду.

Зобов’язати управління Державного казначейства України в Станично-Луганському районі повернути  ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 5,10 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня його винесення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана без попередньої подачі заяви на апеляційне оскарження у строк, передбачений для подачі цієї заяви.

 Головуючий: