Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання - Прохорович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 16 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації товариства “Залізничник”, Здолбунівської міської ради Рівненської області, комунального підприємства “Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішень незаконними, скасування реєстрації права власності,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 16 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Рішення Здолбунівської міської ради від 05 березня 2009 року № 46 “Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2” визнано незаконним та скасовано.
Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.03.2009 року на квартиру АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_2. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при його постановленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Рішення № 46 про приватизацію спірного житла приймав виконавчий комітет Здолбунівської міської Ради 25 лютого 2009 року, а не Здолбунівська міська Рада 05 березня 2009 року.
Вважає, що суд безпідставно визнав недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру та скасував його.
Накладення 12 лютого 2009 року арешту на зазначену вище квартиру ………………………………………………………………………………………………………
Справа 22-1628 Головуючий у суді І інстанції - Шуляк А.С.
Категорія № 57 Доповідач – Шимків С.С.
проводилося в той час, коли він не був її власником і жодним чином не міг здійснити її відчуження.
Інші види забезпечення позову не застосовувалися і жодної заборони вчиняти дії по оформленню права приватної власності на це житло не було.
Здолбунівська міська Рада не має доступу до Єдиного реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна і вона не була повідомлена про арешт квартири у зв”язку з чим її дії по оформленні приватизації не можна визнавати протиправними.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій покликається на його незаконність та необгрунтованість через порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає, що Здолбунівська міська рада та виконавчий комітет цієї ради не мали права передавати кімнату гуртожитку, де вони проживали, у власність громадській організації товариству забудовників “Залізничник”, а в подальшому ОСОБА_2, що позбавило її права на житло.
Просить змінити рішення Здолбунівського районного суду від 16 серпня 2010 року, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Здолбунівської міської Ради не мав права приймати рішення про оформлення права власності на спірне житло та видавати свідоцтво про право власності на нього, оскільки останнє знаходилося під арештом.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
Судом встановлено, що спірна квартира знаходиться в житловому будинку № 25 А по вул. Старомильській в м. Здолбунові, який належить на праві приватної власності Громадській організації товариства забудовників “Залізничник” (а.с. 26).
Пунктом 4 Статуту даної громадської організації встановлено, що за заявою члена товариства при повній оплаті ним пайового внеску Товариство зобов”язане передати у власність члену товариства надане йому у користування житлове приміщення (а.с. 31).
Відповідач ОСОБА_2, як член Громадської організації товариства забудовників “Залізничник”, сплативши повністю пайовий внесок, використав своє право на приватизацію спірної квартири № 49 (а.с. 14).
За правилами ст. 151 ЦПК України забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа , заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Арешт майна – це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Прийняття рішення про оформлення за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру та видача йому свідоцтва про право власності на це житло, реєстрація права власності на нього не може свідчити про несумлінність дій ОСОБА_2 чи органу місцевого самоврядування, які були би направлені на відчуження чи знищення, знецінення квартири.
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що арешт на спірну квартиру місцевим судом у даній справі, як того вимагає ст. 151 ЦПК України , не накладався.
Ухвала суду від 12 лютого 2009 року, яка покладена в основу судового рішення, була винесена в іншій справі - за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності, яка судом ще не розглянута.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення позову не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним у цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконними рішення Здолбунівської міської Ради від 14 жовтня 2004 року № 937; рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської Ради від 23 липня 2008 року № 276/1; зобов”язання КП “Здолбунівське міське БТІ” скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, проведену на ім”я ОСОБА_2; повернення зазначеної квартири на баланс Здолбунівської міської Ради місцевий суд правильно виходив з того, що позивачка не має права такої вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Здолбунівської міської Ради від 14 жовтня 2004 року № 937 передано на баланс Громадської організації товариства забудовників “Залізничник” приміщення гуртожитку по вул. Старомильській в м. Здолбунові, 25 з метою реконструкції вказаного об”єкта під житло (а.с. 21).
Рішенням Здолбунівського міськвиконкому від 23 липня 2008 року № 276/1 оформлено право приватної власності на житловий будинок по вул. Старомильській, 25 А в м. Здолбунові за Громадською організацією товариства забудовників “Залізничник” та видано відповідне свідоцтво про право власності (а.с. 24).
Таким чином, житлове приміщення переведено із статусу гуртожитку в статус житлового будинку.
Хоча позивачка і проживає у спірному житлі, однак вона не належить до тих суб”єктів, які мають право ставити питання про визнання зазначених вище рішень органу місцевого самоврядування стосовно даного житлового будинку незаконними в цілому, оскільки вона є мешканкою лише окремої квартири в ньому.
У зв”язку з цим, місцевим судом на законних підставах відмовлено їй у задоволенні решти позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково вказав, що рішення про оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 приймалося Здолбунівською міською Радою 05 березня 2009 року під № 46.
Фактично, вказане рішення № 46 було прийняте виконавчим комітетом Здолбунівської міської Ради 25 лютого 2009 року (а.с. 14).
Керуючись ст.ст. 303, 309 п.п. 1, 3, 4, ч. 1, 313-314, 316 ЦПК України, на підставі п.п. б п. 10 ст. 30 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 16 серпня 2010 року в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 25 лютого 2009 року № 46 “Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2” та визнання незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.03.2009 року на квартиру АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_2 скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до громадської організації товариства “Залізничник”, Здолбунівської міської ради Рівненської області, комунального підприємства “Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 25 лютого 2009 року № 46 “Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2” та визнання незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.03.2009 року на квартиру АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_2 - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Хилевич