Категорія №6.19

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2010 року Справа № 2а-5719/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                   Захарової О.В.

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.

за участю:

представника позивача:          Дерік Л.В. (довіреність від 05.01.2010 )

представника відповідача:          Мозолев В.О.(довіреність №01/4-10-682 від 04.01.2010)

        розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Первомайського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення суми виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю,-   

                                                                  ВСТАНОВИВ:

        26 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Первомайського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення суми виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю.

          В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.06.2009 ОСОБА_3, який був вивільнений з ВП шахта „Золоте ДП „Первомайськвугілля" 09.06.2009 за ст. 40 п.1 КЗпП України в зв'язку з скороченням чисельності працівників, звернувся до Первомайського міського центру зайнятості як шукаючий роботу.

           02.07.2009 йому був наданий статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. 05.10.2009 ОСОБА_3 надав до центру зайнятості копію судового рішення по справі № 2-932 від 11.09.2009 та копію наказу від 23.09.2009 за № 254/к по ВП шахта „Золоте ДП „ Первомайськвугілля" про поновлення на роботі з 10.06.2009. За період перебування на обліку у центрі зайнятості з 25.06.2009 по 23.09.2009 йому була виплачена матеріальна допомога по безробіттю у сумі 3140,02 грн.

          Так само, ОСОБА_4, вивільнений 09.06.2009 з ВП шахта „Золоте" ДП „Первомайськвугілля" за ст. 40 п.1 КЗпП України в зв'язку з скороченням чисельності працівників, 01.07.2009 звернувся до Первомайського міського центру зайнятості як шукаючий роботу. 08.07.2009 йому був наданий статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. 09.12.2009 року ОСОБА_4 надав до центру зайнятості копію рішення суду по справі № 2-925 від 30.11.2009 та копію наказу від 08.12.2009 за 320/к по ВП шахта „Золоте" ДП „Первомайськвугілля" про поновлення на роботі з 10.06.2009. За період перебування на обліку у центрі зайнятості з 01.07.2009 по 03.12.2009 йому була виплачена матеріальна допомога по безробіттю у сумі 3106 грн.31 коп.

Загальна сума виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю за безробітних, яких було поновлено на роботі ВП шахта „Золоте" ДП „Первомайськвугілля" ОСОБА_3, ОСОБА_4 складає 6246, 33 грн.

          На підставі ч.4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець повинен відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітним у разі поновлення їх на роботі за рішенням суду.

          Первомайський міський центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду, має право представляти інтереси Фонду та звертатися з позовом до суду.

Позивач просить стягнути з ДП «Первомайськвугілля» на користь Первомайського міського центру зайнятості матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 6246,33 за безробітних ОСОБА_3, ОСОБА_4, яких було поновлено на роботі за рішенням суду.

         У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

            Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, суду пояснив, що позивачем в позовній заяві невірно зазначено, що роботодавець повинен відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Пункт 4 ст. 35 вищезазначеного закону чітко вказує: «Із роботодавця утримуються суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду». Тобто закон надає право виконавчій дирекції фонду своїм рішенням, без звернення до суду, утримувати у роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Щодо наданих до позовної заяви довідки про отриманий дохід ОСОБА_3 за період з 02.07.2009 по 23.09.2010 та довідки про отриманий дохід ОСОБА_4 за період з 08.07.2009 по 3.12.2009, то звертаємо увагу суду на той факт, що вказані довідки (без номеру та дати їх видачі) видані для подання у орган праці та соціального захисту населення до відділу субсидій. Вважаємо відсутність у позовній заяві належного розрахунку сплачених сум ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та документального підтвердження про отримання вказаних сум, як відсутність доказів по справі. Крім іншого, Первомайському міському центру зайнятості стало відомо про поновлення ОСОБА_4 на роботі - 09.12.2009, про поновлення на роботі ОСОБА_3 - 05.10.2009.  Згідно до п.2. ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав чи інтересів. В даному випадку строк для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення з ДП «Первомайськвугілля» суми виплаченого забезпечення ОСОБА_4 закінчився 09.05.2010, а відносно стягнення суми виплаченого забезпечення ОСОБА_3 05.03.2010. Позивачем адміністративний позов подав після закінчення строків, встановлених законом, не надані докази щодо отримані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначених у позовній заяві сум забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, що є підставою для залишення позовних вимог позивача без задоволення.

          У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,  оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

         Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

            Пунктом 7 ч.1  ст. 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне   страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 (далі Закон №1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

        Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом (ч.2 ст. 8 Закону №1533).

          Згідно із ч.1 ст. 12 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості (ч.2 ст.12 Закону №1533).

          Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, за змістом ч.2 ст.12 Закону №1533, серед інших, виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків; контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах; представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

          Отже, позивач у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, який у спірних відносинах реалізує владні управлінські функції на основі законодавства та справи за його участю підпадають під визначення «справи адміністративної юрисдикції», наведеної у п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

      Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття  визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000.

        Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

          Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної  підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом  Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

          За змістом п.2 ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 державна служба зайнятості, серед інших, в установленому законодавством порядку має право подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати; стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов’язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

          Судом встановлено, що 09.06.2009 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були звільнені з ВП шахта „Золоте ДП „Первомайськвугілля" за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв'язку з скороченням чисельності працівників (витяги з трудової книжки, а.с.5, 12).

          25.06.2009 ОСОБА_3 звернувся до Первомайського міського центру зайнятості, 02.07.2009 йому був наданий статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. Так само, 01.07.2009 ОСОБА_4 звернувся до Первомайського міського центру зайнятості як шукаючий роботу та 08.07.2009 йому був наданий статус безробітного з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. Зазначені обставини підтверджуються персональними картками осіб, які звернулися до центру зайнятості (а.с.6, 14).

          Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 11.09.2009 ОСОБА_3 було поновлено на посаді технолога 1 категорії відокремленого підрозділу шахта «Золоте» ДП «Первомайськвугілля» з 10.06.2009 (а.с.7-9).

          Наказом ВП шахта „Золоте ДП «Первомайськвугілля» від 23.09.2009 за № 254/к ОСОБА_3 поновлений на посаді з 10.06.2009 (а.с.10).

          ОСОБА_4 було поновлено на посаді інженера – програміста ВП шахта «Золоте» з 10.06.2009 на підставі рішення Первомайського міського суду Луганської області від 30.11.2009 та Наказу ВП шахта „Золоте ДП «Первомайськвугілля» від 08.12.2009 за № 320/к (а.с.15-16,18).

          Сторонами визнається, що зазначені судові рішення не були оскаржені, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були поновлені на відповідних посадах відповідно до рішень суду та їм була виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу.

       За період перебування на обліку у центрі зайнятості з 25.06.2009 по 23.09.2009 ОСОБА_3 Первомайським міським центром зайнятості була виплачена матеріальна допомога по безробіттю у сумі 3140,02 грн.

          ОСОБА_4 за період перебування на обліку у центрі зайнятості з 01.07.2009 по 03.12.2009 виплачена матеріальна допомога по безробіттю у сумі 3106 грн.31 коп.

          Частиною 4 ст.35 Закону №1533 із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

          Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку (ст. 39 Закону №1533).

         Згідно зі ст.7 Закону України  № 1533  одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

          Відповідно до п.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»  застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

           Згідно з п.3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

            Розмір нарахованої і виплаченої Первомайським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у сумі 3140,02 грн. та ОСОБА_4 у сумі 3106,31 грн. підтверджується Довідками про нарахування допомоги по безробіттю та Довідками про перераховані суми допомоги по безробіттю.

        До теперішнього часу кошти в загальній сумі 6246,33 грн.  до Первомайського міського центру зайнятості не перераховані.

          Стосовно посилань представника відповідача на застосування строку звернення до суду відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України суд зазначає наступне.

         Відповідно до частин 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Судове рішення про поновлення на посаді ОСОБА_3 було постановлено 11.09.2009 та стосовно ОСОБА_4 30.11.2009. Вказані судові рішення одержані Первомайським міським центром зайнятості 05.10.2010 та 09.12.2009.

          Адміністративний позов про стягнення суми виплаченого забезпечення поданий до суду 26 липня 2010 року, тобто в межах річного строку – до 11.12.2010 та 30.11.2009.

           Таким чином, суд зазначає, що перебіг строку для подання позовних вимог позивача до суду складав один рік.

          Відповідно до ч.5 ст.99 КАС України (зі змінами, внесеними розділом ХII «Прикінцеві положення» Закону України від 03.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 03.08.2010) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Суд вважає, що оскільки зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вступили з 03.08.2010, застосування шестимісячного строку звернення до суду починається з 03.08.2010 року.

       За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

         Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         З приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

          Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Представником позивача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження, тому суд прийшов до висновку, що позивачем доведено належними засобами доказування правомірність позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

         В судовому засіданні 13 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

           Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                ПОСТАНОВИВ:

        Адміністративний позов Первомайського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення матеріальної допомоги по безробіттю задовольнити повністю.  

          Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» (і.к. 32320594) на користь Первомайського міського центру зайнятості матеріальну допомогу по безробіттю, виплачену безробітним, яких було поновлено на роботі за рішенням суду в сумі 6 246,33 грн. (шість тисяч двісті сорок шість гривень 33 копійки).

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

       Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

         Повний текст постанови складено 18 жовтня 2010 року.

           СуддяО.В. Захарова