Справа № 22ц-6473/10 Суддя першої інстанції - Сотська С.О.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Рішення
Іменем України
9 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2010 року у справі за
позовом
ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області (далі – УПФ) про захист соціальних прав,
встановила:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Він зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на отримання державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ).
Посилаючись на те, що розмір виплачуваних йому пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, а відповідач відмовив йому у перерахунку, позивач просив визнати протиправною таку відмову та зобов’язати відповідача провести перерахунок державної та додаткової пенсій з січня 2005 року.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПФ щодо перерахунку пенсій позивачу. Зобов’язано УПФ у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 0,75 % мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 квітня 2007 року по 1 травня 2010 року.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1-4 категорій, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 ст.54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, в усіх випадках розміри пенсій не можуть бути меншими, ніж по ІІ групі інвалідності – вісім мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього ж Закону інвалідам ІІ групи цієї категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачуються у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок державної пенсії ОСОБА_2 з 1 липня 2008 року відповідач здійснював відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року, якою встановлено, що така пенсія для інвалідів ІІ групи цієї категорії не може бути меншою 1090 грн.
Нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 22 травня 2008 року відповідач здійснював відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка передбачає розмір додаткової пенсії для осіб цієї категорії – 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Встановлені цими нормативними актами суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком за цей же період.
Суд першої інстанції вірно вважав, що при визначенні норми права, за якою має визначатися розмір державної та додаткової пенсії позивачу, слід виходити з пріоритетності законів над підзаконними актами, та положень статей 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Отже, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796- ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законами про Державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 ст.28 Закону Закон № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Цей висновок не суперечить змісту ухвали Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року № 27 –У/2009, в якій також зазначено про наявність прогалин у законодавчому регулюванні цього питання.
Колегія суддів не погоджується й з посиланням УПФ на частину 5 статті 54 Закону № 796-ХІІ щодо повноважень Кабінету Міністрів, оскільки останньому надано право визначати порядок обчислення пенсій по інвалідності, а не змінювати їх розмір, встановлений законом.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для реалізації відповідної програми не може бути прийняте до уваги, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для відмови у поновленні порушених прав громадян, а питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Безпідставним є також посилання відповідача на неможливість нецільового використання коштів, оскільки суд не вирішував питання про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Разом з тим, при визначенні строку, з якого відповідач має здійснити перерахунок пенсій позивачеві, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.
Позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсій лише в січні 2010 року (ас.6-8), не погодившись з відмовою, він оскаржив її до суду шляхом подачі вказаного позову. Інших доказів звернення матеріали справи не містять й позивачем не надано, тому перерахунок зазначених пенсій необхідно здійснювати з січня 2010 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п.2 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області щодо здійснення перерахунку ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 державну пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період, з 1 січня 2010 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: