Справа № 22ц- 3887/10 Головуюча суду 1-й інстанції - Гречана С.І.
Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Рішення
Іменем України
9 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів – Мурлигіної О.О., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання – Голубкіній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 року у справі за
позовом
ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі – УПФ) про захист соціальних прав,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до УПФ, в якому зазначав, що він як особа, яка має правовий статус дитини війни, має право на доплату (підвищення) до пенсії, передбачену Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Тому просив зобов’язати УПФ здійснити перерахунок та виплату такого підвищення за 2006-2007 роки.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність постанови та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило.
Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог, судом вони не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Також не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин, у тому числі і станом на 9 липня 2007 року, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовуються для встановлення заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, вирішивши вірно спір, суд не зазначив в постанові розмір підвищення щодо якого він виник, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково .
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 року змінити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанову районного суду в іншій частині залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: