КОПІЯ
справа №2-2356/2010р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до погребного кооперативу «Весна», ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, зобов’язання прийняти в члени ПК «Весна», визнання незаконним та скасування протоколу засідання правління ПК «Весна» та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 Оскільки остання була членом погребного кооперативу «Весна», при житті повністю сплатила пайовий внесок, вона була власником погребу АДРЕСА_1. Після смерті позивач у встановлений строк, передбачений Цивільним Кодексом України у редакції 1963 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримав, так як був відсутній правовстановлюючий документ. Вважає, що у 2006 році голова правління ПК «Весна» незаконно передав погреб АДРЕСА_1 у користування ОСОБА_2 Просив суд встановити факт прийняття спадщини – погреба АДРЕСА_1 у ПК «Весна», визнати за ним право власності на спадкове майно – пайовий внесок в сумі 2тис. карбованців, зобов’язати правління кооперативу «Весна» прийняти його в члени кооперативу.
У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги. Просить суд: встановити факт прийняття ним спадщини – погреба АДРЕСА_1 у ПК «Весна», який належав його матері ОСОБА_3; визнати за ним право власності на спадкове майно – зазначений погреб; зобов’язати правління ПК «Весна» прийняти його в члени кооперативу замість вибулої матері ОСОБА_3; визнати незаконним та скасувати протокол №1 від 22.09.1999р. засідання правління ПК «Весна», відповідно до якого погріб АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_3 визнано власністю кооперативу «Весна»; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати йому спірний погреб.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ПК «Весна» та відповідачка ОСОБА_2 до суду не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку: оскільки отримання відповідачами повісток виявилось неможливим, у місцевій газеті «Слово» від 10.07.2010р. було надруковано оголошення про розгляд справи в суді о 12.00 липня 19.07.2010р.
Оскільки представник відповідача та відповідачка ОСОБА_2 до суду на вказаний час не з’явились, від них не надійшло повідомлення про причини неявки, суд за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3, яка за життя, а саме 29.10.1994р. залишила заповіт на ім’я позивача, заповівши останньому все своє майно де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалось. Позивач, згідно ст.549 ЦК України (у редакції 1963 року) у шестимісячний термін звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №32 щодо майна померлої ОСОБА_3 28.01.2000р. позивач отримав три свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно, на яке видано зазначені свідоцтва складається з: 12/25 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель (АДРЕСА_2), 10 простих іменних акцій ВАТ «Київський дослідний завод торговельного лікування», грошові внески, що знаходяться на зберіганні в ощадному банку (а.с.88-100). Саме зазначене майно у 2000р. позивач вказав у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.89).
ОСОБА_3 за життя була членом погребного кооперативу «Весна», що підтверджується витягом зі списку членів БПК «Весна», згідно якого остання сплатила 586крб. пайових внесків та квитанцією №181 від 10.08.1992р. зі штампом ПСК «Весна» про сплату 2000куп. на будівництво погреба.
У позовній заяві позивач зазначає, що спірний погреб не був включений до спадкової маси, оскільки у матері не було правовстановлюючих документів на нього. Таким чином, сам позивач підтверджує той факт, що він знав про існування спірного погреба, але з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на нього не звертався з моменту відкриття спадщини по даний час (протягом п’ятнадцяти років).
У матеріалах справи (а.с.52) мається довідка, згідно якої заборгованість після смерті ОСОБА_3, а саме з 1995 по 2005р. перед ПК «Весна» складає 165,50грн. Отже, позивач фактично не вступив у володіння спірним погребом – не користувався ним і не сплачував пайові внески згідно Статуту кооперативу, у всякому випадку, доказів про користування спірним погребом після смерті спадкодавця представником позивача не надано.
Відповідно п.5 Статуту ПК «Весна» власники погребів щорічно сплачують пайовий внесок в сумі, що встановлена правлінням кооперативу. В разі несплати пайових внесків протягом трьох років власники виключаються з членів кооперативу з поверненням їм балансової вартості й експлуатаційних витрат на утримання погреба. Погреб переходить у власність кооперативу (а.с.12,73).
З метою додержання вимог Статуту членами правління кооперативу було вирішено визнати спірний погріб власністю кооперативу «Весна», що підтверджено відповідним протоколом від №1 від 22.09.1999р. (а.с.62).
16.04.2006р. відповідачка ОСОБА_2 звернулась до голови правління кооперативу «Весна» з заявою про прийняття її у члени кооперативу і переоформлення на її ім’я погребу АДРЕСА_1. Того ж дня її заява була задоволена і відповідачкою сплачено перший внесок в сумі 586грн. (а.с.53,54).
Згідно абз.2,3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може бути звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Встановлено, що позивач не звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме гараж АДРЕСА_1 у ПК «Весна» , тому, відповідно, відмова нотаріуса у оформленні права на спадщину не видавалась.
Представником позивача не доведено, а судом не встановлено, що позивач прийняв спадщину – спірний погреб АДРЕСА_1 в ПК «Весна» після смерті власника – спадкодавця ОСОБА_3, тому у задоволенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини та, відповідно, визнання права власності на погреб АДРЕСА_1 у ПК «Весна» слід відмовити. Відтак, підстави для зобов’язання правління ПК «Весна» прийняти позивача у члени кооперативу відсутні. Позивач не позбавлений права і можливості звернутись з відповідною заявою до правління ПК «Весна» у загальному порядку.
Крім того, вимога позивача про визнання незаконним та скасування протоколу №1 від 22.09.1999р. є необґрунтованою, оскільки не відповідає ст.11 ЦК України.
Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 правомірно володіє спірним погребом, а тому вимога про витребування з її володіння та передачу позивачу погреба АДРЕСА_1 у ПК «Весна» є безпідставною.
На підставі ст.549 ЦК (у редакції 1963 року), керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, погребного кооперативу «Весна», ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, зобов’язання прийняти в члени ПК «Весна», визнання незаконним та скасування протоколу засідання правління ПК «Весна» та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у порядку, передбаченому ст.294 ЦПК України.
СУДДЯ