УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Британчука В.В.,
суддів: Скавроніка В. М., Юденко Т.М.,
прокурора Ємця А.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула 20 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області,українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, працюючого директором ТОВ «СК-Модуль», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, та засуджено:
- за ч. 1 ст. 366 КК України – до обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 367 КК України – до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік, без застосування штрафу.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з
позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік.
Справа № 11-а-1410 Категорія – ч. 2 ст. 367 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Квасневська Н.Д. Доповідач Скавронік В.М.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю один рік, та на нього покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою йому змінено на підписку про невиїзд і звільнено з-під варти в залі суду.
Як вказано у вироку, ОСОБА_2, неналежно виконуючи службові обов’язки директора ТОВ «СК-Модуль» через несумлінне ставлення до них, не надав ОСОБА_4, яка фактично складала податкову звітність підприємства, податкові накладні постачальників за квітень, червень та вересень 2008 року, що надають право на включення сум вартості товарів до податкового кредиту підприємства, в результаті чого вона, в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року безпідставно включила до податкового кредиту даного Товариства суми податку на додану вартість без підтверджуючих документів (податкових накладних), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати податку на додану вартість за квітень, червень та вересень 2008 року на загальну суму 3 635 716 грн., тим самим держаним інтересам були завдані збитки, що більше ніж в двісті п’ятдесят разів перевищують встановлений законодавством оподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, в березні 2006 року у невстановлений слідством час ОСОБА_2, з метою отримання ліцензії на зайняття будівельною діяльністю, достовірно знаючи ліцензійні умови її провадження, не маючи реальної можливості їх виконати, надав до відділу ліцензування та атестації будівельної діяльності Державного комітету України з будівництва та архітектури завідомо неправдиві відомості щодо штатної укомплектованості
ТОВ «СК-Модуль» інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій.
Тобто, за вироком суду ОСОБА_2 вчинив службове підроблення та службову недбалість.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікації злочинів просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_2 покарання в зв’язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, та засудити:
- за ч. 1 ст. 366 КК України – до обмеження волі на строк два роки з
позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 367 КК України – до позбавлення волі на строк чотири
роки з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки і штрафом у розмірі двохсот неоподатковуваний мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого
покарання більш суворим, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки і штрафом у розмірі двохсот неоподатковуваний мінімумів доходів громадян.
Запобіжний захід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, захисника і засудженого, які проти апеляції заперечували, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без зміни з наступних підстав.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів ним повністю визнана, судом доведена і підтверджується сукупністю досліджених судом і наведених у вироку доказів.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України є правильною.
Вказане в апеляції не оспорюється.
Колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора про те, що призначене судом ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок м’якості, що тягне за собою скасування вироку та постановлення нового вироку апеляційним судом.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_2 виду і розміру основного і додаткового покарань та звільненні від відбування основного покарання суд правомірно врахував, що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, щиро кається, своїми правдивими показаннями сприяв розкриттю злочину, має на утриманні дружину, його стан здоров’я, зокрема те, що він хворіє на виразку шлунку тощо.
За таких даних про особу засудженого та конкретних обставин справи рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_3. від відбування основного покарання з випробуванням є обґрунтованим і законним, яке відповідає не тільки вимогам кримінально-процесуального закону, а й рекомендаціям Пленуму Верховного Суду України, викладеними ним в постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, з відповідними змінами та доповненнями.
Так, згідно із ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, відноситься до категорії не тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України – до злочинів середньої тяжкості, тобто вчиненні ОСОБА_2 злочини не є тяжкими чи особливо тяжкими.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме такий вид призначеного ОСОБА_2 покарання, у т. ч. основного, від відбування якого його звільнено на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, будь-яких підстав до задоволення апеляції, скасування вироку суду першої інстанції та постановлення відносно ОСОБА_2 нового вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.
Судді Британчук В.В. Скавронік В.М. Юденко Т.М.