УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА  

    ПОСТАНОВА  

Іменем України  

  Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі     ОСОБА_3 - особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, його захисника  ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, при секретареві Гарібян К.Є. розглянув  11 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 року, якою  

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,  

  визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 124 КпАП України, та  на нього накладено адміністративне стягнення у виді  штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.  

  Як вказано у постанові, ОСОБА_3 11 січня 2010 року о 14 год., керуючи автомобілем «Мазда 323», державний номерний знак НОМЕР_1, на регульованому перехресті біля буд. № 23 на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві, при повороті ліворуч при зеленому сигналі основного світлофору, в порушення вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху не дав дорогу автомобілю марки «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку прямо, що призвело до зіткнення та механічного пошкодження вказаних транспортних засобів.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.  

  ОСОБА_3 просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги, пропущений з поважних причин.  

Згідно з матеріалами справи (а. с. 27 зв., 36) отримав копію постанови судді лише 03.03.2010 року, а вже 12.03.2010 року, згідно дати на штампі, що міститься на поштовому конверті, він подав апеляційну скаргу на пошту, тобто за виключенням вихідних – у визначений ст. 294 КпАП України  десятиденний строк.  

За таких обставин апеляційний суд визнає причини пропуску ОСОБА_3 строку на подання апеляційної скарги поважними і поновлює  його.  

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_5, свідків, дослідивши обставини справи та заслухавши заключне слово учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.  

Апеляційний суд повністю погоджується з рішенням судді суду першої інстанції, яке є вмотивованим і ґрунтується на досліджених судом доказах в їх сукупності, і не вбачає необхідності у викладенні в даній постанові його висновків, оскільки вони знайшли своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.  

ОСОБА_3 пояснив апеляційному суду про те, що він не порушував Правил дорожнього руху, оскільки ОСОБА_5, порушивши вимоги п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, почав переїжджати перехрестя на червоний сигнал світлофора, не дав йому можливості здійснити поворот ліворуч, внаслідок чого і відбулось зіткнення автомобілів.  

ОСОБА_5 в своїх поясненнях заперечував проти вказаних тверджень ОСОБА_3  

Дослідивши обставини ДТП, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності апеляційний суд не бере до уваги зазначені вище доводи ОСОБА_3, оскільки будь-які дії ОСОБА_5, навіть якщо б було доведено, що він рухався на перехресті на червоний сигнал світлофора, не перебувають в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою і за  умови доведеності його вини в   порушенні вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, він мав би  нести відповідальність лише за дане порушення.  

Твердження ОСОБА_3 про те, що він вправі був повернути  ліворуч на червоний сигнал світлофору є безпідставними, оскільки, як правильно зазначив в своїй постанові суддя суду першої інстанції, за правилом, встановленим п. 16. 6 Правил дорожнього руху, «повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного  засобу зобов’язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч».  

Як вбачається зі змісту даного правила, лише при увімкненому зеленому сигналі основного світлофору водій нерейкового транспортного засобу має право здійснити маневри повороту  ліворуч або розвороту.  

Таким чином, у будь-якому випадку перед здійсненням маневру повороту ліворуч ОСОБА_3 зобов’язаний був пропустити автомобіль «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку прямо.  

Навіть якщо  погодитись з доводами апеляційної скарги про те,  що ОСОБА_5  почав перетинати перехрестя на червоний сигнал основного світлофора, ОСОБА_3 мав би дочекатись поки вказаний сигнал зміниться на зелений і тільки після цього,  надавши дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч,   на зелене світло основного світлофору   повернути ліворуч.  

Дане припущення апеляційного суду  не стосується доведеності вини ОСОБА_3, яка повністю підтверджується викладеними в постановах суддів районного та апеляційного судів, а лише ілюструє неспроможність та безпідставність  його доводів про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.  

Факт   порушення ОСОБА_5 вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху не знайшов підтвердження в ході судового розгляду.  

Протокол про дане адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 не складався,  провадження у справі відносно нього не  розпочиналось.  

Таким чином, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування постанови судді відносно нього.  

    Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд  

  постановив:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову   судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 року відносно нього – без зміни.  

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Суддя Апеляційного суду  

міста Києва В.М. Скавронік