УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
Іменем України
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_3 - особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, при секретарі Гарібян К.Є., розглянув 11 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді від 24 червня 2010 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого приватним підприємцем, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів на строк два роки.
Як вказано у постанові, ОСОБА_3, 27.05.2010 року в 00 год. 15 хв. в м. Києві, на просп. Перемоги, керуючи автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння, що підтверджено результатами медичного огляду, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність його вини у вчиненому та правильність кваліфікації його дій, просить постанову змінити та замінити накладене на нього стягнення на штраф у розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн., оскільки за характером своєї роботи він використовує транспортний засіб як єдине джерело заробітку, на його утриманні знаходиться батько, який не працює, тому що не може знайти роботу, і він батька та свого кума, інваліда 1 групи ОСОБА_4, його малолітніх дітей, віком 5 місяців та 2 роки, хрещеним батьком яких він є, вимушений постійно доставляти на своєму автомобілі в лікарню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили зазначені вище обставини, дослідивши матеріали справи, надавши ОСОБА_3 заключне слово та перевіривши доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення та зміни постанови судді суду першої інстанції в частині адміністративного стягнення з наступних підстав.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, повністю ним визнана і підтверджується доказами, що містіться в матеріалах справи та зазначені в оскаржуваній постанові, зокрема фактичними даними, викладеними в Протоколі про адміністративне правопорушення Серії АА № 457306 від 27 травня 2010 року (а. с. 1).
ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні наведені в даному протоколі обставини вживання ним 100 г сухого вина і щиро каявся, запевнивши, що подібне він не вчинить вдруге.
Факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп’яніння підтверджено Висновком щодо результатів його медичного огляду, проведеного лікарем Київської міської наркологічної клінічної лікарні в 0 год. 52 хв. 27.05.2010 року приблизно через півгодини після того, як він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками ДАЇ (а. с. 2).
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 130 КпАП України як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння є правильною, оскільки вона підтверджується доказами у справі.
Апеляційний суд вважає, що в порушення вимог ст. 33 КпАП України при накладені на ОСОБА_3 стягнення за адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції недостатньо врахував його особу, ступінь його вини у скоєному, обставину, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення – його щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують дану відповідальність.
Суддею районного суду не дотримані рекомендації Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про судову практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму за 2008 рік, із змісту яких (п. 28) випливає, що суд при притягненні особи до адміністративної відповідальності повинен мотивувати в постанові, з яких саме причин він вважає за неможливе застосувати до неї більш м’яке адміністративне стягнення в межах санкції відповідної статті КпАП України. Вказане мотивування в оскаржуваній постанові відсутнє.
Як встановлено, ОСОБА_3 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, з його пояснень, пояснень його батька та свідка ОСОБА_4 має потребу в наданні їм допомоги у виді перевозки транспортом та доставки їм ліків та продуктів харчування, згідно з даними, які зазначені в Інформаційній картці, виданій ВДАЇ Солом’янського району м. Києва, впродовж року не притягувався до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе змінити постанову судді та замінити накладене на ОСОБА_3 стягнення на більш м’яке – штраф, який, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення визначити у передбаченому санкцією ч. 1 статті 130 КпАП України максимальному розмірі - двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді має бути змінена з зазначених підстав.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року, відносно ОСОБА_3 змінити.
Накладене на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки замінити на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
В решті постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
міста Києва В.М. Скавронік