Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 року справа №2а-21837/09/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шишов О.О.
суддів Сіваченка І.В., Горбенко К.П.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій В.Г.
за участю
представника позивача Клиновського Д.В.
представника відповідача Артеменко І.М.
представника третьої особи Нікітіна В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 липня 2010 року у справі № 2а-21837/09/1270 (суддя Ушаков Т.С.)
за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
до Луганської міської ради
терті особи Міське комунальне підприємство «Теплозабезпечення»,
Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», Міське комунальне підприємство «Міськводоканал», Міське комунальне підприємство «Луганськ- Житло», Міське комунальне підприємство «Благоустрій «Жовтневого району», Міське комунальне підприємство «Жилсервіс», Міське комунальне підприємство «Жилкомфорт»
про визнання протиправними та скасування рішень від 14.09.2004 року № 23/4 та від 27.09.2005 року № 36/6
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року Прокурор м.Луганська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганської міської ради, треті особи Міське комунальне підприємство «Теплозабезпечення», Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», Міське комунальне підприємство «Міськводоканал», Міське комунальне підприємство «Луганськ- Житло», Міське комунальне підприємство «Благоустрій «Жовтневого району», Міське комунальне підприємство «Жилсервіс», Міське комунальне підприємство «Жилкомфорт» про визнання протиправними та скасування рішень від 14.09.2004 року № 23/4 та від 27.09.2005 року № 36/6 про надання пільг щодо сплати податку на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Луганська міська рада вийшла за межі своїх повноважень чим порушило норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.07.05р. № 280/97-ВР, Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251/ХІІ, Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93р. № 56-93, а також ч.2 ст.19 Конституції України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 липня 2010 року у справі № 2а-21837/09/1270 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно рішенню Конституційного Суду України від 16.02.2010 року у справі № 5-рп/2010, органи місцевого самоврядування мають право надавати пільги щодо сплати податку на додану вартість.
З постановою позивач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом не взято до уваги доводи відповідача щодо відсутності у міської ради права встановлювати пільги з податку на прибуток підприємств та не наведено жодного обґрунтування, окрім посилання на рішення Конституційного суду України від 16.02.2010 року по справі № 1-5/2010. Також відповідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановленим законом.
У судовому засіданні представник позивача – Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача у зв’язку її необґрунтованістю та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін яка прийнята на підставі законності та всебічною обґрунтованістю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом встановлено, що 14.09.2004 року відбулося чергове пленарне засідання Луганської міської ради, на якому було прийнято рішення № 23/4 «Про внесення змін до міського бюджету на 2004 рік та цільової програми соціального захисту населення на 2004- 2005 роки «Турбота». Цим рішенням була встановлена з 01 жовтня 2004 року та до кінця 2004 року додаткова пільга щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, та звільнено від його сплати у розмірі 100 відсотків ЛМКП «Теплокомуненерго» та МКП «Теплозабезпечення».
Пунктом 4 Рішення 23/4, Луганською міською радою ЛМКП «Теплокомуненерго» та МКП «Теплозабезпечення» у 4 кварталі 2004 року були 100 відсоткова звільнені від сплати податку на прибуток підприємств, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.
27.09.2005 року на пленарному засіданні Луганської міської ради було прийнято рішення № 36/6 «Про внесення змін до міського бюджету на 2005 рік», п.6 якого внесені зміни до п.4 рішення Луганської міської ради в частині встановлення нульової ставки податку на прибуток для ЛМКП «Теплокомуненерго» та МКП «Теплозабезпечення», а п.7 Рішення № 36/6 з 01.10.2005 року до кінця 2005 року встановлено нульову ставку податку на прибуток для ЛМКП «Теплокомуненерго, МКП «Міськводоканал», МКП «Луганськ – житло», МКП «Благоустрій Жовтневого району», МКП «Жилсервіс», МКП «Жилкомфорт».
10.01.2006 року Господарським судом Луганської області було винесено постанову, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року апеляційне подання прокурора м. Луганська та апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року у справі № 8/667н-ад залишено без задоволення, постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року касаційні скарги прокурора м. Луганська та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 17.03.2009 року скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року та рішення Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У даній постанові Верховний Суд України зазначив, що встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які б передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.
16.02.2010 року Конституційним Судом України винесено рішення у справі № 5-рп/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія Аванте» щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року у справі № 5-рп/2010 в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІ та ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у системному зв’язку з положенням статей 5, 7, 8, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.
Статтею 150 Конституції України встановлено, що рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки Конституцією України передбачено, що тлумачення законів України дає Конституційний Суд України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, у задоволенні позовних вимог прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Луганської міської ради, треті особи: МКП «Теплозабезпечення», ЛМКП «Теплокомуненерго», МКП «Міськводоканал», МКП «Луганськ-Житло», МКП «Благоустрій» Жовтневого району», МКП «Жилсервіс», МКП «Жилкомфорт» про визнання протиправними та скасування п.4 рішення сесіїЛуганської міської ради від 14.09.04р. № 23/4 та п.п. 6,7 рішення сесії Луганської міської ради від 27.09.05р. № 36/6. було відмовлено правомірно.
Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 3 вересня 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 липня 2010 року у справі № 2а-21837/09/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 липня 2010 року у справі № 2а-21837/09/1270 залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення ухвали у повному обсязі відкласти на строк – 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: О.О. Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
К.П.Горбенко