Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року справа №2а-7806/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - судді: Шишов О.О.
суддів Сіваченка І.В., Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.
за участю представника відповідача Цвіненко П.О.
розглянувши апеляційну скаргу Східної митниці
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року у справі № 2а-7806/10/0570 (суддя Смагар С.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод»
до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області
третя особа Головне управління
державного казначейства України у м. Києві
про визнання протиправними дій посадових осіб, визнання недійсними карток відмови та рішень про визнання митної вартості товару, стягнення надмірно сплачених сум митних платежів,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, відповідно до уточнених позовних вимог якого просили: визнання протиправними дії Східної митниці у видачі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700020009/9/000099 та 700020009/9/000100 від 11 грудня 2009 року, визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митий кордон України, визнати недійсними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700020009/9/000099 та 700020009/9/000100 від 11 грудня 2009 року. Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів Східній митниці у розмірі 66836,48грн.
Під час розгляду справи Головне управління державного казначейства України в Донецькій області притягнута у якості відповідача.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року у справі № 2а-7806/10/0570 позовні вимоги задоволені повністю, а саме визнані протиправними дії Східної митниці у видачі Відкритому акціонерному товариству «Дружківський машинобудівний завод» карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 грудня 2009 року № 700020009/9/000099 та № 700020009/9/000100. Визнані недійсними картки відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 грудня 2009 року № 700020009/9/000099 та № 700020009/9/000100. Визнані недійсними рішення Східної митниці від 11 грудня 2009 року № 700020009/2009/000016/1 та № 700020009/2009/000017/1, стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 66836,48грн.
З постановою суду відповідач - Східна митниця не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова першої інстанції прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно Постанови Кабінету міністрів № 339 від 09 квітня 2008 року Східна митниця має право перевірити вартість товарів шляхом порівняння заявленої митної вартості з рівнем вартості ідентичних або подібних товарів. Оскільки Східною митницею було встановлено, що вартість товару занижена а підприємство не надало додаткових документів, був застосований 6 метод визначення митної вартості.
У судовому засіданні представник відповідача - Східної митниці підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез’явившегося представника Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
31 липня 2009 року між позивачем як покупцем та його контрагентом (Корея) як продавцем був укладений зовнішньоекономічний контракт, відповідно до предмету якого продавець продає, а покупець купує на умовах поставки DDU- Дружківка обладнання відповідно до додатків № 1 та № 2 до контракту, які є його невід’ємною частиною. Ціна обладнання зазначена у додатках № 1 та № 2, загальна сума контракту складає 552 тисячі 200 доларів США з урахуванням додаткової угоди від 19 листопада 2009 року. У додатках № 1 та № 2 визначені модель та комплектація обладнання – градирні замкнутого циклу ATW 166-3L-2.
При виконанні умов даного зовнішньоекономічного контракту позивач подав першому відповідачу для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, 9 грудня 2009 року вантажну митну декларацію (надалі - ВМД) за № 700020009/9/007806 для оформлення імпорту вантажу: градирня замкнутого циклу ATW 166-3L-2 у кількості 1 шт. на загальну митну вартість 607620 грн. 45 коп. (9,88 дол. США за кг.).
10 грудня 2009 року позивачем також подана до першого відповідача для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, вантажна митна декларація № 7000200009/007810 для оформлення імпорту вантажу: градирня замкнутого циклу ATW 166-3L-2 у кількості 1 шт. на загальну митну вартість 607772 грн. 65 коп. (9,88 дол. США за кг.).
Згідно платіжного документу № 3434 від 02 вересня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» зробив попередню оплату товару на суму 168000 доларів США.
Різниця у сумі 7780 доларів США була повернута позивачу відповідно виписки банку від 22 грудня 2009 року.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі - Порядок).
Пунктом 2 даного Порядку передбачене визначення митної вартості товарів, як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Стаття 1 Митного кодексу України передбачає, що митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані східній митниці, контракт від 31 липня 2009 року, додатки до контракту, рахунок-фактура (інвойс), накладна, повідомлення про намір ввезення, акт фітосанітарного контролю, довідка про проведення декларування валютних цінностей, рішення органу із сертифікації, лист-роз’яснення уповноваженого органу, що товар не підлягає ліцензуванню, лист уповноваженого органу, що до товарів не застосовуються заходи нетарифного регулювання та інші обмеження, акт про прийняття-передачу товарів на зберігання під митним контролем.
Інспектором митниці були складені та вручені декларанту позивача картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 грудня 2009 року № 700020009/9/000099 та № 700020009/9/000100.
Спірними картками зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови подання нових ВМД із коригуванням митної вартості товарів згідно митної оцінки митного органу у рішеннях.
Спірні рішення про визначення митної вартості товару прийняті першим відповідачем 11 грудня 2009 року за № 700020009/2009/000016/1 та № 700020009/2009/000017/1. Як вбачається із даних рішень, джерелом інформації, що використовувався митним органом для визначення митної вартості, перший відповідач зазначив цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.
Відповідно статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу (ч.1 ст.260 МК країни).
У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість
операції).
Відповідно ч.2 ст. 262 МК України Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України (1766-2006-п), а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 N 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару декларант зобов'язаний подати: зовнішньоеконо мічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товаів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); па кувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи для підтвердження заявленої де кларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подават ися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов дого вору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; лі цензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специ фікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника това ру; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передба чено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартістні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відпо відні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики това ру; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
3і змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися» - вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обгрунтова них сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Обгрунтовуючи свої дії, митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вapтість аналогічних товарів є вищою, ніж заявлено позива чем.
На думку колегії суддів, тaкі висновки митниці не є переконливими, оскільки вартість товару залежить від комплектації товару та імені виробника.
Колегія вважає, що надані позивачем контракти, платіжні та інші документи є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим мето дом, митний орган послався на неподання позивачем ycіx до датково витребуваних документів.
Проте такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Mіністрів України від 20.12.2006 N 176, якщо декла рантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч.4 ст.266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вар тість товарів не може бути визначена шляхом застосування по переднього методу.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані по зивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи та кими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.4 ст.267 МК України метод визначення мит ної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі якщо: нe має жод них обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини друга цієї cтaтті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або, хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Аналізуючи норми статті 273 Митного кодексу України, а також вимоги статті 266 цього Кодексу, суд зазначає, що Кодексом встановлений перелік методів (з першого по шостий) щодо визначення митної вартості товарів та чіткий порядок їх застосування, яким повинен користуватися митний орган. Основним методом при визначенні митної вартості товарів є перший метод – за ціною договорів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митний орган не може визначити митну вартість товарів за першим методом, він повинен скористатися другим методом і так далі. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Четвертий та п’ятий методи застосовуються у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, тільки тоді митна вартість визначається за резервним (шостим) методом відповідно до вимог, встановлених статтею 273 Митним кодексом України.
Відповідач не послався на обставини, які виключають використання першого методу.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач незаконно відмовив у митному оформленні товару за першим методом.
Крім того, висновки та дії відповідача не є послідовними. Так, відмовляючи в застосуванні першого методу, відповідач послався на інформацію, яка міститься в ЄAІC ДМСУ, і зазна чив, вартість аналогічних товарів.
За таких підстав відповідач повинен був визначити ціну то вару за другим методом, оскільки відповідно до ч.1 ст. 268 МК України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентич ними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюва них товарів або є максимально наближеним до нього.
Між тим, у спірних рішеннях про визначення митної вартості товару та картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відпо відач вказує на відсутність інформації для застосування цього методу.
Такі докази також підтверджують незаконність прийнятих рішень про визначення митної вартості товару.
Судом встановлено, що джерелом інформації та документами, які стали підставою для розрахунку митної вартості товару митним органом у спірних правовідносинах є цінова інформація ЄАІС ДМСУ.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Східна митниця не надала доказів про правомірність прийняття спірних рішень та карток відмови відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені рішення прийняті ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що посвідчує порушення першим відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов’язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
У відповідності до пункту 10 Порядку повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364), надмірно сплачені платежі до бюджету підлягають поверненню органами Державного казначейства України. У такому разі митний орган та органи Державного казначейства України діють у відповідності до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи, який затверджений наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20 липня 2007 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362). Надмірна сплата позивачем митних платежів у вигляді у загальній сумі 66836 грн. 48 коп. підтверджується матеріалами справи та повинна бути повернута позивачу.
Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно зроблений висновок щодо на підставах проаналізованих та викладених у цієї ухвалі, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 01 вересня 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року у справі № 2а-7806/10/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року у справі № 2а-7806/10/0570 залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення ухвали у повному обсязі відкласти на строк – 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: О.О. Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П Дяченко