Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 року справа №2а-14547/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, К.П.Горбенко
в письмовому провадженні
розглянувши апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі № 2а-14547/10/0570
за позовом ОСОБА_3
до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України
третя особа: Державне казначейство України
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язати вчинити певні дії
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа: Державне казначейство України в якому просила суд визнати бездіяльність неправомірною та зобов’язати Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області донарахувати заробітну плату за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області з ненарахуванням та невиплати ОСОБА_3 за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-УІ від 20.10.2009 року. Зобов’язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області виплатити ОСОБА_3 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-УІ від 20.10.2009 року за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
З постановою суду Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області не погодилось та зазначило, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказано, що в справі неправильно визначений склад відповідачів та ТУ ДСА в Донецькій області є неналежним відповідачем. Також вказано, що судом першої інстанції неповністю з’ясовані обставини по справі.
Сторони належним чином повідомлені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. При таких обставинах колегія вважає можливим вирішити справу в письмовому провадженні у відсутність сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_3 з 14 жовтня 2002 року працює суддею Красноармійського районного суду Донецької області.
Наказом Управління державної судової адміністрації № 318-к від 09.04.2004р. на підставі Указу Президенту України № 358/2004р. від 23.03.2004р. позивача переведено на посаду судді новоствореного місцевого Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати.
Відповідно до розрахункових листків на отримання заробітної плати позивачем, вказане призвело до недоотримання нею за період з грудня 2007 р. по грудень 2009 р. заробітної плати в розмірі 73 414,47 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосудця, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів».
Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України „Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України „Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Згідно із додатком вказаної постанови осадовий оклад судді місцевого загального суду встановлено у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 21.12.2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, від 03 вересня 2005 року № 865, та іншими нормативно - правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», частина 3 ст. 3 Закону України «Про статус суддів»). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов’язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судовою адміністрацією України, Державного казначейством України та судом в якому працює суддя.
Відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України встановлює для суб’єкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції, тобто яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень, які повинні спиратися тільки на компетенційні права і обов’язки, а тому використовувати у своїй діяльності тільки ті засоби, форми і прийоми, які передбачені законом. Всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи повинні діяти в межах повноважень визначених і встановлених у законодавчих актах.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 року № 105 зобов’язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 року кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 року по 2008 рік, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України», яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Згідно зі ст. 128 вказаного Закону територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Верховний суддів України.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України».
Відповідно до статті 122 даного Закону, яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Між тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Тобто, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є юридичною особою, яка наділена адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю у відповідності до ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Донецькій області відомості про те, чи направлявся до Державної судової адміністрації України у 2009 році бюджетний запит, в якому при плануванні фонду оплати праці суддів місцевих загальних судів був поведений перерахунок посадового окладу суддів у зв’язку із підвищенням мінімальної заробітної плати не наданий.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що в порушення вимог ст.ст.20, 21 Бюджетного кодексу України, Територіальне управління державної судової адміністрації у Донецькій області не направляло до Державної судової адміністрації України, бюджетні запити, та Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1ст.7 Бюджетного кодексу України).
На Територіальне управління державної судової адміністрації у Донецькій області, як суб’єкта владних повноважень, законодавством покладено обов’язок проінформувати Державну судову адміністрацію України – головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи щодо наявності заборгованості перед позивачем по виплаті заробітної плати, відповідно до постанови суду від 21.05.2008, яким визнано незаконним п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». В матеріалах справи відсутній доказ відповідача – Територіального управління державної судової адміністрації у Донецькій області про звернення до Державної судової адміністрації України щодо неналежної виплати позивачу заробітної плати.
З огляду на приписи частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів», зміні підлягали й посадові оклади решти суддів судів України. Проте, лише постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» та згідно з додатком 4 до неї, встановлено тільки з 01.01.2006 року посадовий оклад судді загального місцевого суду у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів», зміні підлягали й посадові оклади решти суддів судів України. Проте, лише постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» та згідно з додатком 4 до неї, встановлено тільки з 01.01.2006 року посадовий оклад судді загального місцевого суду у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року, якою визнана незаконною постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865», з подальшим доповненням пунктом 41, що встановлювала розміри посадових окладів суддів відповідно до розміну мінімальної заробітної плати – 332 гривні, із забороною в подальшому здійснювати перерахунок при підвищенні мінімальної заробітної плати, набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, що відповідає положенням ч. 3 ст. 254 КАС України.
Однак, відповідачами, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст.7,14 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснено відповідного перерахунку коштів позивачеві. Обов’язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України.
Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Положення вказаної норми Конституції необхідно застосовувати і до інших нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними щодо визначення часу, з якого вони втрачають чинність.
Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правові акти, якими, зокрема, є і постанови Кабінету Міністрів України, розповсюджують свою дію на невизначене коло осіб, тому, ототожнення часу втрати чинності нормативно-правовим актом з часом його прийняття ставить під сумнів правомірність дій не лише державних органів, а і невизначеного кола осіб, на яких розповсюджував свою дію вказаний нормативно-правовий акт.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
КАС України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2008 рік. Так, з 01 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати становив 515 гривень, з 1 квітня 2008 року – 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року -545 гривень та з 1 грудня 2008 року – 605 гривень.
Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року -650 гривень.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ, який спрямований на встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати з 01 листопада 2009 року становив 744 гривні, а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2010 рік у місячному розмірі : з 01 січня 2010 року – 869 гривень, з 01 квітня 2010 року – 884 гривні, з 01 липня 2010 року - 888 грн.
Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу, встановленого у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов’язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.
Колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірності вимог позивача про донарахування та виплати заробітної плати з грудня 2007 року по грудень 2009 року, оскільки у період з грудня 2007 року по 19.08.2009 року положення п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» були чинними.
Ураховуючи що фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції України, стаття 117, частина перша статті 120 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року N 3018-III). Від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на Верховний України та Кабінет Міністрів України, тому, при таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив по суті позовні вимоги, але в резолютивній частині не вказав, що стягнення необхідно проводити за рахунок коштів виділених з Державного бюджету.
Частиною 1 статті 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив по суті позовні вимоги, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, постанову необхідно змінити.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі № 2а-14547/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі № 2а-14547/10/0570 – змінити.
Абзац 3 резолютивної частини Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі № 2а-14547/10/0570 викласти у наступній редакції:
Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за рахунок коштів виділених з Державного бюджету, виплатити ОСОБА_3 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-УІ від 20 жовтня 2009 року за період з 19 серпня по 31 грудня 2009 року.
В решті Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі № 2а-14547/10/0570 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
К.П.Горбенко