Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року справа №2а-913/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шишов О.О.
суддів Сіваченка І.В., Дяченко С.П.
в письмовому провадженні
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 3666
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2а-913/10/1270 (суддя Твердохліб Р.С.)
за позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_2
до Військової частини А 3666
про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціального – побутових питань за 2008 рік в сумі 1050,95 грн.
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року Військовий прокурор Луганського гарнізону який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 3666 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціального – побутових питань за 2008 рік в сумі 1050,95 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що відповідно до п.п.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надається право надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань та допомогу на оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Оскільки відповідно наказу командира частини ОСОБА_2 призначено матеріальну допомогу, вважав, що вона повинна бути виплачена.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2а-913/10/1270 позовні вимоги задоволені, визнанні дії посадових осіб військової частини А 3666, щодо не виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2008 рік в розмірі 1050,95 грн. протиправними, стягнуто з військової частини А 3666 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань за 2008 рік в розмірі 1050,95 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», а також ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і гарантує військовослужбовцям отримання за рахунок держави помешкання, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, визначених Кабінетом міністрів України. що стимулюють їх зацікавленість у військовій службі.
З постановою відповідач - Військова частина А 3666 не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а суд не взяв до уваги п.1.4 Наказу Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 року «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України».
Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що з 2004 року молодший сержант ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом на посаді водія-електрика військової частини А 3666 VI.
Згідно роздавальної відомості № 153 за 2008 рік військової частини А 3666 молодшому сержанту ОСОБА_2 в зазначеному році до видачі була нарахована матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1050,95 грн. (а.с.8).
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», а також ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і гарантує військовослужбовцям отримання за рахунок держави помешкання, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, що стимулюють їх зацікавленість у військовій службі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до положень ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.п. 3, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.2007 № 1294 „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надається право надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 30.1 „Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.
Пунктами 33.2, 33.3 „Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, передбачено що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) – на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в порушення вимог чинного законодавства України, ОСОБА_2 не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік на загальну суму 1050,95 грн.
Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 1 вересня 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини А 3666 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2а-913/10/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2а-913/10/1270 залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення ухвали у повному обсязі відкласти на строк – 5 днів.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: О.О. Шишов
І.В. Сіваченко
С.П. Дяченко