УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Слинька С.С.,
суддів: Скавроніка В. М. і Журавля О.О.,
захисника ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянула 31 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року, якою кримінальну справу відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
обвинуваченого за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,
обвинуваченого за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, зі стадії її попереднього розгляду повернуто до Генеральної прокуратури України на додаткове розслідування.
Як зазначено в постанові, що оскаржується, постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року кримінальну дану справу було повернуто до Генеральної прокуратури України для усунення виявлених порушень.
Суд вказав, що в порушення вимог ст. 223 КПК України в обвинувальному висновку не зазначені місце та час вчинення злочинів, при направленні справи до суду з обвинувальним висновком прокурором не дотримані визначені законом правила підсудності.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2010 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вказану постанову без зміни.
Жодної із вказаних в постанові дій вчинено не було. Прокурор не Справа № 11-а-1798 Категорія – ч. 4 ст. 190 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Ноздряков С.В. Доповідач Скавронік В.М.
постановив рішення про повернення кримінальної справи слідчому на додаткове розслідування зі своїми письмовими вказівками.
На обов’язковість виконання рішення судді Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року вказав в своєму листі до Генеральної прокуратури України від 08.04.2010 року № 5-2558 св. 10 і Перший заступник Голови Верховного Суду України Пилипчук П.П.
Замість виконання вимог ст. 113 КПК України: прийняття справи від прокурора до свого провадження з винесенням відповідної постанови та виконання певних слідчих дій для виконання вказівок прокурора і суду, слідчий склав обвинувальний висновок у справі від 14.04.2010 року.
Оскільки справа має два обвинувальні висновки, суд не може з’ясувати час закінчення досудового слідства.
На думку суду зазначені порушення норм кримінально-процесуального закону виключають можливість призначення справи судом до розгляду і прийняття до свого провадження, оскільки призведуть до неповноти та однобічності і постановлення незаконного судового рішення.
Крім того, пред’явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретним, в ньому відсутня інформація про час і місце вчинення злочинів, що також є підставою для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду.
Вказавши, що хоча ОСОБА_3 і обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд зазначив, що цей злочин не пов'язаний з насильницькими діями. Врахувавши також незадовільний стан здоров’я обвинуваченого, який переніс хірургічні втручання, був госпіталізований з діагнозом: «гіпертонічний криз», суд змінив відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд і звільнив ОСОБА_3. з-під варти в залі суду.
В апеляції прокурор, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати як незаконну і необґрунтовану, кримінальну справу повернути до Подільського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.
Прокурор зазначила, що в ході усунення порушень відповідно до вимог ст. 249-1 КПК України підстав для проведення додаткових слідчих дій прокурором не було виявлено, процесуальне рішення про передачу слідчому кримінальної справи для прийняття до провадження не приймалось, досудове слідство не поновлювалось та додаткові матеріали до кримінальної справи не долучались.
Всупереч вказаному та рекомендаціям п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року № 2 суд у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не навів переконливих мотивів повернення кримінальної справи для організації додаткового розслідування і не вказав які слідчі дії необхідно провести під час його проведення, а лише обмежився оцінкою доводів, викладених в постанові Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року.
Крім того, на думку прокурора суд передчасно змінив ОСОБА_8 запобіжний захід, оскільки той, перебуваючи на волі, може ухилятися від суду і перешкоджати встановленню істини у справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і засудженого, які заперечували проти апеляції і просили залишити постанову суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію прокурора та скасувати постанову суду в частині направлення даної кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування з наступних підстав.
Доводи суду першої інстанції про те, що при направленні справи до Подільського районного суду м. Києва з обвинувальним висновком прокурором не дотримані визначені законом правила підсудності є безпідставними, оскільки згідно із Листами Верховного Суду України від 23.04.2010 року № 5-2558св.10 та Листом Апеляційного суду міста Києва від 28.04.2010 року № 2421 дана кримінальна справа на підставі ст. 38 КПК України направлена за підсудністю саме до Подільського районного суду м. Києва.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було повернуто прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України для усунення виявлених порушень: зазначення місця та часу вчинення злочинів, доручення до матеріалів кримінальної справи додаткових даних на підтвердження обвинувачення у вчиненні обвинуваченими протиправних дій щодо земельних ділянок в Обухівському районі Київської області тощо.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2010 року постанову Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року про направлення кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України для усунення виявлених порушень залишено без зміни, а в задоволенні апеляції державного обвинувача про скасування даної постанови відмовлено.
Будь-які вказівки про те, що для усунення виявлених порушень необхідно провести певні слідчі чи оперативно-розшукові дії в постанові Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року та в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 17.03.2010 року не містяться.
На виконання викладених в зазначеній постанові Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2010 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України складено новий обвинувальний висновок, зміст резолютивної частини якого повністю відповідає змісту постанов про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 як обвинувачених.
За ст. 67 та нормами глав 26 – 28 КПК України дослідження доказів та їх оцінка, перш за все з позиції їх належності, допустимості і достовірності покладається саме на суд, який розглядає справу по суті.
Згідно з вимогами ст. 246 КПК України, керуючись якою Подільський районний суд м. Києва 02 червня 2010 року повернув справу прокурору на додаткове розслідування, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання чи досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Такими є, наприклад, порушення таких вимог кримінально-процесуального закону: а) не додержані вимоги закону, що встановлюють підстави і порядок порушення кримінальної справи та регламентують провадження дізнання і попереднього слідства, зокрема, досудове розслідування проведено без порушення справи, справа порушена неправомочною особою, з порушенням вимог ст.. 111 КПК України, замість попереднього слідства проведено дізнання, розслідування справи проведено слідчим, який підлягав відводу в силу статей 58 і 60 КПК України; б) докази одержані з порушенням гарантій недоторканості особистого життя, інших прав і свобод обвинувачених чи інших осіб; в) порушено право підозрюваного і обвинуваченого на захист; г) їм пред’явлено неконкретне обвинувачення, зокрема не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину тощо, а також порушення інших норм КПК.
Під час перевірки матеріалів кримінальної справи жодних з викладених істотних порушень норм КПК, які б згідно з вимогами ст. 246 КПК України могли бути підставами для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування колегією суддів не виявлено.
Перевіривши дані обвинувального висновку, колегія суддів констатує, що за всіма епізодами пред’явленого вказаним особам обвинувачення орган досудового слідства зазначив місце і час вчинення ними інкримінованих злочинів або вказав на те, що злочини вчинені ними у невстановленому місці та в невстановлений час, чи за попередньою змовою з невстановленими особами, що не суперечить вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства України відносно порядку зібрання і фіксування доказів у кримінальній справі та не свідчить про їх неналежність, недопустимість і недостовірність без дослідження їх в судовому засіданні та оцінки їх судом.
За даними, що містяться в протоколі судового засідання з попереднього розгляду справи від 02 лютого 2010 року, ні підсудні, ні їх захисники не висловлювали доводів про допущенні під час досудового слідства кримінальної справи істотні порушення вимог КПК не висловлювали, проти призначення кримінальної справи до розгляду по суті не заперечували.
Крім того, при поверненні даної справи на додаткове розслідування судом першої інстанції не дотримані рекомендації Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 13 постанови «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року № 2. В постанові, зокрема, не зазначено, які ж саме слідчі дії має виконати прокурор та орган досудового слідства, які додаткові обставини мають бути встановлені.
Та обставина, що прокурор, який не був згодним з рішенням суду про повернення кримінальної справи для усунення порушень і не вбачав підстав для провадження додаткового слідства (про яке суд в постанові від 02.02.2010 року питання не ставив), не дав органу досудового слідства письмові вказівки про виконання певних слідчих дій чи усунення порушень, не може вважатися такою, яка є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне за собою направлення справи на додаткове розслідування.
За таких обставин є правомірними та обґрунтованими викладені в апеляції доводи прокурора про безпідставність повернення справи на додаткове розслідування.
Колегія суддів вважає, що постанова суду має бути скасована як незаконна, а справа повернута в той же суд на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.
Враховуючи стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_3, який погіршується, що підтверджується даними, які містяться в наданих апеляційному суду ним та його захисником додаткових документах, виданих медичними установами, та необхідністю, як вони заявили, проведення операції на органах його судинно-серцевої системи, колегія суддів вважає за можливе не скасовувати постанову суду в частині обраного йому запобіжного заходу.
Підстав, які б могли підтвердити обґрунтованість доводів прокурора про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_9 може ухилитися від суду і перешкодити встановленню істини у справі не виявлено.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині направлення справи прокурору на додаткове розслідування.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2010 року, якою кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі стадії її попереднього розгляду направлено до Генеральної прокуратури України на додаткове розслідування змінити, скасувавши її в частині повернення кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України для організації проведення додаткового розслідування.
В решті дану постанову залишити без зміни.
Кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направити в Подільський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.
Судді Слинько С.С. Скавронік В.М. Журавель О.О.