справа №2-1281/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого                           Рудюка О.Д.

при секретарі                                 Пономаренко Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Садівницьке товариство «Автомобіліст» про визнання правочину про переоформлення садівницького будинку і земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСТ «Каскад» з члена садового товариства ОСОБА_3 на ОСОБА_2 протиправним і недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з цим позовом посилаючись на те, що вона є однією зі спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 Серед іншого спадкового майна є садівницький будинок АДРЕСА_1. Оскільки відповідачка – дочка спадкодавця обманним шляхом після смерті свого батька переоформила на себе вказаний садівницький будинок, просить визнати дане переоформлення протиправним і недійсним.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували.

Представник третьої особи до суду не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином – просив розглянути справу у його відсутності (а.с.120).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що відповідачка після смерті батька обманним шляхом оформила право власності на спірний садовий будинок. Однак, ці твердження спростовуються поясненнями відповідачки та матеріалами цивільної справи.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 Спадкоємцями за законом першої черги є позивачка та діти спадкодавця: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За життя, тобто з 16.05.1980р., спадкодавець був членом СКТ «Автомобіліст» і йому належав садівницький будинок АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області (а.с.6).

08.07.2002р. відбулось засідання правління СТ «Автомобіліст», на якому розглядалась заява ОСОБА_3 про переоформлення земельної ділянки АДРЕСА_1 на ім’я його доньки – ОСОБА_2 у зв’язку з поганим станом його здоров’я. На даному засіданні було вирішено переоформити садовий будинок АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2 (а.с.21). Згідно даних, наданих суду головою правління СТ «Автомобіліст», заява ОСОБА_3, виписка із протоколу №13 засідання правління СТ «Автомобіліст», витяг з журналів обліку заяв та журналів обліку протоколів були загублені при переїзді з одного до іншого адміністративного приміщення (а.с.52,86).

18.06.2003р. відповідачка звернулась з заявою до Хотянівського сільського голови щодо оформлення права власності на спірний садовий будинок (копія заяви надана архівним відділом Вишгородської райдержадміністрації, а.с.70,71).

Рішенням Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області №52/06 від 27.06.2003р. було вирішено оформити право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за відповідачкою (а.с.23). Дане рішення також зберігається у архівному відділі Вишгородської районної державної адміністрації (а.с.62,63,71).

На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 30.01.2003р. №48 відповідачці було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0402га. на території СТ «Автомобіліст» Хотянівської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 18.06.2003р. (а.с.22).

29.01.2004р. відповідачка отримала свідоцтво право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 (а.с.24). Право власності відповідачки на спірний садовий будинок зареєстровано у Вишгородському БТІ, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2895302 від 23.02.2004р. (а.с.25).

Як визначено Постановою Пленуму Верховного Суджу України №9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин, який оспорює позивачка, було вчинено у 2002 році, а отже у даному випадку необхідно виходити з положень Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року. Разом з тим, як вбачається з положень зазначеного кодексу, поняття «правочину» в ньому взагалі відсутнє.

Застосовуючи положення Цивільного кодексу України у редакції 2003 року суд, знову таки, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямовання на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.3 цієї ж статті, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Підставою недійсності правочину, як встановлено ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Жодних порушень ч.ч.2-3, 5,6 ст.203 ЦК України судом не встановлено, а позивачкою не доведено обставин, на які вона посилається у обґрунтування своїх вимог, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.202,203,215 ЦК , керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено у апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або у порядку, передбаченому ч.4 ст.294 ЦПК України.

СУДДЯ