УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Слинька С.С.,
суддів: Скавроніка В. М. і Кияшка О.А.,
за участю прокурора Генеральної прокуратури України Гудзя О.М.,
31.08.2010 року у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду розглянула кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2010 року, якою залишено без розгляду скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2006 року за ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 304, ч. 2, ст. 383, ст. 70 і 71 КК України до позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
на незаконне рішення Генеральної прокуратури України про зупинення розгляду в органах прокуратури його скарг на незаконність постановлених відносно нього судових рішень.
Як вказано в постанові, в судовому засіданні прокурор просив залишити скаргу ОСОБА_3 без розгляду за відсутністю предмета судового оскарження, оскільки рішення в порядку ст. 97 Генеральною прокуратурою України не приймалось, з чим суд погодився.
В апеляції ОСОБА_3 просить вказану постанову відносно нього скасувати, а матеріали його скарги направити в той же суд на новий судовий розгляд іншим суддею.
Заслухавши пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції і
просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції.
Справа № 11-а-1738 Категорія – ст. 236 КПК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Карабань В.М. Доповідач Скавронік В.М.
За матеріалами справи ОСОБА_3 звернувся до органів прокуратури зі скаргами на незаконне засудження та неналежне, на його думку, реагування на його звернення з боку посадових осіб органів прокуратури України.
Встановлено, що вироком Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2006 року за ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 304, ч. 2, ст. 383, ст. 70 і 71 КК України за вчинення розбою, умисного вбивства та інших злочинів його засуджено до позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.10.2006 року даний вирок відносно ОСОБА_3 залишено без зміни.
Ухвалою Верховного Суду України від 5 грудня 2008 року Ухвалу Верховного Суду України від 26.10.2006 року скасовано в порядку виключного провадження, а справу направлено на новий касаційний розгляд.
Ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України від 5 лютого 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2006 року відносно нього – без зміни.
Розглянувши скарги ОСОБА_3 та перевіривши в порядку прокурорського нагляду його доводи Генеральна прокуратура України в своєму листі від 27.05.2010 року № 09/1-5636-4 на адресу Печерського районного суду м. Києва констатує, що вину ОСОБА_3 доведено зібраними у справі доказами, суд правильно кваліфікував вчинене, призначив покарання відповідно до вимог закону з урахуванням тяжкості злочинів та даних про особу винного.
За висновком Генеральної прокуратури України підстав для реагування на вказані судові рішення немає.
Відповідно дот ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» провадження за скаргами щодо законності та обґрунтованості судових рішень відносно ОСОБА_3 в органах прокуратури припинено, про що йому раніше повідомлялось.
Оскільки звернення вирішені по суті, відповідно до ст. 8 Закону про звернення громадян» повторні звернення з цих же питань не розглядаються.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність предмету судового розгляду.
Дійсно, згідно з даними, що містяться в матеріалах судової справи, рішення в порядку ст. 97 КПК України за результатами перевірки скарг ОСОБА_3 на незаконність постановлених відносно нього судових рішень Генеральною прокуратурою України чи іншими правоохоронними органами не приймалось.
В своїй скарзі на дії Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 посилається на ч. 2 ст. 236, ст. 236-5, 236-6 КПК України, а тому суд правомірно прийняв справу до провадження в порядку кримінального судочинства.
Погоджуючись з правильністю висновку суду про обмежений характер судового контролю за досудовим слідством в змісті ст. 236 КПК України, оскільки за нормами цього Кодексу суд повноважний здійснювати судовий контроль лише за винесеними органом досудового слідства постановами про порушення кримінальної справи, про відмову в її порушенні та про закриття кримінальної справи, колегія суддів констатує, що повноваженнями щодо здійснення судового контролю за іншою діяльністю органів прокуратури, у т. ч. поза межами конкретної кримінальної справи, ні Конституцією України ні законами України суди загальної юрисдикції не наділені.
Скарги на неправомірні чи незаконні дії посадових та службових осіб органі влади, у т. ч. і органів прокуратури, розглядаються в порядку адміністративного судочинства і такий розгляд регулюється Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, рішення Печерського районного суду міста Києва про залишення скарги ОСОБА_3 без розгляду є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія судді
ухвалила:
Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2010 року, якою залишено без розгляду скаргу ОСОБА_3 на незаконне рішення Генеральної прокуратури України про зупинення розгляду в органах прокуратури його скарг на незаконність постановлених відносно нього судових рішень – без зміни.
Судді Слинько С.С. Скавронік В.М. Кияшко О.А.