№ 2-25/10                                              

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         31 березня  2010 року                                                                                   м. Маріуполь

                          Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                               головуючого               -  судді Федотовой В.М.

                               при секретарі              -  Петрухіной Т.Л.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Про відшкодування за вчинену майнову та моральну шкоду», -

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним вище позовом, з уточненими та з додатковими вимогами, посилаючись на те, що з вини ОСОБА_2 прокурором Приморського району м. Маріуполя 20.02.2006р. була порушена кримінальна справа за ст.. 205 ч.2 КК України відносно нього по факту  фіктивного підприємництва, шляхом створення ПМП «Мані бек».

Він вважає, що відповідач в своєму пояснені на ім*я прокурора Приморського району м. Маріуполя звинуватив його в кримінальному злочині. Однак, відносно нього-позивача, постановою від 03 квітня 2009року кримінальну справу було закрито на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України.

Крім того вважає ,що доказами порушення його прав та вчинення йому матеріальної та моральної шкоди є  також позов прокурора Приморського району м. Маріуполя від травня 2005р. до ОСОБА_2, приватного малого підприємства «Мані бек» про визнання недійсними установчих та податкових документів ,де він зазначався третьою особою з самостійними вимогами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 05 жовтня 2009року  позов прокурора Приморського району м. Маріуполя було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (а. с. 38)

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 5000грн.(п’яти тисяч грн.), яка складається з витрат на юридичні послуги,  а також моральну шкоду у розмірі 5000грн.(п’яти тисяч грн.). Спричинення моральної шкоди він обґрунтовує тим, що з вини відповідача був порушений його нормальний, спокійний образ життя.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 базуються на припущеннях ,є надуманими.  

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що у позові ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення своїх обов’язків, передбаченого ст. 10 ЦПК України,  позивач ОСОБА_1, щодо доведення підстави свого позову, не довів тих обставин, що саме відповідач спричинив йому матеріальну та моральну шкоду у зазначених ним розмірах .

Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов*язує свою матеріальну - правову вимогу.

Як вважається з постанови про закриття кримінальної справи, та пояснень ОСОБА_2 , та позову прокурора Приморського району м. Маріуполя, на які посилається позивач як на докази, суд не вбачає  вини відповідача у спричиненні матеріальної і моральної шкоду позивачу.(а.с. 26, 27, 29)

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоду,  вчинену майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила його. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, доказів щодо вини відповідача позивач не надав.

При з*ясуванні фактів, з якими закон пов*язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов’язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з*ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань , або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

У зв’язку з зазначеним, позивач не надав суду доказів щодо вини відповідача у спричиненні йому моральної шкоди.

Керуючись ст.. ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 15, 31,60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

  ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 – 5000грн.(п’яти тисяч грн..) за вчинену майнову шкоду, за вимушене звернення за учиненням правової допомоги, та 5000грн.(п’яти тисяч грн..) за вчинену моральну шкоду.

  Відмовити ОСОБА_1 у визнанні, що не відповідає дійсності установлення ОСОБА_2, що ПМП «Мані бек» реєструвалось ні з його волі.

   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданої після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя